Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 серпня 2024 р. №520/16155/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та, з урахуванням уточнень, просить суд:
1. Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , в особі командира військової частини НОМЕР_2 у не прийнятті рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 06.05.2024 про звільнення з військової частини НОМЕР_2 , протиправною.
2. Зобов?язати прийняти рішення по суті рапорту та повідомити у письмовій формі ОСОБА_1 , про прийняте рішення по суті його рапорту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що є військовослужбовцем та проходить службу в Військовій частині НОМЕР_2 . Вказує, що 06.05.2024 подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з наявністю у його батька інвалідності ІІ групи та враховуючи у його батька відсутні інші родичі, які можуть здійснювати такий догляд. Однак відповідачем не розглянуто рапорт позивача. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 06.05.2024 про звільнення позивача з військової служби згідно з пп. «г» п. 2 ч. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
Копія ухвали по справі була надіслана сторонам та отримана ними, що підтверджується звітом про доставку електронного листа.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_2 , відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надала, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомила.
Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
Батько військовослужбовця (позивача), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням, на строк до 01.05.2025 року, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії серія 12 ААГ №322623 від 18.04.2024 року.
01.05.2024 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення його з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з наявними сімейними обставинами наявність батька з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту позивач додав: - нотаріально завірену копію паспорту громадянина України ОСОБА_2 - нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 - нотаріально завірену копіу паспорту громадянина України ОСОБА_1 - нотаріально завірену копію довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 - нотаріально завірену копію рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.02.2024 року. - нотаріально завірену копія інн ОСОБА_2 - нотаріально завірену копію інн ОСОБА_1 - нотаріально завірену копію довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ №322623 від 18.04.2024 року згода на збір та обробку персональних даних. Матеріали справи не містять жодного рішення за результатами поданого рапорту та фактично ці обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що Закон України "Про військову службу і військовий обов'язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок".
Відповідно до абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 .
У свою чергу, відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії серія 12 ААГ №322623 від 18.04.2024 року є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4, ст. 26 Закону №2232-ХІІ.
Разом з тим, відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Суд зазначає, що, згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Разом з тим, як вказує позивач у позовній заяві, що не спростовано відповідачем, жодних дій командиром Військової частини НОМЕР_2 щодо поданого позивачем рапорту про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, вчинено не було.
Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 06.05.2024 року.
В свою чергу, в даному випадку оскільки відповідачем не було розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби, а отже вказаному рапорту не надавалась оцінка командуванням Військової частини НОМЕР_2 , відтак, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом зобов'язання командира військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 06.05.2024 року та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.
Вимога про зобов'язання відповідача повідомити у письмовій формі ОСОБА_1 , про прийняте рішення по суті його рапорту задоволенню не підлягає, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде повідомлено позивача про результати розгляду його рапорту, оскільки його розгляд ще відбувся.
Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 06.05.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 06.05.2024 року та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бідонько А.В.