79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.10.10 Справа№ 6/158(2010)
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м.Львів
про стягнення 1260грн. 00коп. орендної плати та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
від третьої особи: не з'явився
Представникам сторін, які з”явилися в судове засідання, роз'яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1260грн. 00коп. орендної плати та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, шляхом виселення із нежитлового приміщення магазину розташованого за адресою: м.Львів, вул.Конопницької, 13
Ухвалою суду від 20.09.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.10.2010р. Ухвалою суду від 04.10.2010р. розгляд справи відкладено на 25.10.2010р. та за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”. Також ухвалою суду від 04.10.2010р. судом прийнято заяву б/н від 30.09.2010р. про уточнення до позовних вимог, відповідно до якої позивач просить: визнати за ним право власності на об”єкт нерухомого майна -нежитлове приміщення магазину літ.”Б-1” загальною площею 19,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Конопницької,13; стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 1260грн. 00коп. та усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом виселення відповідача із нежитлового приміщення магазину літ.”Б-1”, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Конопницької,13. Дані уточнення судом приймаються.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 01.06.2010р. між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах цього договору нежитлове приміщення магазину позначене в технічній документації літ. “Б-1”, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Конопницької, 13, загальною площею 19,2 кв. м. строком на один рік.
Позивач стверджує, що відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.06.2010 року у день підписання Договору передав, а відповідач прийняв в тимчасове користування об'єкт оренди, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі.
Позивач також стверджує, що сторонами у договорі визначена орендна за користування об'єктом оренди у розмірі 420,00 грн. 00 коп. без ПДВ за кожний повний місяць оренди, яка починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди та повинна сплачуватися орендарем не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.
Проте, відповідач, своїх зобов'язань визначених договором оренди нерухомого майна від 01.06.2010р. не виконав, орендної плати за користування нежитловим приміщенням магазину, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Конопницької, 13 за липень, серпень та вересень 2010 року не сплатив.
Крім цього, позивач зазначає, що листом (повідомлення-вимога) від 02.09.2010р., повідомляв відповідача про розірвання договору оренди від 01.06.2010р. з 02.09.2010р. та вимагав погасити існуючу заборгованість з орендної плати у сумі 1260грн. 00коп., а також у 5-ти денний термін звільнити та передати йому об'єкт оренди по акту приймання-передачі. Проте, відповідачем вимоги позивача викладені у листі від 02.09.2010р. не виконано.
В судовому засіданні 25.10.2010р. позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить позов задоволити.
Відповідач в судовому засіданні 25.10.2010р. проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 01.10.2010р., у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні майном, шляхом виселення із нежитлового приміщення магазину розташованого за адресою: м. Львів, вул. Конопницької, 13 оскільки вважає, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували його право власності на об'єкт оренди, у зв'язку із чим позивач не має права вимагати усунення перешкод у користуванні цим майном та просить суд в позові відмовити.
Третя особа на стороні відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, письмового пояснення по суті позовних вимог не подала, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомила.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
20.01.2006р. позивач -ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3, номер запису про державну реєстрацію 24150000000013470. З метою здійснення підприємницької діяльності позивачем по вул. Конопницької, 13 у м.Львові здійснено будівництво магазину. Однак, у зв'язку із неотриманням в процесі будівництва магазину на вул.Конопницької, 13 у м.Львові необхідних дозволів, позивач позбавлений можливості оформити право власності на новозбудовану нежитлову будівлю магазину та захистити своє право власності на зазначене майно, яке не визнається відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинно збудованими на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Суд дійшов висновку, що визнання права власності на новозбудовану будівлю магазину не порушує права третіх осіб, оскільки, він збудований на земельній ділянці, із попереднім узгодження меж цієї земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками), що підтверджується актом встановлення та узгодження меж від 2009 року.
Як підтверджено матеріалами справи, новозбудоване нежитлове приміщення магазину є завершеним, цілісним будівельним об'єктом, що підтверджується технічним паспортом. Будівництво здійснено позивачем із дотримання державних будівельних норм та правил, що підтверджується висновком спеціаліста. Зокрема, згідно висновку експертного дослідження № 22-06-10 “Про технічний стан і встановлення відповідності існуючої нежитлової будівлі магазину на вул. Конопницької, 13 в м. Львові вимогам ДБН і можливість використання за цільовим призначенням” складеного 22.06.2010р. судовим експертом Рубцовою Галиною Василівною, яка має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта ІІІ класу (свідоцтво №141 від 19.06.1998р.) нежитлова будівля магазину вул. Конопницької, 13 в м.Львові є капітальною і є об'єктом нерухомості та відповідає вимогам державних будівельних норм, санітарних та пожежних правил, а саме: пп. 2.4, 3.1, 3.4, 4.1, 7.1, 7.3, 7.14, 7.32, 8.1, 8.6, ДБН В.2.2-9-99 “Громадські будинки та споруди. Основні положення”, п.5.9 ДБН В.1.1-7-2002 “Пожежна безпека об'єктів будівництва”, п.п.3.1, 3.49, 4.7 ВСН 54-87 “Підприємства роздрібної торгівлі. Норми проектування”, і може використовуватися за цільовим призначення.
Згідно технічного паспорту складеного та виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” 26.05.2010р., нежитлове приміщення магазину літ. “Б-1” загальною площею 19,2 кв.м., відноситься до І групи капітальності, складається із наступних основних конструктивних елементів: фундаменти з бетонних блоків (питома вага 6%); стіни і перегородки цегляні; перекриття -дерев'яне; покрівля -метало профіль; підлога -цементна; прорізи - металопластикове вікно, двері металеві; із наявними комунікаціями електропостачання.
Таким чином, з врахуванням характеристик конструктивних елементів нежитлового приміщення магазину відображених у технічному паспорті та висновку спеціаліста, а також з урахуванням того факту, що магазин споруджений на бетонному фундаменті, розташований на земельній ділянці і його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення, суд прийшов до висновку, що нежитлове приміщення магазину належить до нерухомого майна.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актам, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способі захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Вказаними нормами закону визначено моменти виникнення у особи права власності на нерухоме майно, а саме: момент завершення будівництва майна; момент державної реєстрації нерухомого майна, якщо це передбачено законом.
Обов”язок реєстрації права власності на нерухоме майно передбачений ст. 182 ЦК України. Відповідно до частини 2 цієї статті порядок державної реєстрації права власності на нерухомість встановлюється законом.
Згідно із ст.ст. 2, 3, 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952-IV від 01.07.2004р. (з наступним змінами та доповненнями), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Об'єктами нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі. Згідно п.5 прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що державна реєстрація права власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на нежитлове приміщення магазину, що знаходиться у м. Львові на вул. Конопницької, 13 має бути проведена комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації за місцем знаходження нерухомого майна, а саме -Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, у відповідності до вимог діючого законодавства України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач набув права власності на спірний об'єкт нерухомого майна відповідно до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим, його вимога про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомого майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 1260 грн. 00 коп.
Розглянувши дану вимогу, суд встановив, що 01.06.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до пп. 1.1.1 та 1.1.2. п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах цього договору нежитлове приміщення магазину, розташованого за адресою: м.Львів, вул. Конопницької, 13, загальною площею 19,2 кв.м. Відповідно до п. 2.1. договору оренди від 01.06.2010р., передача об'єкта оренди орендарю в оренду i передача -повернення об'єкта оренди орендодавцю здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі. Об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі. Як підтверджено матеріалами справи, орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування об'єкт оренди, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі від 01.06.2010р.
п. 3.1. договору оренди нерухомого майна від 01.04.2010р., сторони визначили, що строк оренди складає 1 (один) рік. Обчислення строку оренди починається з моменту передачі об'єкта оренди орендарю за актом приймання-передачі. Згідно вимог пп. 4.1, 4.3 договору оренди нерухомого майна від 01.04.2010р., орендна плата за цим договором встановлюється у розмірі 420грн.00коп. без ПДВ за кожний повний місяць оренди. Орендна плата сплачується орендарем за кожний окремий повний місяць оренди не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця. Орендна плата починає нараховуватись та зобов'язання орендаря щодо її сплати вступають в дію з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди. Індексація на розмір орендної плати не нараховується.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач, своїх зобов'язань визначених п. 4.1. та п. 4.3 договору оренди нерухомого майна від 01.04.2010р. не виконав, орендної плати за користування нежитловим приміщенням магазину, розташованого за адресою: м. Львів, вул.Конопницької, 13 за червень, липень, серпень 2010 року не сплатив. Заборгованість відповідача по сплаті орендної плати становить 1260грн. 00коп, доказів її погашення відповідачем суду не надано. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню
Також позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом виселення відповідача із нежитлової будівлі літ. “Б-1” розташованої за адресою: м. Львів, вул. Конопницької, 13. При розгляді вказаної позовної вимоги судом враховано наступне.
Пунктом 9.3 договору оренди нерухомого майна від 01.06.2010р. передбачено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору оренди і вимагати повернення об'єкта оренди, якщо орендар не сплачує орендної плати за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців підряд. Згідно п. 9.4 договору оренди від 01.06.2010р., у разі відмови орендодавця від цього договору оренди з підстав передбачених п. 9.3. цього договору, орендар зобов'язаний у 5-ти денний термін з моменту розірвання договору звільнити та передати орендодавцю об'єкт оренди по акту приймання-передачі.
Судом встановлено, що відповідач протягом трьох місяців підряд, а саме, з червня по серпень 2010 року включно, не сплачував на користь позивача орендної плати за користування нежитловим приміщенням магазину, розташованою за адресою: м. Львів, вул. Конопницької,13. Позивач, листом (повідомлення-вимога) від 02.09.2010р., повідомив відповідача про розірвання договору оренди від 01.06.2010р. з 02.09.2010р. Також, позивач вимагав у відповідача у п'ятиденний термін звільнити та передати йому об'єкт оренди по акту приймання-передачі та оплатити заборгованість з орендної плати. Повідомлення -вимога позивача про розірвання договору оренди від 01.06.2010р. та сплату заборгованості з орендної плати отримано відповідачем 02.09.2010р., що підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача на вищевказаному повідомленні-вимозі від 02.09.2010р. Таким чином, договір оренди нерухомого майна від 01.06.2010р. є розірваним з 02.09.2010р., тобто з моменту повідомлення позивачем відповідача про розірвання цього договору.
Судом також встановлено, що відповідачем вимоги позивача викладені у листі від 02.09.2010р. не виконано, приміщення магазину розташованого за адресою: м.Львів, вул.Конопницької, 13 не звільнено та не передано позивачу, що створює перешкоди в користуванні позивачем належним йому нерухомим майном та порушує його майнові права.
Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, шляхом виселення відповідача із нежитлового приміщення магазину “Б-1” розташованого за адресою: м.Львів, вул.Конопницької, 13 є обгрнутованими та підлягають до задоволення.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з врахуванням уточнень по позову.
Відповідно ст. 49 ГПК України, державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки, спір щодо усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та стягнення заборгованості з орендної плати виник з вини відповідача, то судові витрати у розмірі 187грн. 00коп. сплаченого держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. У зв'язку з тим, що позивачем подано позов про визнання права власності на самочинне будівництво нерухомого майна, суд вважає, що державне мито сумі 481грн. 75коп. понесене позивачем в якості сплати держмита за подання заяви про уточнення позовних вимог залишити за позивачем.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 182, 328, 331, 379 526, 530, 782 Цивільного кодексу України, ст. ст., 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд -
1. Визнати за фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомого майна -нежитлове приміщення магазину літ. “Б-1” загальною площею 19,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Конопницької, 13.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) 1260грн. 00 коп. орендної плати, 187грн. 00коп. витрат по сплаті держмита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. Усунути перешкоди в користуванні фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) майном, шляхом виселення фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) із нежитлового приміщення магазину літ. “Б-1” загальною площею 19,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Конопницької, 13.
Суддя Гоменюк З.П.