91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
04.11.10 Справа № 11/232
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Белинда”, м. Луганськ
до Міського комунального підприємства “Покоління”, м. Луганськ
про стягнення 36 782 грн. 55 коп.
суддя Москаленко М.О.
в присутності представників сторін:
від позивача -Самопадний Ю.С., дов. б/н від 06.09.2010;
від відповідача -Андрєєва О.М., дов. б/н від 01.06.2010;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за невиконання умов договору № 312р від 26.03.2009 в сумі 34204 грн. 08 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 75 грн. 99 коп., 3 % річних у розмірі 350 грн. 70коп. та пені в сумі 2151 грн. 78 коп.
Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.11.2010 було оголошено перерву до 04.11.2010 до 10 год. 40 хв.
Після перерви в судове засідання прибули повноважні представники сторін у справі.
14.10.2010 відповідачем наданий письмовий відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги відповідачем визнані у розмірі 24590 грн. 46 коп. Вказаним відзивом відповідач також просить надати розстрочку виплати заборгованості у розмірі 24590 грн. 46 коп. строком на 12 місяців згідно наданого графіку погашення заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Відповідно до умов укладеного сторонами у справі договору № 312р від 26.03.2009 (далі за текстом -договір) (а.с. 8-9) за накладними № 49885 від 01.06.2009 на суму 679 грн. 68 коп., № 52856 від 09.06.2009 на суму 594 грн. 00 коп., № 52876 від 09.06.2009 на суму 679 грн. 68 коп., № 55296 від 15.06.2009 на суму 1188 грн. 00 коп., № 65267 від 13.07.2009 на суму 679 грн. 68 коп., № 65249 від 13.07.2009 на суму 1188 грн. 00 коп., № 67979 від 20.07.2009 на суму 1350 грн. 00 коп., № 70411 від 27.07.2009 на суму 114 грн. 00 коп., № 82419 від 01.09.2009 на суму 2700 грн. 00 коп., № 83954 від 07.09.2009 на суму 1416 грн. 00 коп., № 85829 від 14.09.2009 на суму 2700 грн. 00 коп., № 85834 від 14.09.2009 на суму 3540 грн. 00 коп., № 85877 від 14.09.2009 на суму 2661 грн. 12 коп., № 90552 від 29.09.2009 на суму 2700 грн. 00 коп., № 90562 від 29.09.2009 на суму 6652 грн. 80 коп., № 96352 від 20.10.2009 на суму 5361 грн. 12 коп. (а.с. 13 -28) позивачем відповідачеві поставлений обумовлений договором товар -продукти готові та консерви овочеві.
Факт поставки товару підтверджений зазначеними вище накладними та відповідачем не заперечується.
Відповідно до умов пунктів 5.1 та 5.2 договору покупець (відповідач) повинен оплатити товар протягом 150 банківських днів з моменту поставки, у безготівковій чи готівковій формі відповідно до діючого законодавства України; у випадку прострочення виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
Поставлений позивачем за вказаними вище накладними товар відповідачем у повному обсязі оплачений не був, за доводами позивача сума заборгованості станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом склала 34204 грн. 08 коп.
Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Під час судового розгляду справи відповідачем суду надано копії платіжних документів, що, за доводами відповідача, підтверджують факт часткової сплати заборгованості за товар, поставлений за вказаними вище накладними. Так, до справи відповідачем надано платіжні доручення № 287 від 20.11.2009 на суму 7929 грн. 12 коп.. № 187 від 08.12.2009 на суму 1684 грн. 50 коп. У рядках «призначення платежу»вказаних платіжних доручень міститься посилання на те, що платіж здійснений за договором № 312 від 26.03.2009 та відповідно до реєстрів накладних № 422 від 16.11.2009 та № 429 від 07.12.2009 (а.с. 88 - 91).
Доказів надання відповідачеві реєстрів накладних, за яким можливо було б здійснити зарахування грошових коштів, сплачених відповідачем, відповідачем суду не надано.
За доводами позивача реєстри накладних ним від відповідача отримані не були, тому грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за договором, зазначеним у рядках «призначення платежу»платіжних доручень - № 312 від 26.03.2009.
Як встановлено господарським судом, сторонами у даній справі дійсно укладений договір № 312 від 26.03.2009 поставки товару -продуктів готових ат консервів овочевих (а.с. 99 - 101). Відповідно до умов вказаного договору позивачем здійснювалися поставки товару за відповідними накладними. Грошові кошти, що надійшли від відповідача за платіжними дорученнями № 287 від 20.11.2009 на суму 7929 грн. 12 коп.. № 187 від 08.12.2009 на суму 1684 грн. 50 коп., зараховані позивачем за вказаним у платіжних документах призначенням платежу - за договором № 312 від 26.03.2009. Внаслідок відсутності у позивача реєстрів накладних № 422 від 16.11.2009 та № 429 від 07.12.2009 у останнього були відсутні підстави вважати, що часткове погашення заборгованості здійснене відповідачем за договором № 312р від 26.03.2009, а не за договором № 312 від 26.03.2009.
Після порушення провадження у даній справі відповідачем платіжним дорученням № 87 від 01.11.2010 здійснене часткове погашення заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 1000 грн. 00 коп.
Письмовим відзивом на позовну заяву відповідачем у справі заявлене клопотання про розстрочку сплати заборгованості у даній справі на дванадцять місяців згідно запропонованого відповідачем графіку погашення заборгованості. Крім того, відповідачем заявлене усне клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення за позовом пені на 50%.
Письмовою заявою від 04.11.2010 позивач не заперечив проти зменшення заявленої до стягнення пені на 50% та розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем відповідачеві обумовленого договором товару, а також наявність станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 34204 грн. 08 коп.
Доводи відповідача щодо часткового погашення заборгованості за поставлений відповідно до умов договору № 312р від 26.03.2009 товар платіжними дорученнями № 287 від 20.11.2009 на суму 7929 грн. 12 коп.. № 187 від 08.12.2009 на суму 1684 грн. 50 коп., судом до уваги не приймаються з таких підстав.
З урахуванням того, що сторонами у даній справі укладений договір № 312 від 26.03.2009 поставки товару, відповідно до умов якого позивачем здійснювалися поставки товару за відповідними накладними, позивач мав підстави для зарахування грошових коштів, що надходять від відповідача, саме за договором № 312 від 26.03.2009. Грошові кошти за платіжними дорученнями № 287 від 20.11.2009 на суму 7929 грн. 12 коп.. № 187 від 08.12.2009 на суму 1684 грн. 50 коп. обґрунтовано зараховані позивачем саме за вказаним у платіжних документах призначенням платежу - за договором № 312 від 26.03.2009. Внаслідок відсутності у позивача реєстрів накладних № 422 від 16.11.2009 та № 429 від 07.12.2009 у останнього були відсутні підстави вважати, що часткове погашення заборгованості здійснене відповідачем за договором № 312р від 26.03.2009, не за договором № 312 від 26.03.2009.
Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено наявність у відповідача заборгованості за поставлений позивачем за договором № 312р від 26.03.2009 товар у загальному розмірі 34204 грн. 08 коп.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Обов'язок з оплати вказаного товару відповідачем у повному обсязі виконаний не був.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості та підлягають задоволенню у розмірі 33204 грн. 08 коп. з урахуванням сплати відповідачем під час судового розгляду справи 1000 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за договором № 312р від 26.03.2009.
Провадження у справі у частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 1000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з покладенням на відповідача судових витрат у цій частині, оскільки сплату заборгованості було здійснено після звернення позивача до суду з даним позовом.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначених вище приписів цивільного законодавства позивачем до стягнення з відповідача заявлено 3% річних у розмірі 350 грн. 70 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 75 грн. 99 коп.
Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань є обґрунтованим, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.
Розрахунок суми пені також відповідає матеріалам справи, її фактичним обставинам, приписам ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», умовам пункту 5.2 укладеного сторонами договору, тому вимога про її стягнення у розмірі 2151 грн. 78 коп. є обґрунтованою.
В судовому засіданні 04.11.2010 відповідачем заявлене усне клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення за позовом пені на 50%.
Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З урахуванням викладеного суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені на 50% - до 1075 грн. 89 коп.
Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, суд виходить з таких обставин:
- відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого відповідно до його статуту (а.с. 74 -81) є забезпечення шкіл, пришкільних оздоровчих таборів та дошкільних закладів продуктами харчування;
- відповідач має велику кредиторську та дебіторську заборгованість, що підтверджено наданими до матеріалів справи звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2010 року, довідкою станом на 01.07.2010;
- під час судового розгляду справи відповідачем частково сплачено заборгованість за поставлений позивачем товар;
- позивач не заперечує проти зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%.
Судові витрати у справі покладаються на відповідача у справі відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем також заявлене письмове клопотання про розстрочку виплати заборгованості у даній справі на дванадцять місяців згідно запропонованого відповідачем графіку погашення заборгованості.
У відповідності зі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України відстрочка виконання рішення можлива за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з пунктом 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 025/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»розстрочка виконання рішення господарського суду означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
З урахуванням викладеного вище суд вважає за доцільне прийняти до уваги те, що підприємство відповідача є комунальним, його платоспроможність залежить від добросовісного виконання зобов'язань споживачами послуг, які надаються відповідачем. Також під час вирішення питання про надання відповідачеві розстрочки виконання рішення у даній справі суд враховує велике соціальне значення підприємства відповідача, а саме неприпустимість зупинення діяльності відповідача у сфері забезпечення шкіл, пришкільних оздоровчих таборів та дошкільних закладів продуктами харчування. Судом також враховано факт часткового погашення відповідачем заборгованості за позовом, згоду позивача на надання розстрочки на шість місяців, а також інші обставини, зазначені вище, які враховані при зменшенні розміру пені.
За таких обставин надання розстрочки виконання судового рішення надасть позивачу можливість реального отримання грошових коштів частками з певним інтервалом у часі.
Разом з цим розстрочка виконання рішення суду на строк, зазначений у заяві відповідача, є недоцільною, оскільки у випадку тривалого невиконання рішення господарського суду будуть порушені майнові інтереси позивача у справі.
З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення заяви відповідача та надання розстрочки виконання даного рішення на десять місяців - з 22.11.2010 до 22.09.2011 зі сплатою щомісячно рівними частками у розмірі 3531 грн. 04 коп., а за період з 22.08.2011 по 22.09.2011 -3531 грн. 13 коп.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ, кв. Молодіжний, 14а, код 01549633, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий діям «Белина», м. Луганськ, вул. Кримська, 1ж, код 30761809, заборгованість за поставлений товар у розмірі 33204 грн. 08 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 75 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 350 грн. 70 коп., пеню у розмірі 1075 грн. 89 коп., 367 грн. 83 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Розстрочити виконання даного рішення на десять місяців - з 22.11.2010 до 22.09.2011 зі сплатою стягнутої рішенням суду суми щомісячно рівними частками у розмірі 3531 грн. 04 коп., а за період з 22.08.2011 по 22.09.2011 -3531 грн. 13 коп.
4. У частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 1000 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.
5. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні 04.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дата складення повного рішення -09.11.2010.
Суддя М.О. Москаленко