15 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7057/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10798790/36313601 від 28.03.2024;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригувань кількісних і вартісних показників ТОВ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" №905/6 від 05.02.2024 датою її фактичного подання на реєстрацію.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване рішення комісії про відмову в реєстрації поданих позивачем розрахунку коригування є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки контролюючим органом безпідставно та без наведення підстав було зупинено реєстрацію вказаного розрахунку коригування позивача, а після надання пояснень з додатковими документами, без вказівки на конкретну підставу, прийнято рішення про відмову в його реєстрації.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
11.07.2024 до суду від Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано вичерпного переліку копій первинних документів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим, комісією було правомірно відмовлено у реєстрації спірних розрахунків коригування до податкових накладних.
16.07.2024 до суду від Державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано вичерпного переліку копій первинних документів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим, комісією було правомірно відмовлено у реєстрації спірних розрахунків коригування до податкових накладних.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (код ЄДРПОУ 36313601) зареєстроване як юридична особа та взяте на облік як платник податків.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (надалі - Постачальник) та ТОВ "ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ" (надалі - Покупець) укладений договір поставки № 94/SI.
На виконання умов договору постачальником був поставлений товар на суму 23827,68 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4727,74 грн., на поставку товару була виписана видаткова накладна № 16188 від 13.12.2023.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна № 467/6 від 13.12.2023 на суму 23827,68 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4727,74 грн.
31.01.2024 Покупець звернувся до Постачальника із листом щодо повернення частини товару поставленого згідно накладної 16188 від 13.12.2023, у зв'язку із низьким попитом на продукцію.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" надано письмову згоду №180/1 від 01.02.2024 ТОВ "ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ" на повернення такого товару та 05.02.2024 Постачальником було здійснено повернення товару.
На підставі видаткової накладної № ВП-0000009 від 05.02.2024, позивач здійснив коригування в бік зменшення вартісних показників поставленого товару, про що було складено відповідний розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі Розрахунок коригування, РК) №905/6 від 05.02.2024.
ТОВ "Пирятинський делікатес" 27.02.2024 отримано квитанцію з повідомленням про зупинення реєстрації РК від 05.02.2024 №905/6 на підставі п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із тим, що на думку податкового органу, РК подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Позивачем було надано пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
28.03.2024 було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10798790/36313601, зі змісту якого вбачається, що у зв'язку з ненаданням Позивачем копій первинних документів щодо підтверджують повернення товару 05.02.2024 року.
Вважаючи рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації поданого розрахунку коригування протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту ПК України), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165) та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520).
Відповідно до п. п. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Положеннями п. 201.1 ПК України, передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до норм п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. (абз. 5 п. 201.10 статті 201 ПК України).
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абз. 5 п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.
У відповідності до змісту п. 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Згідно з п. 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до приписів п. 10-11 Порядку № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних прийняті у зв'язку із ненаданням платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Суд наголошує, що жоден з перелічених документів, що передбачений формою, не підкреслений.
Відповідно до п. 5 Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
В той же час, суд зазначає, що у квитанції про зупинення реєстрації спірного розрахунку коригування до податкової накладної не було зазначено вичерпного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.
Суд звертає увагу на те, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Зупинення реєстрації розрахунку коригування не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів, однозначно дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача, шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації розрахунків коригування.
Суд, враховуючи вищезазначені положення Порядку № 520, зазначає, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної/розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а не довільно, на власний розсуд.
Судом досліджено, що у квитанції від 27.02.2024 року про зупинення реєстрації РК від 05.02.2024 № 905/6 на підставі п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із тим, що на думку податкового органу, РК подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
При цьому, аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування.
Однак, у випадку встановлення такого критерію контролюючий орган зобов'язаний розшифрувати зміст такої інформації, яка стала підставою для висновку про ризиковість платника, що, однак, відбувається не часто. Контролюючий орган не наводять належних обґрунтувань, які б свідчили про відповідність платника податків такому критерію.
Податковий орган, включаючи платника до ризикових, повинен здійснити належний аналіз господарської діяльності платника, достеменно встановити наявність підстав для віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв, та навести чітку і конкретну інформацію про такі підстави у рішенні про віднесення платника до ризикових.
Така вимога є цілком обґрунтованою, адже тільки розуміючи обставини, у зв'язку з якими платника було віднесено до ризикових, можна визначити вичерпний перелік конкретних та необхідних документів і пояснень, які платник податків повинен надати, щоб спростувати висновок про ризиковий статус.
Як зазначає у своєму відзиві відповідач реєстрацію розрахунку коригувань №905/6 від 05.02.2024 було зупинено в автоматичному режимі у зв'язку з тим, що по покупцю ТОВ «ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ» прийнято рішення про відповідність платника податку п. 8 критеріїв ризиковості відповідно до п. 6 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1165.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань. Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді відмови реєстрації розрахунку коригувань, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи, яка з даним платником має господарські взаємовідносини.
У разі якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 540/1261/19).
Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності й жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами. Відповідні висновки в аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справах № 823/2247/17, № 815/6105/17 та ін.
Таким чином, нереальність господарських операцій із придбання платником податку товару/робіт, послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами й не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватися лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю в контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
Більше того, даний принцип законодавцем імперативно закріплений положеннями абз. 3 п. 112.7 ст. 112 ПК України, відповідно до яких усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Відповідно до загальних принципів адміністративного судочинства, обов'язок доведення правомірності прийняття оскаржуваних рішень покладається на суб'єкта владних повноважень. У постановах Верховного Суду наголошується на тому, що саме податковий орган повинен довести, що платник податків діяв без належної обачності (наприклад, постанови від 22.07.2020 у справі №826/10253/18, від 21.10.2020 у справі №540/1261/19).
Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок (переміщення активів тощо) та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
За таких обставин контролюючим органом в установленому порядку не було встановлено, не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допустив його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством (ТОВ «ХЕЙРІ-ДЕЛАЙТ») було одержання позивачем податкової вигоди.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі №811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його контрагента для одержання ним незаконної податкової вигоди, а тому позивач не може зазнавати негативних наслідків, внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 березня 2019 року у справі № 810/302/15. За таких обставин, можливі порушення контрагентом ТОВ «ХЕЙРІ-ДЕЛАЙТ» вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.
Посилання контролюючого органу (відповідача) на прийняте останнім в автоматичному режимі рішення про відповідність покупця товару (ТОВ «ХЕЙРІ- ДЕЛАЙТ»), як платника податку, п. 8 критеріїв ризиковості, не можна вважати достатньою для висновку про нереальність здійснення вказаними контрагентами господарських операцій, оскільки інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем.
Наявна в базах даних контролюючого органу узагальнена податкова інформація по одному з контрагентів, не є належним доказом неможливості проведення позивачем господарської діяльності, оскільки така інформація складена виключно на підставі даних інформаційних баз контролюючих органів без аналізу жодного первинного документу господарюючих суб'єктів. На цьому акцентує увагу Верховний Суд в постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/25972/21.
Як вже зазначалось вище, в постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №560/3956/18 зазначено, що податкове законодавство не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати витрати суб'єкта господарювання з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність.
Таким чином, у позивача існувала об'єктивна економічна необхідність та доцільність в реалізації товарів з метою отримання прибутку. Реалізація товару відповідало діловій меті позивача, з огляду на його види діяльності, пов'язані з реалізацією електронних сигарет.
Щодо інших доводів відповідача у поданому відзиві, які нібито підтверджують наявність підстав для зупинення реєстрації Розрахунку коригувань №905/6 від 05.02.2024 в ЄРПН, то в цьому випадку необхідно зазначити, що усі можливі порушення податкового та іншого законодавства стосуються саме контрагента (ТОВ «ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ»), за які позивач в силу принципу індивідуальної відповідальності, не може і не зобов'язаний нести відповідальність.
Так, платник не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування.
Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов'язань. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника та його покупця для одержання незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб. Такі дії перебувають поза межами впливу платника.
За відсутності відповідних доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції у своєму податковому обліку. Податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними. Наявна в контролюючого органу податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність потенційно здійсненних господарських операцій платника з його контрагентами, зокрема, за ланцюгом постачання, - не може бути підставою для відмови позивачеві в реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників в ЄРПН. Будь-яке автоматизоване зіставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в контексті процесуального
закону. Автоматизоване зіставлення задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, відповідності критеріям ризикованості контрагентів, з якими позивач здійснював господарські операції, не можуть бути підставою для зупинення реєстрації РК №905/6 в ЄРПН, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.
Щодо виявлених відповідачем невідповідностей в оформленні документів первинної бухгалтерської звітності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Як зазначає відповідач у власному відзиві на позов, у видатковій накладній №16188 від 13.12.2023, складеній позивачем, зазначено адресу доставки: м. Київ, вул. Віскозна, 17, а у Видатковій накладній (повернення) №ВП-0000009 від 05.02.2024 і ТТН №0000009 від 05.02.2024, складеними ТОВ «ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ», зазначено адресу пункту навантаження: м. Київ, вул. Віскозна, 12.
Також, відповідач звернув увагу на те, що у Видатковій накладній (повернення) №ВП-0000009 від 05.02.2024 і ТТН №0000009 від 05.02.2024, складеними ТОВ «ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ», не зазначено суму податку на додану вартість на товар. Звертаємо увагу суду на тому, що ТОВ «ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ» було допущено виключно технічну помилку в зазначених вище документах.
Зазначена технічна помилка щодо помилки зазначення номеру будинку адреси пункту навантаження, допущена ТОВ «ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ», жодним чином не впливає на суть проведених операцій позивачем з його контрагентами та не може бути підставою для відмови в реєстрації РК №905/6 в ЄРПН.
Варто звернути увагу і на той факт, що податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме до невірного формування податкових зобов'язань, податкового кредиту та завищення суми від'ємного значення ПДВ.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладених у постановах від 03.05.2018 у справі №820/4177/17, від 31.07.2018 у справі №824/2675/14-а.
Послідовна та усталена практика Верховного Суду виходить з того, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12.06.2018 у справі №825/3419/14, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.08.2022 у справі №400/3884/19.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, варто зазначити, що податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, а в цих спірних правовідносинах до неправильного формування податкового кредиту та завищення суми від'ємного значення ПДВ.
У своїй постанові від 24.08.2022 у справі №3884/19 Верховний Суд вказав про те, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Разом з тим, у постанові від 11.09.2018 у справі №810/3697/16 Верховний Суд зазначив, що допущення платником податків технічної помилки (описки) при заповненні декларації та додатків до неї не може бути підставою для висновку завищення бюджетного відшкодування, у разі якщо фактична сплата ПДВ підтверджується первинними документами.
За наслідками розгляду даної справи суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2020 у справі №440/17/19, від 09.12.2019 у справі №805/1740/16-а, згідно яких вбачається, що помилки при заповненні податкової декларації (некоректне заповнення реквізитів платника або його контрагента, номерів або дат відповідних документів) самі по собі не призводить до заявлення до відшкодування необґрунтованих сум і не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодування.
Щодо тверджень відповідача про не надання позивачем певних документів первинної бухгалтерської звітності після зупинення реєстрації розрахунку коригування.
Як зазначає відповідач, позивачем не було надано документів щодо розрахунків за реалізований товар по договору №94/SI від 18.07.2022, ТТН та договорів з перевізниками, та не надано пояснень, яким чином відбувалась доставка товару покупцю, сертифікатів якості, актів звірки або регістрів бухгалтерського обліку, документів щодо оренди, додаткових угод, жодних документів щодо розрахунків за реалізований товар по договору №94/ SI від 18.07.2022.
Обґрунтовуючи такі доводи відповідач вдається до зміни у висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 21.05.2019 у справі за №940/1240/18, шляхом зміни тексту даної постанови, вдаючись до її цитування зі змінами на власний розсуд, що змінює текст оригіналу постанови на власну користь.
За змістом пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Варто зазначити, що у квитанції від 27.02.2024 про зупинення реєстрації РК №905/6 року не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН.
Наведене унеможливлює визначення позивачем порядку своїх дій, які він має вчинити з метою прийняття контролюючим органом позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН.
Порядок №1165 не передбачає можливості проведення контролюючим органом консультацій, листування з платником податку на етапі прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН чи залучення платника податку до процесу прийняття цього рішення в інший спосіб. Тобто, у такому випадку платник податку фактично позбавлений можливості на участь у процесі прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.
Як наслідок, визначальне значення для дотримання законності цієї процедури і забезпечення прав платника податку під час її проведення має конкретизація контролюючим органом підстав для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та зазначення у квитанції про зупинення чітких і зрозумілих вказівок такому платнику щодо того, які саме пояснення та копії документів має надати цей платник задля розгляду питання про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Проте, як вбачається зі змісту квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування, остання містила лише загальне посилання на наявність у нього права подати пояснення та копії документів без зазначення їх конкретного переліку.
Таким чином, в момент подання до контролюючого органу пояснень, позивачем були надані на власний розсуд документи про підтвердження господарської операції, які позивач вважав за доцільне надати до контролюючого органу, з огляду на не виконання контролюючим органом обов'язку конкретизувати чіткий перелік документів, які б йому було б достатньо для прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації розрахунку коригування, чим відповідач вдався до введення інтересів.
Тому, коли розгляд спору про незаконність відмови в реєстрації розрахунку коригування перейшов до судового провадження, перелік документів позивачем було розширено, для більш детальнішого вивчення предмету та підстав спору.
Таким чином, не надання зазначених відповідачем у власному відзиві документів не може свідчити про порушення позивачем податкового законодавства.
За таких підстав, суд приходить висновку, що відповідачем неправомірно зупинено реєстрацію розрахунків коригування позивача та протиправно винесено оскаржувані рішення про відмову у їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, при цьому, сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складено спірні розрахунки коригування.
Суд дійшов висновку про необґрунтованість спірного рішення комісії з питань зупинення реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та наявність підстав для їх скасуванню. Тож, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, суд зазначає, що відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, реєстрацію розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків. У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, та у випадку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що встановлено в ході розгляду даної справи, є іншим.
Згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. Та вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Таким чином, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.
У даному ж випадку, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію вказаних вище спірних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.
Відповідно ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, позовні вимоги і в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином, з відповідачів необхідно стягнути судовий збір за подання цього позову.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В матеріалах справи ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2024 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 10687/10 від 25.07.2022.
Разом із тим, на переконання суду на підтвердження фактичного здійснення позивачем оплати послуг адвоката та витрат на професійну правничу допомогу суду мають бути надані належні, достатні та допустимі докази - квитанція банку, платіжна інструкція (тощо).
Крім того, всупереч вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачем не надано.
Матеріалами справи підтверджено, що належних доказів здійснення позивачем оплати послуг, наданих адвокатом суду не надано.
Отже, докази фактичного понесення позивачем вищевказаних витрат в матеріалах справи відсутні, а тому останні розподілу не підлягають.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" (вул. Наглого Марка, буд. 46, с.Дейманівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37050) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків, 61052), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.03.2023 №8381873/36313601 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №179 від 28.12.2021 до податкової накладної №610 від 30.09.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" розрахунок коригування від №179 від 28.12.2022 для податкової накладної №610 від 30.09.2021, датою його подання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" судовий збір у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривен).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" судовий збір у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривен).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко