ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/37004.10.10
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРЕМОШ-2»
Простягнення 597,89 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Середа В.В. -дов. № б/н від 15.10.09 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРЕМОШ-2»про стягнення 578,23 грн. основного боргу, 1,72 грн. трьох процентів річних та 17,94 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 2852124 від 16.02.09 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.10 р. порушено провадження у справі № 37/370, розгляд справи було призначено на 15.09.10 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 15.09.10 р. частково надав документи на виконання вимог ухвали суду від 13.08.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 15.09.10 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 13.08.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи до 04.10.10 р.
У судовому засіданні 04.10.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 04.10.10 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку, адресат вибув.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
16.02.09 р. між Центром телекомунікаційних послуг № 1 Київської міської філії ВАТ «Укртелеком»(підприємство зв'язку) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРЕМОШ-2»(споживач) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 2852124, за умовами якого підприємство зв'язку надає основні та додаткові телекомунікаційні послуги, перераховані в додатку 1.
Відповідно до п. 4.1. вищезазначеного договору, послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
Згідно з п. п. 4.2. та 4.3. договору про надання телекомунікаційних послуг № 2852124 від 16.02.09 р., споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати -авансовою з поданням рахунка; споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги, розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.
Відповідно до п. 4.5. вищевказаного договору, розрахунки за фактично отримані в кредит телекомунікаційні послуги за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.
Пунктом 4.6. договору про надання телекомунікаційних послуг № 2852124 від 16.02.09 р. передбачено, що у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання телекомунікаційних послуг проводить щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.
Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації»врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, встановлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Статтею 33 Закону України «Про телекомунікації»встановлений обов'язок споживача своєчасно сплачувати за отримані телекомунікаційні послуги.
Позивач пояснив суду, що ним на виконання умов договору були надані відповідачу телекомунікаційні послуги та направлені відповідні рахунки від 31.03.10 р. на суму 350,30 грн., від 30.04.10 р. на суму 515,61 грн., від 31.05.10 р. на суму 698,09 грн., від 30.06.10 р. на суму 693,16 грн. та від 31.07.10 р. на суму 669,37 грн. (належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи), однак оплату за надані послуги отримав не в повному обсязі.
За таких обставин, станом на 01.07.10 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з березня 2010 р. до червня 2010 р. у розмірі 578,23 грн.
За таких обставин Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРЕМОШ-2»про стягнення 578,23 грн. основного боргу, 1,72 грн. трьох річних процентів та 17,94 грн. пені, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих телекомунікаційних послуг за договором про надання телекомунікаційних послуг № 2852124 від 16.02.09 р.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.
Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до частини 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
З наданих позивачем рахунків на оплату послуг за договором про надання телекомунікаційних послуг № 2852124 від 16.02.09 р. вбачається, що станом на 01.07.10 р. заборгованість відповідача складала 566,23 грн.
Таким чином, на день розгляду справи основний борг відповідача у розмірі 566,23 грн. документально підтверджений та відповідає обліковим даним позивача, а тому визнаний судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»у разі затримки оплати за надані телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідач припустився прострочення платежу, тому на підставі вимог п. 5.8. договору про надання телекомунікаційних послуг № 2852124 від 16.02.09 р. та частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»позивач просить стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРЕМОШ-2»пеню в розмірі 17,94 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРЕМОШ-2»пеню в розмірі 17,94 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії у позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача 1,72 грн. трьох процентів річних за неналежне виконання ним зобов'язань по оплаті послуг за договором про надання телекомунікаційних послуг № 2852124 від 16.02.09 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 566,23 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1,72 грн. трьох річних процентів.
Таким чином, позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРЕМОШ-2»підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 551, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРЕМОШ-2»(04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 50-В, код ЄДРПОУ 31903034) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 01189910) 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 23 коп. основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 94 коп. пені, 1 (одну) грн. 72 коп. три проценти річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя І.О. Гавриловська