ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" серпня 2024 р. справа № 300/4078/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Львівській області №092350005485 від 20.12.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2;
- зобов'язати Головне управління ПФУ Івано-Франківської області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 роботу у:
Ремонтно-будівельному кооперативі "Дружба" з 01.01.1992 по 30.12.1992 на посаді електрозварювальник 4-го розряду;
Будівельно-монтажному тресті в/о "Пурнафтогаз" з 16.02.1993 по 01.06.1998 на посаді електрозварювальник 4-го і 5-го розряду;
ТОВ "Плешінгер-Став", яке знаходилося у Чеській Республіці період роботи з 01.03.2020 по 31.12.2021;
- зобов'язати Головне управління ПФУ Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в шкідливих умовах праці роботу у:
Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні у період з 04.12.1984 по 30.04.1985 на посаді електрозварювальник 3-го розряду, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Розділом 32 Списку 2 затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.56р.);
період проходження військової строкової служби у Збройних силах у період з 11.05.1985 по 12.06.1987;
Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні у період з 19.08.1987 по 05.09.1988 на посаді електрозварювальних 3-го розряду, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Розділом 32 Списку 2 затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.56р.);
Будівельно-монтажному управлінні №2 в/о "Пурнафтогаз" у період з 05.10,1988 по 26.04.1991 на посаді електро- та газозварювальника, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Розділ 13 підрозділ 1 а. Постанови Кабінету' Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956р.), (пунктами 23200000-11620 та 23200000-19906 Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10);
Ремонтно-будівельному кооперативі "Дружба" у період з 27.04.1991 по 30.12.1992 на посаді електрозварювальника 4-го розряду, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професія, посад і показників, зайнятість в яких дає право па пенсію за віком па пільгових умовах (пунктами 23200000-11620 та 23200000-19906 Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10);
Будівельно-монтажному тресті в/о "Пурнафтогаз" з 16.02.1993 по 31.12.1997 на посадах електро та газозварювальника, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (пунктами 23200000-11620 та 23200000-19906 Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10), (пунктами 23200000-11620 та 23200000-19906 Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. №162);
- зобов'язати Головне управління ГІФУ Івано-Франківської області повторно переглянути заяву від 18.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 до відповідно до пункту "б" частини 1 статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що пенсійним органом протиправно і необґрунтовано прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з підстав відсутності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу роботи передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, позивач посилається на приписи статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Так, станом на момент звернення позивача до територіального підрозділу Пенсійного фонду України, останній набув право на пільгову пенсію, оскільки йому вже було виповнилось 55 років та у нього було достатньо як загального страхового, так і спеціального (пільгового) стажу роботи. При цьому, позивач наголошує на хибності висновків відповідача 2 про не зарахування до страхового і до пільгового стажу спірних періодів роботи. Стосовно незарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємствах ремонтно-будівельному кооперативі "Дружба", будівельно-монтажному управлінні "Пурнафтогаз", ТОВ "Плашінгер-Став", то такі підтверджуються записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 09.04.1985 та архівними довідками і наказами. При цьому, на час роботи у вищевказаних підприємствах відносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією було врегульовано чинними міжнародним угодами. Щодо необхідності обов'язкового заповнення формуляру зави UA/CZ-205 для зарахування періоду роботи у Чеській Республіці, то Договір від 04.07.2001, яким регулюються відносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Чеською Республікою, такого обов'язку не передбачає. Стосовно періоду робити в Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні на посаді електрогазозварювальника 3-го розряду, то така посада передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Розділ 32 Списку 2 затвердженого постановою Ради Міністрів України СРСР №1173 від 22.08.1956). На підтвердження свого права на пенсію, інші документи позивач можливості немає, позаяк таке підприємство фактично припинило свою діяльність, а місцезнаходження документів по особовому складу невідоме. Крім того, проходження військової служби у період з 11.05.1985 по 12.06.1987 підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_2 від 11.05.1985. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.04.1985 вбачається, що перед призовом на строкову військову службу позивач працював в Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні на посаді електрогазозварювальник, яка передбачена Списком №2. Тому, період проходження військової служби позивачем повинен бути зарахований як трудовий стаж в шкідливих та важких умовах праці по Списку №2. Як наслідок, позивач просить суд призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18.12.2023.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.06.2024 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що відповідачем 2 за принципом екстериторіальності за результатами розгляду заяви позивача і доданих до неї документів прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.12.2023 за №092350005485, яке, на думку представника, прийняте у відповідності до чинного законодавства, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж та стаж роботи на пільгових умовах по Списку №2. Представник також зазначила, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Водночас, представник зауважила, що зазначений міжнародний договір припинив свою дію для України 19.06.2023. У зв'язку із цим, до страхового стажу позивача не враховано спірні періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 30.12.1992, з 16.02.1993 по 01.06.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_3 немає. Також наголошено, що період роботи на території Чеської Республіки необхідно підтвердити формуляром CZ/UA 205 відповідно до Угоди між Україною та Чеською Республікою. Окрім цього, період роботи ОСОБА_1 з 04.12.1984 по 30.04.1985, з 19.08.1987 по 05.09.1988 в Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні, з 27.04.1991 по 30.12.1992 в ремонтно-будівельному кооперативі "Дружба" не підтверджений необхідними документами (уточнюючими довідками про підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (додаток №5) та відповідно зарахувати даний період до пільгового стажу позивача немає законних підстав. За таких обставин, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області просило суд у задоволенні позову відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області також скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.06.2024. Представник відповідача 2 проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Так, у відзиві наголошено, що після звернення позивача із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, його було направлено для опрацювання в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яким ухвалено спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пільгової пенсії. Представник також зазначила, що за доданими документами до заяви про призначення пенсії, пільговий стаж не визначено, оскільки відсутні уточнюючі довідки, які підтверджують пільговий стаж. Окрім цього, з 01.01.2023 припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, до узгодження відповідного нормативного-правового акту, відсутні підстави зарахування стажу роботи за вищезазначений період. Тому, періоди роботи в російській федерації, а саме з 01.01.1992 по 30.12.1992, та з 16.02.1993 по 01.06.1998 не були враховані до страхового стажу. Крім того, період роботи з 05.10.1988 по 26.04.1991 не було враховано до пільгового стажу, оскільки не проставлений апостиль компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961. Крім того, період роботи на території Чеської Республіки не зараховано до страхового стажу, оскільки необхідно підтвердити формуляром CZ/UA 205. Отже, згідно поданих документів для призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 немає. З огляду на викладене, відповідач 2 вважає що рішення №092350005485 від 20.12.2023 про відмову у призначенні пенсії із дотриманням норм та вимог чинного законодавства, а позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
27.08.2022 при досягненні 55-річного віку ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
01.09.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області своїм рішенням №092350005485 відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Із рішення ГУ ПФУ в Одеській області та розрахунку стажу ОСОБА_1 стало відомо, що йому зараховано в загальний страховий стаж 22 роки 04 місяці та 13 днів, а стаж в шкідливих умовах праці - відсутній.
Відтак, ОСОБА_1 у грудні 2022 року звернувся до відповідача 1 із заявою стосовно роз'яснення про умови врахування періоду роботи з 01.03.2020 по 31.12.2021 у ТОВ "Плешінгер-Став" (Чеська Республіка) при призначенні пенсії та долучення документальних доказів про періоди роботи в Чехії.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом №0900-0202-8/41417 від 02.12.2022 повідомило, що особа-громадянин України, яка досягла пенсійного віку згідно із законодавством країни, на території якої набуто стаж, зокрема у випадку позивача це Чеська Республіка до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання або до відповідної установи соціального страхування цієї країни. У разі, якщо особа станом на 01.04.2023 проживала на території України, однак працювала до цієї дати на території Чеської Республіки, то вказаний період роботи зараховується до страхового стажу в Україні як власний. Стаж, набутий на території Чеської Республіки, зараховується тільки для визначення права на пенсію, і не може враховуватися для обчислення пенсії. Також повідомлено, що не зараховують стаж за кордоном, у разі, якщо він перекривається із страховим стажем в Україні. Зокрема для підтвердження страхового стажу, набутого на території Договірної сторони необхідно звернутися із заявою; документам, що посвідчують особу; документами для підтвердження стажу роботи на території Чеської Республіки; формуляром-зв'язку UA/CZ 207. Додатково повідомлено, що у разі набуття особою пенсійного віку згідно із законодавством Чеської Республіки виникає право на призначення частин пенсії за страховий стаж, набутий на території Чеської Республіки (якщо такий страховий стаж після 01.04.2003 складає не менше 1 року).
Відтак, 18.12.2023 при досягненні 57-ми річного віку, ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, долучивши пакет документів про стаж роботи (в тому числі у ТОВ "Плешінгер-Став", Чеська Республіка) та заробітну плату.
Головне управління ПФУ у Львівській області за результатами розгляду заяви від 18.12.2023 та наданих документів прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії №092350005485 від 20.12.2023, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, та стажу роботи на пільгових умовах по Списку №2 передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058. Страховий стаж позивача: 15 років 11 місяців та 10 днів.
Так, рішенням ГУ ПФУ у Львівській області до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:
в російській федерації з 01.01.1992 по 30.12.1992 та з 16.02.1993 по 01.06.1998 згідно трудової книжки відповідно, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991;
на території Чеської Республіки, оскільки періоди роботи необхідно підтвердити формуляром CZ/UA 205 відповідно до Угоди між Україною та Чеською Республікою;
період пільгової роботи в російській федерації з 05.10.1988 по 25.04.191 згідно пільгової довідки №Я-103, виданої 02.08.2021, оскільки не проставлений апостиль компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу у призначенні пенсії і зарахуванні спірних періодів роботи протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.
При цьому, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1 р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б2-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
Отже, у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII було встановлено страховий стаж роботи для чоловіків не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців пільговий стаж.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Як слідує із матеріалів справи, зокрема спірного рішення та відзивів відповідачів, до страхового і до пільгового стажу не зараховано періоди роботи у російській федерації згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ВІД 09.04.1985.
Однак, суд констатує про протиправність таких висновків пенсійного органу, з огляду на таке.
Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 (чинної як на момент набуття позивачем стажу, так і на момент звернення за пенсією), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Постановою Міністерства праці і соціального розвитку російської федерації від 10.10.2003 №69 затверджено Інструкцію заповнення трудових книжок.
Так, підпунктом 5.1 пункту 5 вказаної Інструкції передбачено, що запис про звільнення (припинення трудового договору) в трудовій книжці працівника провадиться в такому порядку: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 вказується дата звільнення (припинення трудового договору); в графі 3 робиться запис про причини звільнення (припинення трудового договору); в графі 4 вказується найменування документа, на підставі якого внесено запис - наказ (розпорядження) або інше рішення роботодавця, його дата і номер.
Згідно зі змістом пунктів 2, 45 Правил ведення і зберігання трудових книжок, виготовлення бланків трудової книжки і забезпечення ними роботодавців, затверджених Постановою Уряду Російської Федерації від 16.04.2003 №225 "Про трудові книжки", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника. Відповідальність за організацію роботи з ведення, зберігання, обліку та видачі трудових книжок і вкладишів до них покладається на роботодавця. Відповідальність за ведення, зберігання, облік і видачу трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (Розпорядженням) роботодавця. За порушення встановленого цими Правилами порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.
Наведені положення узгоджуються також і з приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, а також приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637.
Крім того, згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. Окрім цього, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджено періоди роботи позивача:
з 04.12.1984 по 30.04.1985 - на посаді електрозварювальник 3-го розряду в Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні (записи №№1-2);
з 19.08.1987 по 05.09.1988 - на посаді електрозварювальник 4-го розряду в Івано-Франківскьому монтажно-налагоджувальному управлінні (записи №№3-5);
з 05.10.1988 по 18.03.1991 - на посаді газоелектрозварюльника в Будівельно-монтажному управлінні "Пурнафтогаз";
з 07.03.1991 по 30.12.1992 - на посаді електрозваоювальника 4-го розряду в ремонтно-будівельному кооперативі "Дружба" (записи №№8-9);
з 16.02.1993 по 01.06.1998 на посаді електрозварювальник 4-го розряду в Будівельно-монтажному управлінні "Пурнафтогаз" (записи №№10-13);
Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі №159/4178/16 а.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Посади, які обіймав позивач за спірні періоди були передбачені Списками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України СРСР №1173 від 22.08.1956, Кабінету Міністрів України СРСР №10 від 26.01.1991, Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, які були чинні на період його роботи.
Крім того, робота позивача на вищеперелічених посадах, які передбачено Списком №2 виробництв, робіт, професій протягом спірних років підтверджується, отриманими 28.08.2021 відповідачем 1 з управління пенсійного фонду росії в м. Ноябрськ, Ханти-Мансійського автономного округу: довідкою про підтвердження особливого характеру роботи чи умов праці необхідних для призначення дострокової трудової пенсії по віку і підтвердження постійної зайнятості на пільговій роботі видана ПАТ "Нафтова компанія "Роснафта" за №Я-103 від 02.08.2021 (якою підтверджується, що з 05.10.1988 по 26.04.1991, з 16.02.1993 по 31.12.1997 робота здійснювалась протягом повного робочого дня, з встановленою щоденною нормою робочого часу та виконанням річного балансу робочого часу, з урахуванням основного та додаткових оплачуваних відпусток, а також періодів між вахтовим відпочинком); архівними довідками про заробітну плату за періоди жовтень 1988 року - лютий 1991 рік, лютий 1993 року - грудень 1995 року, січень 1996 року - грудень 1997 року виданих ПАТ "Нафтова компанія "Роснафта" за №Я-07 від 30.07.2021, в якій зазначено відомості про сплату страхових внесків у пенсійний фонд рф із заробітної плати; копіями наказу про прийняття на роботу №152-к від 03.10.1988, наказу про переведення №01/22 від 16.02.1993, наказу про переведення №03/25 від 06.06.1994 та наказу про припинення трудового договору №203-к від 30.05.1998.
Щодо посилань відповідачів на необхідність легалізації довідки №Я-103 від 02.08.2021 про стаж позивача за періоди роботи з 05.10.1988 по 25.04.1991 в росії, суд вказує таке.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (надалі - Конвенція від 22.01.1993), документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Конвенції від 22.01.1993, документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
23.12.2022 набрав чинності Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 №2783-ІХ.
Після зупинення дії Конвенція від 22.01.1993 не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю.
Однак, відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 04.02.2023 №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи, що довідки про стаж позивача за періоди роботи на території росії до 24.02.2022 приймалися на території України без спеціального посвідчення, вимога відповідачів про необхідність легалізації є безпідставною.
При цьому, аргументи відповідачів про неможливість підтвердження пільгового характеру праці позивача з огляду на ненадання уточнюючої довідки є безпідставними, виходячи із наступного:
- по перше, у дослідженому випадку суд не виявив умову, існування якої вимагає витребування у позивача уточнюючої довідки, так як, на переконання суду, у трудовій книжці наявні достатні відомості про найменування посади, виконання роботи на якій надає право на пенсію на пільгових умовах (пункт 20 Порядок №637);
- по друге, запис трудової книжки за такий період не містить даних про не зайнятість позивача повний робочий день, в тому числі відповідачі не надали суду докази, зміст яких міг би свідчити про існування обґрунтованого сумніву у підтвердження такої обставини;
- по третє, право особи на соціальний захист, за встановлених обставин, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, необхідність якого не доведена відповідачами.
При цьому, збереження тих чи інших відомостей у документальній формі про обставини трудової діяльності, окрім трудової книжки, не може контролюватись пенсіонером, відповідно, на нього не повинна покладатись відповідальність за їх відсутність.
В контексті вказаного слід так враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності документів, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Крім того, як уже зазначено вище, підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи у російській федерації є те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, такі висновки є необґрунтованими і безпідставними, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинна як для України, так і для росії в спірні періоди роботи позивача. А те, що 24.02.2022 російська федерація - країна-агресор напала на Україну, не може нівелювати право особи, в даному випадку позивача, на справедливе пенсійне забезпечення.
Також, у даному випадку жодних цивільних, сімейних та кримінальних справ між ОСОБА_1 і відповідачем не виникло, оскільки має місце соціальний спір щодо не зарахування трудового стажу. Окрім цього, як слідує із Пояснювальної записки до проекту Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу 1997 року до Конвенції", такий Закон не стосується соціально трудової сфери.
Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття позивачем відповідного стажу.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
При цьому, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Проте, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 1511 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, суд констатує, що оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації та, відповідно, і заробітну плату, отримувану під час виконання такої роботи.
Таким чином, суд погоджується із позивачем, що усі необхідні документи, в тому числі трудову книжку, а також вищенаведені довідки та накази щодо підтвердження роботи позивача, а також його отримуваної заробітної плати, позивач надав пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії.
Отже, при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, пенсійним органом не може бути відмовлено у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії, які мали місце до вказаних подій.
Щодо доводів ГУ ПФУ у Львівській області у відзиві про необхідність підтвердження проведення атестації робочих місць, суд зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 за №41.
Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим органом і працівником у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій №41, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.
Жодні причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови в зарахуванні відповідного стажу позивачеві, оскільки особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або Списку №2, робоче місце якої підлягає атестації відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення такої атестації.
Отже, проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Велика Палата Верховного Суду у даній постанові зазначила, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII - "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у справі).
Таким чином, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, особи зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Щодо неправомірності відмови в зарахуванні до пільгового стажу період проходження строкової військової служби з 11.05.1985 по 12.06.1987, суд вважає за необхідне вказати таке.
Проходження ОСОБА_1 військової служби у період з 11.05.1985 по 12.06.1987 підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 від 11.05.1985.
Крім того, записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 09.04.1985 підтверджується, що перед призовом на строкову військову службу ОСОБА_1 працював в Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні на посаді електрозварювальник, яка передбачена Списком №2.
Згідно із абзацом 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічні положення викладені в частині першій статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27.02.2018 в справі №672/885/17.
З огляду на вищевикладені висновки суду, на момент призову на військову службу позивач займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та у зв'язку з призовом на військову службу був звільнений, однак період з 11.05.1985 по 12.06.1987 служби в лавах Радянської армії, відповідачем не зараховано у пільговий стаж за Списком №2.
Стосовно зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу період ироботи з 01.03.2020 по 31.12.2021 у Чеській Республіці, суд вказує на таке.
Відносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Чеською Республікою регулюються Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001, який набув чинності з 01.04.2003 (далі - Договір) та Адміністративною угодою про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, згідно вимог яких зарахування страхового стажу здійснюється за умови підтвердження його компетентними органами іншої країни, шляхом надсилання відповідних запитів та листів органами Пенсійного фонду України.
Якщо згідно з правовими нормами однієї Договірної Сторони виникнення, тривання або поновлення права на пенсію залежить від наявності або набуття певного страхового стажу, Уповноважений орган в необхідному обсязі має прийняти до уваги наявність та подібний страховий стаж, який особа набула згідно з правовими нормами іншої Договірної Сторони, за умови, що періоди страхування не збігаються в часі (стаття 14 Договору).
Відповідно до статті 15 означеного Договору якщо право на надання пенсії згідно з правовими нормами однієї Договірної Сторони виникає лише на основі зарахування страхового стажу, набутого згідно з правовими нормами іншої Договірної Сторони, то Уповноважений орган першої Договірної Сторони: визначає розмір пенсії, яка підлягає виплаті, із урахуванням усіх періодів страхування таким чином, якби весь страховий стаж був набутий виключно згідно з власними правовими нормами.
Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, на підтвердження стажу, набутого в Чеській Республіці, позивачем до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах додано виписку з облікової картки пенсійного страхування за 2020-2021 роки, видану Чеським управлінням соціального забезпечення за №624/6605936296 від 27.10.2022 з перекладом на українську мову засвідченого нотаріально та виписку з облікової картки пенсійного страхування за 2020-2021 роки, видану Чеським управлінням соціального забезпечення за №6609536296 від 30.01.2023 з перекладом на українську мову засвідченого нотаріально.
Відтак, період роботи позивача з 01.03.2020 по 31.12.2021, в Чеській Республіці має бути зарахований до страхового стажу позивача без будь-яких додаткових вимог та умов.
При цьому, твердження відповідача стосовно необхідності обов'язкового заповнення формуляру заяви UA/CZ-205 для зарахування періоду роботи позивача у Чеській Республіці, є безпідставними, оскільки Договір від 04.07.2001 не визначає обов'язку заповнення такого формуляру заяви.
Так, 14-17 квітня 2008 року в Пенсійному фонді України відбулися переговори експертів Чеського управління соціального забезпечення та Пенсійного фонду України щодо практичної реалізації Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001 та Адміністративної угоди про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 25.06.2003, які були оформлені відповідним Протоколом.
Згідно вказаного Протоколу сторони, враховуючи зацікавленість в розвитку дружніх відносин у сфері пенсійного забезпечення, обговорили питання двостороннього співробітництва та на виконання пункту 4 статті 2 Адміністративної угоди було розглянуто та погоджено двомовні формуляри для співпраці по реалізації положень Договору:
- для української сторони: UA/CZ 001, UA/CZ 202, UA/CZ 203, UA/CZ 204, UA/CZ 205, UA/CZ 207, UA/CZ 213;
- для чеської сторони: CZ/UA 001, CZ/UA 202, CZ/UA 203, CZ/UA 204, CZ/UA 205, CZ/UA 207, CZ/UA 213.
З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що для порушення клопотання про підтвердження страхового стажу, набутого на території Чехії, особі слід звернутися до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання, яке, в разі необхідності оформить потрібний запит для отримання формуляру від Чеській стороні.
Водночас, суду не надано жодної інформації, необхідності додаткового підтвердження стажу, шляхом отримання відповідного формуляру, враховуючи наявні виписки пенсійного органу Чеської республіки. Крім того, без відповіді для суду залишилось питання, чому відповідач 2 приймав спірне рішення, не дочекавшись отримання формуляру. Крім того, після отримання відповідного формуляру, відповідач мав право самостійно вирішити питання щодо призначення пенсії позивачки без зобов'язання позивача вдруге звертатись із заявою.
Таким чином, суд зазначає про те, що отримання в даному конкретному випадку було правом, а не обов'язком пенсійного органу підтвердити страховий (пенсійний) стаж здобутий в Чеській Республіці.
Водночас, суд звертає увагу сторін на відсутності чіткого способу обрахунку та призначення пенсії за сукупністю страхового стажу у різних державах, затвердженого на національному рівні. А тому, відповідач, як орган який несе відповідальність за призначення та виплату пенсії, діяв за механізмом, який напрацьований самим Фондом, а тому суд не вбачає в таких діях протиправності.
З огляду на викладене, період роботи позивача з 01.03.2020 по 31.12.2021 в Республіці Чехія підлягає зарахуванню до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 20.12.2023 092350005485, а тому його необхідно скасувати та, як наслідок, підлягають зарахуванню до страхового загального та спеціального стажу позивача спірні періоди його роботи.
Стосовно вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно переглянути заяву від 18.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 до відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 18.12.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 до відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Підсумовуючи все вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем згідно платіжної інструкції № 0.0.3653574054.1 від 18.05.2024 підтверджено сплату судового збору на суму 1211,20 гривень (а.с.9).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. (80% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №092350005485 від 20.12.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у ремонтно-будівельному кооперативі "Дружба" з 01.01.1992 по 30.12.1992 на посаді електрозварювальник 4-го розряду; Будівельно-монтажному тресті в/о "Пурнафтогаз" з 16.02.1993 по 01.06.1998 на посаді електрозварювальник 4-го і 5-го розряду; ТОВ "Плешінгер-Став", яке знаходилося у Чеській Республіці з 01.03.2020 по 31.12.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні у період з 04.12.1984 по 30.04.1985 на посаді електрозварювальник 3-го розряду; період проходження військової строкової служби у Збройних силах у період з 11.05.1985 по 12.06.1987; Івано-Франківському монтажно-налагоджувальному управлінні у період з 19.08.1987 по 05.09.1988 на посаді електрозварювальних 3-го розряду; Будівельно-монтажному управлінні №2 в/о "Пурнафтогаз" у період з 05.10.1988 по 26.04.1991 на посаді електро- та газозварювальника; Ремонтно-будівельному кооперативі "Дружба" у період з 27.04.1991 по 30.12.1992 на посаді електрозварювальника 4-го розряду; Будівельно-монтажному тресті в/о "Пурнафтогаз" з 16.02.1993 по 31.12.1997 на посадах електро- та газозварювальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 до відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 76019) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 76019).
Суддя Главач І.А.