15 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/11804/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщак Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 11.06.2024 ВП № 69595443 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у зв'язку з її необґрунтованістю;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 11.06.2024 ВП № 69595443 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 240/24106/21 Головним управлінням проведено перерахунок з 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 17.08.2018 виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат. За період з 17.07.2018 по 31.01.2023 нараховано доплату пенсії в розмірі 467109,22 грн, яка включена до підсистеми “Реєстр судових рішень”. Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/24106/21 винесена 09.08.2022 та отримана Головним управлінням 16.08.2022 за вх. № 11945/14. Цією постановою зобов'язано Головне управління виконати рішення суду, відповідно, пенсійний орган листом від 26.08.2022 за № 0600-0306-5/62262 повідомив про вжиті заходи щодо повного виконання судового рішення. У подальшому на адресу Головного управління неодноразово надходили вимоги державного виконавця, якими зобов'язано виконати рішення суду в десятиденний строк з дня отримання вимоги. ГУ ПФУ в Житомирській області відповідними листами повідомляло державного виконавця про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення в межах і спосіб визначений чиним законодавством. Позивач вважає, що невиконання рішення суду в частині виплати нарахованої доплати через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, у зв'язку з чим підстави для винесення оскаржуваної постанови відсутні.
Ухвалою від 01.07.2024 позовну заяву залишено без руху, а 10.07.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 26.07.2024 № 156 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 у зв'язку з призовом з 04.07.2024 на військову службу судді Липи В.А. справу передано на розгляд судді Леміщаку Д.М.
Суддя своїми ухвалами від 05.08.2024 прийняв справу до провадження та відкрив спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначив судове засідання на 13.08.2024, зобов'язавши відповідача надати копії матеріалів виконавчого провадження № 69595443.
Відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження надійшли до суду 12.08.2024. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що з метою перевірки виконання рішення суду по справі № 240/24106/21 ним 01.09.2022, 04.01.2023, 28.07.2023 та 11.09.2023 винесені та направлені на адресу боржника вимоги якими зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати рішення суду. До відділу примусового виконання рішень від Головного управління надходили повідомлення про виконання рішення суду, в яких боржник повідомив, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 240/24106/21 та з урахуванням вимоги, боржником, стягувачу з 17.07.2018 здійснено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 240/24106/21 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ), обов'язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України. З відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області встановлено, що рішення боржником не виконане в повному обсязі, а саме заборгованість по рішенню суду не виплачена. З отриманих пояснень державний виконавець дійшов висновку, що станом на 11.06.2024 рішення суду залишається невиконаним без поважних причин, нарахована сума доплати по рішенню суду у справі № 240/24106/21 не виплачена стягувачу, а тому 11.06.2024 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду без поважних причин, накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
У судовому засіданні 13.08.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував щодо розгляду справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати без участі державного виконавця.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями, визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 240/24106/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішення набрало законної сили 18.02.2022.
На підставі зазначеного рішення суд видав виконавчі листи № 13777 2022 р. та № 13778 2022 р. для звернення їх до примусового виконання.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 11.07.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду (а.с. 72).
Постановою від 09.08.2022 відкрито виконавче провадження ВП № 6959443 з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі № 240/24106/21 (а.с. 74). Пунктом 2 постанови про відкриття провадження зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 29.08.2022 № 0600-0305-5/62252 боржник у виконавчому провадженні повідомив державного виконавця про виконання рішення суду. Вказав, що з 01.09.2022 виплата пенсії буде здійснюватись у розмірі, визначеному на виконання рішення суду; сума донарахованих кошів за період із 17.07.2018 по 31.08.2022 (з урахуванням фактично виплачених коштів) складає 475709,22 грн. Рішення виконано в межах наданих компетенцій та фінансування. Облік судових рішень, які набрали законної сили, здійснюється Пенсійним фондом України згідно підсистеми "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що наповнюється його територіальними органами. Інформація про виконання рішення суду у справі № 240/24106/21 та про суму нарахованих, але не виплачених коштів (потребу) надано ПФУ шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, обов'язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи ПФУ. Виплата заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України (а.с. 78-79).
01.09.2022 державним виконавцем винесено вимогу виконавця № 56625, якою встановлено, що рішення суду боржником не виконано (відомості від боржника щодо виконання рішення суду в повному обсязі не надходили), а саме нарахування пенсії проведена не в розмірі, визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), а в інших розмірах, що свідчить про умисне невиконання рішення суду. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у п'ятиденний термін здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік (а.с. 77).
У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області скерувало лист про надання інформації від 09.09.2022, ідентичний листу від 29.08.2022 № 0600-0305-5/62252 (а.с. 81).
У подальшому державним виконавцем на адресу боржника скеровувалися вимоги виконавця від 04.01.2023 № 1147 (а.с. 84), від 11.09.2023 № 79015 (а.с. 85) та від 04.01.2024 № 662 (а.с. 88). Зміст цих вимог аналогічний змісту вимоги від 01.09.2022 № 56625.
На виконання перелічених вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідало листами від 19.09.2023 № 0600-0304-8/98901 (а.с. 86) та від 18.01.2024, в яких надало інформацію, аналогічну тій, що міститься у листі від 29.08.2022 № 0600-0305-5/62252. Додатково зазначило, що в результаті перерахунку на виконання рішення у справі № 240/24106/21 розмір підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_1 з 01.01.2024 становить 3200 грн. За період 17.07.2018 по 31.01.2024 нарахована доплата пенсії. З 01.02.2024 виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі, визначеному на виконання рішення суду. Станом на сьогодні Головним управлінням виплачена заборгованість за рішеннями судів, які набрали чинності по 19.09.2020. На даний час бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 631 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік. Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат судовим рішенням, може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України (а.с. 89).
Постановою головного державного виконавця від 11.06.2024 у ВП №69595443 за невиконання рішення суду без поважних причин, на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Підставою для прийняття вказаної постанови стала невиплата стягувачу нарахованої суми доплати по рішенню суду (а.с. 94).
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження", Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини:
1) факт виконання чи невиконання рішення;
2) у випадку невиконання рішення встановити причини такого невиконання.
Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.
Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону України №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
З наведених норм вбачається обов'язок виконавця встановити наявність чи відсутність поважних причин для невиконання судового рішення у встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк і лише після виявлення причин та їх поважності/неповажності приймати рішення щодо накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення.
Окрім того, з аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що відповідальність за невиконання судового рішення настає виключно за умови, що судове рішення не виконано без наявності поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, у цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19.
Як встановлено судом зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для її прийняття є невиплата стягувачу у виконавчому провадженні нарахованої суми доплати по рішенню суду у розмірі 467109,22 грн.
Судом встановлено, що боржник вжив необхідних заходів для виконання судового рішення, зокрема нарахував суму коштів до виплати (а.с. 91-92), включив рішення суду до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (а.с. 87).
Отже, на момент винесення спірної постанови про накладення штрафу до органу виконавчої служби були надані докази того, що вказана заборгованість включена до Реєстру судових рішень (реєстраційний № 523486), виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачуватись в порядку черговості, визначеної датою надходження судового рішення до боржника, відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.
Разом із тим, згідно з п. 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Отже, погашення заборгованості з пенсійний виплат входить саме до компетенції ПФ України та його територіальних органів.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Так, відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Водночас, в силу положень пункту 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Такі причини невиконання рішення суду суд вважає поважними, оскільки грошові кошти на виплату пенсії не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне та повне виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
У свою чергу, Верховний Суд у постановах від 03.06.2018 у справі 757/29541/14-а, від 31.05.2021 у справі № 560/594/20 вказував на те, що накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України за невиконання судового рішення за відсутності бюджетних призначень жодним чином не захищає право пенсіонера на отримання бюджетних коштів.
Так, у справі № 560/594/20 Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Наведеного висновку неодноразово доходив Верховний Суд, зокрема в ухвалі від 16.07.2018 у справі № 811/1469/18 та у постанові від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу, на переконання суду, не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).
У пункті 38 постанови об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15 зроблено висновок, що у разі коли позивачем виступає суб'єкт владних повноважень незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Таким чином, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є суб'єктом владних повноважень, то відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (площа Соборна, буд. 1, м. Житомир, Житомирська область, 10014, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 11.06.2024 ВП № 69595443 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 15 серпня 2024 р.