Справа № 735/1277/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/776/24
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
15 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференцій з ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31» та захисником, із застосуванням його власних технічних засобів, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2024 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Запоріжжя, громадянину України, з вищою освітою, не одруженому, офіційно не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому по АДРЕСА_2 , раніше не судимому, продовжений строк тримання під вартою до 04 жовтня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що розгляд кримінального провадження не завершений, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни його на більш м'який не встановлено, ризики, що були враховані під час обрання запобіжного заходу на даний час не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду про продовження строку тримання його під вартою скасувати, постановити нову, якою обрати більш м'який запобіжний захід.
Вказує на те, що за своїм змістом клопотання прокурора містить вказівку на судове засідання від 14 червня 2024 року, в той час, як він тримався під вартою на підставі ухвали суду від 12 червня 2024 року. При цьому, клопотання взагалі не містить жодного обґрунтування обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 146 КК України, що свідчить про порушення норм КПК України і в жодному разі таке клопотання не підлягає розгляду, а тим більше за результатами розгляду такого клопотання не може бути винесено ухвалу про позбавлення особи свободи.
На думку обвинуваченого, такий непрофесіоналізм з боку прокурора в першу чергу є прямим підтвердженням того, що сама суть обвинувального акту не відповідає дійсності. Так, після кожного судового засідання в Коропському районному суді з'являється та підтверджується інформація, яка повністю змінює картину можливого правопорушення та є безперечним доказом невідповідності опису подій стороною обвинувачення.
Під час судового розгляду встановлено, що неповнолітні потерпілі щодня ходили купатися на озеро, що неможливо було б в разі позбавлення їх волі, а також неможливо було б в разі, якщо б їх катували, діти ходили на город по завданню самої потерпілої, а город знаходиться в одній хвилині від місцевого клубу, де постійно перебувають люди і сама територія не містить огорожі. Крім того, неповнолітні потерпілі ходили по гриби, двічі у крамницю, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_9 та свідків, що саме по собі виключає склад злочину за ст. 146 КК України, а показання продавця магазину свідчать про відсутність будь-яких синців чи подряпин у неповнолітніх потерпілих. Слідством були також проігноровані показання неповнолітніх потерпілих про телефонні розмови, що виключає наявність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Вважає, що замовчування інформації призвело до безпідставного тримання під вартою обвинуваченого понад одного року та ставить під сумнів взагалі всі свідчення зацікавлених осіб, особливо враховуючи фінансову зацікавленість у вигляді позову на 200 000 гривень. Так, абсолютно покази всіх потерпілих вказують на те, що у потерпілих була можливість викликати допомогу в будь-який час, але в цьому не було жодної потреби. За показаннями свідка ОСОБА_10 , наданих суду 05 серпня 2024 року, потерпіла сама прийшла до неї з ковдрою з наміром переночувати, але рішення про необхідність допомоги та виклику поліції було особисто прийняте свідком, а не потерпілою.
Щодо ризиків, то вказує на відсутність жодного нового документу, який би підтверджував наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а вже існуючі та раніше надані документи після кожного судового засідання свідчать про невідповідність, упередженість, ігнорування інформації на користь обвинуваченого, спроби замовчування та наміри сфальсифікувати дані про подію, а самі ризик ніяк не доведені прокурором і ґрунтуються на домислах та припущеннях.
Ризик його переховування від суду через можливе покарання перестав існувати, оскільки повністю спростоване його обвинувачення за ст. 146 КК України і прокурор вже має всі підстави для виключення цієї частини обвинувачення. Крім цього, він не має наміру переховуватись, а має намір відстоювати справедливий вирок суду за нетяжкий побутовий злочин, який є родинним конфліктом з самими важкими наслідками у вигляді тріщини в кістці і не має жодних незвернених наслідків або будь-якого впливу на здоров'я будь-кого з потерпілих.
Вплив на потерпілих та свідків виключається, адже сумісне проживання в будинку потерпілої неможливе - родини вже не існує, у дітей нова родина та новий батько. Проте, у нього є окремий будинок в іншому селі ( АДРЕСА_3 ), який був придбаний родиною обвинуваченого зимою 2020 року ще до знайомства з потерпілою.
Ризик можливості вчинити новий злочин взагалі не існує, адже за все своє життя обвинувачений не скоїв жодного правопорушення, а все описане прокуратурою є домислами та спробами маніпулювати інформацією.
З огляду на викладене, а також того, що він понад рік перебуває під вартою за надуманим обвинувачення, ОСОБА_6 вважає, що судом має бути розглянута можливість обрання йому більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, вказали на недоведеність ризиків, визначених ст. 177 КПК України та відсутність обставин, які б виправдовували подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м'який, прокурора, який заперечив проти доводів сторони захисту, звернув увагу на тяжкість обвинувачення та характер діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , наслідки від його дій, кількість потерпілих та їх вік, що унеможливлює обрання більш м'якого запобіжного заходу, як про це просить сторона захисту, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу. Проте, це не означає, що прокурор і суд дублюють повністю положення процесуального закону, які застосовуються під час досудового розслідування, враховують особливості судового розгляду кримінального провадження, як помилково вважає захисник.
Помилковим є переконання сторони захисту в тому, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має містити виклад обвинувачення та перелік доказів якими воно підтверджується, а суд в свою чергу має перевірити ці доводи на належність та допустимість.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування (в даному випадку судового розгляду) до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, а в даному випадку - клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5)виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Усі ці обставини зазначені у клопотанні прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, а тому суд вірно прийняв його до розгляду та ухвалив рішення по суті заявлених вимог.
Вказівка апелянта на технічні помилки в поданому суду клопотанні не впливають на суть заявлених вимог, могли бути усунуті під час судового розгляду, а тим більше, помилка в написанні однієї дати жодним чином не потягла за собою порушення прав обвинуваченого.
Більш того, на стадії судового розгляду, при вирішенні питання щодо продовження строку раніше обраного запобіжного заходу, кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом». Ці питання є предметом самого судового розгляду під час якого наданим доказам повинна бути надана оцінка в судовому рішенні за результатами такого розгляду.
З цих підстав, колегією суддів не перевіряються доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо недоведеності його обвинувачення за ст. 146 КК України, адже прокурором під час судового розгляду обвинувачення не змінювалось, а суд на стадії вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою, не уповноважений на надання оцінки здобутим під час судового розгляду доказам.
На даний час з матеріалів судового провадження вбачається, що в період з 30.07.2023 по 01.08.2023 в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_6 малолітній потерпілій ОСОБА_11 спричинено закриту черепно-мозкову травму - струс головного мозку та тілесні ушкодження у виді закритого перелому надмищелка лівої плечової кістки, перелому трапецієподібної кістки лівого передпліччя, множинних саден обличчя, голови та верхніх кінцівок, малолітньому потерпілому ОСОБА_12 - закриту черепно-мозкову травму - струс головного мозку та тілесні ушкодження у виді перелому нижньої третини лівої ліктьової кістки, перелому основи другої п'ясної кістки лівої кисті, переломів основи другої і п'ятої п'ясних кісток правої кисті, рваної рани лівої стопи, множинних саден та крововиливів голови, обличчя, вух, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, тим самим заподіяно потерпілим фізичні та моральні страждання внаслідок сильного фізичного болю та нелюдського, тобто такого, що принижує їх гідність, поводження.
Крім цього, ОСОБА_6 , у період з 28.07.2023 по 02.08.2023, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, з метою позбавлення особистої волі ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , погрожуючи їм фізичною розправою та демонструючи серйозність погроз шляхом заподіяння численних тілесних ушкоджень, діючи умисно та усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, бажаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків, заборонив потерпілим залишати територію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , без його дозволу, позбавивши потерпілих права на вільне пересування, чим незаконно позбавив волі трьох осіб, двоє з яких - малолітні особи.
04 серпня 2023 року слідчим суддею Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області підозрюваному ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, які були ним вчинені по відношенню до осіб, з якими він спільно проживав однією родиною, двоє потерпілих є малолітніми, при цьому саме вони зазнали найбільше знущань, принижень та тілесних ушкоджень з боку підозрюваного, який протягом тривалого часу погрожував, застосовував насильство, принижував їх, позбавивши можливості вільного пересування.
На даний час, за найтяжче з інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_6 , у разі визнання його винним, загрожує до 10 років позбавлення волі, отже, розуміючи тяжкість та невідворотність можливого покарання обвинувачений може ухилитися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків у даному провадженні, з метою зміни останніми своїх показань на свою користь.
До того ж, кримінальні правопорушення були вчинені за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_2 , за цією ж адресою зареєстровані та проживають потерпілі, що підвищує ступінь ризику здійснення тиску на них з боку обвинуваченого та свідчить про можливість настання більш тяжких наслідків.
Створення потерпілою ОСОБА_9 нової родини, не свідчить про відсутність такого ризику, як помилково вважає обвинувачений, адже йому достеменно відоме місце проживання потерпілих, а також свідків, що не виключає настання такого ризику.
Той факт, що ОСОБА_6 зареєстрований в м. Києві, що на значній відстані від місця проведення досудового розслідування, у разі обрання більш м'якого виду запобіжного заходу підозрюваному, утруднює та ставить під сумнів можливість його прибуття до органу досудового розслідування та суду.
Вказівка обвинуваченого, що в його володінні перебуває будинок в іншому селі Коропського району не приймається до уваги, адже стороною захисту до апеляційної скарги не було долучено доказів на підтвердження того факту, що даний будинок перебуває у володінні родини обвинуваченого (кому конкретно він належить), відсутні дані чи там не проживають інші особи, які в свою чергу не заперечують проти сумісного з ними проживання обвинуваченого, а також не підтверджено того, що будинок взагалі пристосований до проживання.
Навіть за умови надання всіх цих даних, колегія суддів не може погодитись з твердженням сторони захисту про те, що наявність будинку гарантуватиме належну поведінку обвинуваченого. Факт наявності місця проживання не може гарантувати й того, що заявлені стороною обвинувачення ризики не настануть, адже в разі звільнення з-під варти обвинувачений матиме можливість ухилитися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі й по відношенню до тих самих потерпілих.
Крім того, стороною захисту не було надано доказів того, за чий рахунок проживатиме обвинувачений в будинку, адже він не працює, а на задоволення життєво важливих потреб необхідні грошові кошти.
Викладені обвинуваченням доводи щодо своєї незгоди з пред'явленим обвинуваченням за ст. 146 КК України, не спростовують висновків суду на стадії судового розгляду кримінального провадження щодо наявності обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , який будучи особою працездатного віку, не працює, проживав в родині потерпілих без реєстрації, при цьому, інкриміновані кримінальні правопорушення вчинив у стані алкогольного сп'яніння, а з урахуванням часу, який підозрюваний утримував потерпілих, можна вважати, що ОСОБА_6 зловживає алкогольними напоями.
Отже той факт, що раніше він не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, не спростовують доведених стороною обвинувачення ризиків та не гарантують належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, якщо цього вимагає усспільний інтерес.
Оскільки у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі й по відношенню до малолітніх осіб, із застосуванням насильства, позбавлення свободи та вільного пересування, в результаті яких діти зазнали значних знущань та катувань в присутності своєї матері, яка була безсила протидіяти обвинуваченому, особливості судового розгляду такого кримінального провадження, то саме цим виправдовується відповідний відступ, коли інтереси суспільства, життя та здоров'я потерпілих в даному конкретному провадженні, збереження їх психологічного здоров'я переважають над правами і свободами окремого громадянина, задля зменшення можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення та довести, що за кримінально карні діяння особа може понести справедливе покарання.
Апеляційна скарга обвинуваченого та висловлені стороною захисту доводи під час апеляційного розгляду не містять ні об'єктивно підтверджених відомостей, ні доказів того, що заявлені стороною обвинувачення ризики зменшилися або зникли з плином часу.
Судовий розгляд не завершений, не досліджені докази, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, яка заявила про допит чотирьох свідків, які не допитувалися під час досудового розсілдування. Саме після дослідження всіх обставин та доказів у кримінальному провадженні може бути вирішене питання щодо обґрунтованості та допустимості доказів кожної із сторін у кримінальному провадженні, надано їм оцінку та прийняте рішення про обставини, які вони доводять чи навпаки спростовують.
Усі наведені стороною захисту обставини були враховані судом при продовженні строків тримання під вартою, при обранні більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_6 не буде забезпечене викорнання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2024 року, якою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_6 були продовжені строки тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15