Справа №295/11852/24
1-кс/295/5055/24
щодо накладення арешту на майно
13.08.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про накладення арешту на майно, подане старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні №12024060410000540 від 02.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
І. Суть клопотання
Слідча за погодженням з прокурором засобами поштового зв'язку направила клопотання, яке надійшло до суду 07.08.2024, в якому просить накласти арешт на майно, а саме на: морозиво торгівельних марок ТОВ «Ласунка», «Айс Кейк» в кількості - 3 шт; «Ескімо Велікан» в кількості - 1 шт; ТОВ «Біла Береза» пломбір шоколадний в шоколадній глазурі в кількості - 8 шт; ТОВ «Біла Береза» пломбір в шоколадній глазурі в кількості - 3 шт; ТОВ «Біла Береза» пломбір з грушою в карамельній глазурі в кількості - 13 шт, власником якого є ОСОБА_5 .
В клопотанні вказано, що в період з 15:00 год 29.07.2024 по 10:40 год 01.08.2024, невстановлена особа, проникла до приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрала продукти харчування та електричні прилади, а саме: мікрохвильову піч, електрочайник, ваги тарові, радіоприймач, електроплиту, чим спричинила матеріального збитку ОСОБА_5
02.08.2024 вказані відомості внесені ВП №1 Житомирським РУП ГУНП в Житомирській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024060410000540 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
05.08.2024 в ході проведення огляду місця події ОСОБА_6 добровільно надав для вилучення майно, на яке просить накласти арешт слідча.
Обґрунтовуючи клопотання, слідча посилається на те, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, з метою забезпечення збереження речових доказів, просить накласти на нього арешт.
ІІ Процедура та позиції сторін
В судове засідання слідча ОСОБА_3 не з'явилась, в клопотанні просить розгляд справи проводити без її участі.
Неприбуття слідчої в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, з огляду на приписи ч. 1 ст. 172 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неприбуттям учасників провадження.
ІІІ. Обставини, встановлені слідчим суддею, їх оцінка, кримінально-процесуальне законодавство, яке підлягає застосуванню, висновки слідчого судді
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060410000540 від 02.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за фактом таємного викрадення майна, яке належить ОСОБА_5
05.08.2024 в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 добровільно надав органу досудового розслідування морозиво торгівельних марок ТОВ «Ласунка», «Айс Кейк» в кількості - 3 шт; «Ескімо Велікан» в кількості - 1 шт; ТОВ «Біла Береза» пломбір шоколадний в шоколадній глазурі в кількості - 8 шт; ТОВ «Біла Береза» пломбір в шоколадній глазурі в кількості - 3 шт; ТОВ «Біла Береза» пломбір з грушою в карамельній глазурі в кількості - 13 шт, що підтверджується змістом протоколу огляду місця події.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є видом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Зі змісту ч. 5 ст. 132 КПК України вбачається, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено заборону застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
За правилами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Сукупний аналіз ст.ст. 98, 170, 171, 173 КПК України дає підстави слідчому судді вважати, що клопотання про арешт повинно містити відповідне обґрунтування з абсолютним дотриманням викладених правових норм. У разі подання клопотання про арешт майна у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, в ньому повинно бути зазначено, яким з ознак, визначених в ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідає майно, на яке слідчий просить накласти арешт, з мотивуванням відповідно до обставин конкретного кримінального провадження.
Мотивуючи необхідність накладення арешту на вилучені речі слідча посилається на потребу в збереженні речових доказів, необхідність запобігання можливості його відчуження, пошкодження, знищення, приховування, тощо.
Водночас, наведені слідчою підстави для накладення арешту на майно не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими, а необхідність накладення арешту на нього у вказаному кримінальному провадженні не доведена.
Слідчою не доведено наявність підстав вважати, що майно може бути змінене, знищене, з огляду на те, що морозиво, яке добровільно надав ОСОБА_6 , передано потерпілій ОСОБА_5 на відповідальне зберігання, а відтак відсутні підстави вважати, що існує ризик його втрати або знищення.
Крім того, накладення арешту на продукти харчування - морозиво, яке належать ОСОБА_5 , є майном, яке швидко псується і не підлягає тривалому зберіганню.
Водночас, слідчою до клопотання не долучено жодного доказу, який підтверджує, що дане морозиво було викрадено, що воно у встановленому порядку визнане речовим доказом в даному кримінальному провадженні, слідчою не доведено, що застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження буде доцільним в порядку п.3 ч.3 ст. 132 КПК України.
Враховуючи, що слідчою не доведено наявність підстав для накладення арешту на вказане в клопотанні майно, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання.
Також слідчий суддя звертає увагу слідчої, що долучені до клопотання копії документів взагалі не є придатними для читання.
Керуючись ст. ст. 98, 170-171, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її складення.
Слідчий суддя ОСОБА_1