Запорізької області
01.11.10 Справа № 4/3/10
Суддя
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)
до відповідача Кредитної спілки “Порада”, (юридична адреса: 71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, 30; поштова адреса: 71504, м. Енергодар Запорізької області, а/с № 578 в поштовому відділені № 4 в м. Енергодар)
про стягнення 7 300,00 грн. заборгованості з орендної плати і 352,60 грн. пені
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, приватний підприємець, на підставі свідоцтва серія НОМЕР_2
від відповідача -не з'явився
13.09.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Енергодар Запорізької області (ПП ОСОБА_1.) з позовною заявою до Кредитної спілки “Порада”, м. Енергодар Запорізької області (КС “Порада”) про стягнення 7 652,60 грн., в тому числі 7 300,00 грн. основного боргу за договором суборенди від 28.12.2007 р. та 352,60 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі № 4/3/10, судове засідання призначено на 04.10.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.
У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 01.11.2010 р.
В судовому засіданні 01.11.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
В судовому засіданні 01.11.2010 р. позивачем надана суду Довідка Головного управління статистики у Запорізькій області № 15-7/6913 від 01.11.2010 р., згідно з якою юридичною адресою КС “Порада” (код ЄДРПОУ 33697679) є: 71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, 30, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвала суду від 13.09.2010 р. про порушення провадження у справі № 4/3/10, яка направлялася за юридичною адресою відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: “За вказаною адресою КС “Порада” не знаходиться”, а ухвала суду від 13.09.2010 р. про порушення провадження у справі № 4/3/10, яка направлялася за поштовою адресою відповідача (71504, м. Енергодар Запорізької області, а/с № 578 в поштовому відділені № 4 в м. Енергодар), повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: “За закінченням терміну зберігання”.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/3/10.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Заявлені позивачем вимоги полягають в тому, що 28.12.2007 р. сторонами у справі був укладений договір суборенди, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення (три кабінети) площею 44,0 кв.м. на І поверсі в котеджі БД-03, розташоване по вул. Козацька, 30 в м. Енергодарі Запорізької області. З 01.03.2010 р. сторонами до договору були внесені зміни в частині зменшення площі суборендованого приміщення до 36,5 кв.м. Відповідно до п. 7.1 строк дії договору встановлюється з 01.01.2008 р. по 03.12.2008 р. В подальшому строк дії договору сторонами пролонгувався по травень 2010 року включно, а 31.05.2010 р. сторони підписали акт приймання-передачі приміщення за договором суборенди від 28.12.2007 р., яким засвідчили факт повернення орендованого приміщення відповідачем позивачу. Відповідно до п. 3.1 договору суборендна плата перераховується відповідачем в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця. Щомісячний розмір суборендної плати становить 4 400,00 грн., тобто вартість 1 кв.м. становить 100,00 грн. Як зазначив позивач, відповідачем суборендна плата за квітень та травень 2010 року внесена не була, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 7 300,00 грн. Отже, відповідач зобов'язання зі сплати суборендної плати належним чином та у визначені договором строки не виконав. Згідно з п. 3.5 договору сторони узгодили, що суборендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується позивачем відповідно до діючого законодавства з урахуванням пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з КС “Порада” 7 300,00 грн. основного боргу та 352,60 грн. пені.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд -
Згідно договору оренди № 98/07 від 02.04.2007 р. ПП ОСОБА_1 (позивач у справі) отримав від ВАТ “Енергодарбуд” в строкове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення загальною площею 414,6 кв.м., в котеджі БД-03 інв. № 4552, розташоване по вул. Козацька, 30 в м. Енергодарі Запорізької області.
Факт приймання позивачем від ВАТ “Енрегоадрбуд” в орендне користування нежитлового приміщення загальною площею 414,6 кв.м., в котеджі БД-03 інв. № 4552, розташованого по вул. Козацька, 30 в м. Енергодарі Запорізької області підтверджується актом приймання-передачі в орендне користування від 02.04.2007 р. та актом приймання-передачі основних засобів.
Відповідно до п. 4.3 Договору оренди № 98/07 від 02.04.2007 р. предмет цього договору може передаватися позивачем в суборенду.
28.12.2007 р. ПП ОСОБА_1 та КС “Порада” (відповідачем у справі) був укладений Договір суборенди. З наступними змінами та доповненнями, внесеними відповідними додатковими угодами (далі за текстом -Договір).
За умовами Договору позивач (орендар) передав, а відповідач (суборендар) прийняв в строкове платне користування на умовах оренди частину нежитлового приміщення (три кабінети) площею 44,0 кв.м. на І поверсі в котеджі БД-03, розташованого по вул. Козацька, 30 в м. Енергодарі Запорізької області.
Згідно з п. 1.3 Договору майно передавалося в оренду з цільовим призначенням під розміщення офісу.
Відповідно до п. 2.1 Договору вступ відповідачав користування майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акту приймання-передачі майна і скріплення їх печатками.
Факт передачі відповідачу в суборенду нежитлового приміщення (три кабінети) площею 44,0 кв.м. на І поверсі в котеджі БД-03, розташованого по вул. Козацька, 30 в м. Енергодарі Запорізької області, підтверджується актом приймання-передачі до Договору від 28.12.2007 р.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
З 01.03.2010 р. сторонами до Договору були внесені зміни в частині зменшення площі суборендованого приміщення до 36,5 кв.м.
Пунктами 3.1 -3.3 Договору сторони погодили, що суборендна плата перераховується відповідачем в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця. Щомісячний розмір суборендної плати становить 4 400,00 грн., тобто вартість 1 кв.м. становить 100,00 грн. В суборендну плату входить плата за комунальні послуги і електроенергію.
Відповідно до п. 4.1.2 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і у повному обсязі перераховувати позивачу суборендну плату.
Пунктом 7.1 сторони погодили, що строк дії Договору встановлюється з 01.01.2008 р. по 03.12.2008 р.
Відповідно до пояснень позивача, наданих в судових засіданнях, в подальшому строк дії Договору сторонами пролонгувався по травень 2010 року включно, а 31.05.2010 р. сторони підписали акт приймання-передачі приміщення за Договором суборенди від 28.12.2007 р., яким засвідчили факт повернення орендованого приміщення відповідачем позивачу.
Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору в продовж його дії позивачем надавалися відповідачу послуги по суборенді нежитлового приміщення.
Відповідач плату за суборенду нежитлового приміщення до квітня 2010 року вносив у розмірі та строки, передбачені умовами Договору. Суборендна плата за квітень та травень 2010 року, в порушення умов Договору, відповідачем внесена не була.
У зв'язку із цим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 7 300,00 грн. (3 650,00 грн. за квітень 2010 року + 3 650,00 грн. за травень 2010 року).
07.05.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити заборгованість з суборендної плати за квітень і травень 2010 року в сумі 7 300,00 грн. та сплатити пеню за прострочення оплати суборендної плати в сумі 73,80 грн.
Листом вих. № 84/1 від 11.05.2010 р. відповідач факт наявності заборгованості перед позивачем за Договором суборенди від 28.12.2007 р. в розмірі 7 373,80 грн., що складається з заборгованості з орендної плати та пені, визнав та зобов'язався погасити вказану заборгованість.
Проте, станом на час вирішення спору в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем за Договором суборенди від 28.12.2007 р. в розмірі 7 300,00 грн. не погасив.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Положеннями ст. 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідачем плата за користування суборендованим майном, передбачена Договором суборенди від 28.12.2007 р., у строки та обсязі, обумовлені сторонами, не здійснена.
Отже, відповідач порушив взяті на себе, згідно п., п. 1.1, 3.1, 4.1.2 Договору суборенди від 28.12.2007 р., зобов'язання та вимоги чинного законодавства.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті суборендної плати, обумовленої Договором, не припинено.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
На день розгляду спору відповідач оплату суборендної плати у повному обсязі не довів.
Факт наявності заборгованості відповідача перед ПП ОСОБА_1 у розмірі 7 300,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.
Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 300,00 грн. основного боргу пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 3.5 Договору, який передбачає, що суборендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується позивачем відповідно до діючого законодавства з урахуванням пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за прострочення оплати суборенди за квітень 2010 року складає 207,05 грн. (розрахована за період з 05.04.2010 р. по 16.07.2010 р.), а сума пені за прострочення оплати суборенди за травень 2010 року складає 145,55 грн. (розрахована за період з 05.05.2010 р. по 16.07.2010 р.).
Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконано не вірно, оскільки невірно визначена облікова ставка НБУ (10,25 % за весь період прострочення, замість правильної 9,5 % з 08.06.2010 р. та 8,5 % з 08.07.2010 р.).
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 199,75 грн. за період з 05.04.2010 р. по 16.07.2010 р. та в сумі 138,25 грн. за період з 05.05.2010 р. по 16.07.2010 р. В частині стягнення 14,60 грн. пені судом відмовляється в задоволенні позову.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобов'язань за Договором суду не надав.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з КС “Порада” 7 300,00 грн. основного боргу та 338,00 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача компенсації по оплаті за юридичну допомогу в розмірі 250,00 грн., яке суд вважає за можливе задовольнити та покласти на відповідача в повному розмірі, який суд вважає співрозмірним з урахуванням обставин справи та обумовленим розумною необхідністю.
При вирішенні даного клопотання суд виходив з приписів п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Також суд керувався п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 599, 611, 759, 762, 774 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кредитної спілки “Порада”, (юридична адреса: 71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, 30; поштова адреса: 71504, м. Енергодар Запорізької області, а/с № 578 в поштовому відділені № 4 в м. Енергодар, код ЄДРПОУ 33697679) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7 300 (сім тисяч триста) грн. 00 коп. основного боргу, 338 (триста тридцять вісім) грн. 00 коп. пені, 101 (сто одну) грн. 80 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на оплату юридичних послуг. Видати наказ.
3. В іншій частині позову -відмовити.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “03” листопада 2010 р.