Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
27.10.2010 р. справа № 2а- 9308/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
при секретарі судового засідання -Алексєєнко О.В.,
за участі представників :
позивача - Пазюра О.О.,
відповідача, ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" - Стерхов І.В.,
відповідача, ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко" - Літвінова А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції
до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринговий центр "Арсенал - Еко"
простягнення одержаного за нікчемним правочином, -
Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив 1) стягнути з ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»на користь Держави вартість отриманого товару (послуг) від ТОВ «РКЦ «Арсенал-Еко»по угоді від 27.04.04р. №3 на загальну суму 2.041.098,00грн., 2) стягнути з ТОВ «Розрахунково-кліринговий центр «Арсенал-Еко»на користь Держави вартість отриманого товару (послуг) від ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»по угоді від 27.04.04р. №3 на загальну суму 2.041.098,00грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. Угода від 27.04.04р. №3 є нікчемним правочином, відображена в податковому обліку ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»з метою одержання безпідставної податкової вигоди, ТОВ «Розрахунково-кліринговий центр «Арсенал-Еко» безпосередньо названої угоди не виконував. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Ізюмський тепловозоремонтний завод» з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. В газеті «Голос України»№208 від 04.11.2009р. була здійснена публікація оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод». У визначений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»строк Ізюмська ОДПІ не заявила у межах справи про банкрутство вимог за угодою від 27.04.04р. №3. Отже, ці вимоги як вимоги конкурсного кредитора є погашеними в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і не можуть бути предметом розгляду по адміністративний справі. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-кліринговий центр «Арсенал-Еко» з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. Угода від 27.04.04р. №3 виконана з боку ТОВ в повному обсязі. Претензій до якості наданих ТОВ «РКЦ «Арсенал-Еко»послуг контрагент за угодою -ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» не має. Доказів наявності у сторін спірної угоди умислу на порушення вимог закону при її укладанні, як-то: вирок суду або постанова у справі про адміністративне правопорушення, податковий орган до суду не подав, що свідчить про безпідставність заявлених вимог. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Ізюмська ОДПІ в силу положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та за визначенням ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень. Право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом передбачено п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а одержаного за нікчемним правочином - ч.1 ст.207 ГК України.
Відтак, дана справа є справою адміністративної юрисдикції і підлягає вирішенню адміністративними судами за правилами КАС України.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Системний аналіз норм КАС України засвідчив відсутність виключення з наведеного правила, а тому приписи ч.1 ст.2 КАС України стосовно завдань адміністративного судочинства підлягають застосуванню в тому числі і при розв'язанні спорів за зверненнями суб'єкта владних повноважень.
Тому, справа за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення одержаного за нікчемним правочином має бути розглянута виключно на підставі зазначених в адміністративному позові доводів та наданих на їх підтвердження доказів.
За матеріалами справи 27.04.2004р. між відповідачем, ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»(в якості замовника) та відповідачем, ТОВ «РКЦ «Арсенал-Еко»було укладено правочин у формі письмового договору №3, предметом якого є дослідження ринку тепловозів країн СНД (Казахстан, Узбекістан, Росія, Азербайджан, Туркменія, Україна, Белорусія).
Згідно з актом приймання-передачі від 28.12.2004р. виконавцем за даним договором, ТОВ «Арсенал-Еко»було передано, а замовником, ВАТ Ізюмський тепловозоремонтний завод»було прийнято результат виконання послуги з дослідження ринку тепловозів країн СНД (Казахстан, Узбекістан, Росія, Азербайджан, Туркменія, Україна, Белорусія). Вартість даної послуги склала 2.041.098,00грн. (в тому числі і ПДВ -340.183,00грн.).
Приєднаним до справи актом перевірки від 22.12.2005р. №1513/231/01056356/369-ДСК, який був складений позивачем, Ізюмською ОДПІ за наслідками перевірки діяльності ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р., підтверджено, що витрати за спірним правочином віднесені ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»на розрахунки з Державою по податку на прибуток та податку на додану вартість.
Згідно з відомостями названого акту станом на 01.10.2005р. розрахунки за спірним правочином не проведені. В судовому засіданні представник відповідача, ТОВ «РКЦ «Арсенал-Еко»пояснив суду, що такі розрахунки не проведені і на дату судового засідання.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача про нікчемність правочину у формі договору №3 від 27.04.2004р., суд бере до уваги приписи ст.203 Цивільного кодексу України, якими визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203).
З огляду на сукупність зібраних судом по справі фактичних даних, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про нікчемність спірного правочину, позаяк звіту з дослідження ринку тепловозів країн СНД (Казахстан, Узбекістан, Росія, Азербайджан, Туркменія, Україна, Белорусія) відповідачами до суду не подано, розрахунки за спірним правочином не проведені і при цьому сторонами спірного правочину не подано до суду будь-яких доказів вжиття заходів з проведення таких розрахунків, доказів здійснення відповідачем, ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»експорту товарів, робіт (послуг), пов'язаних з ринком тепловозів до Казахстану, Узбекістану, Росії, Азербайджану, Туркменії, Белорусії матеріали справи не містять. Матеріали справи не містять також і жодних фактичних даних про споживання відповідачем, ВАТ «Ізюмський тепловозоремоний завод»результатів дослідження ринку тепловозів країн СНД (Казахстан, Узбекістан, Росія, Азербайджан, Туркменія, Україна, Белорусія) у власній господарській діяльності.
Отже, всупереч ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосувати приписи ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, відповідно до яких якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
При вирішенні справи суд враховує, що за своєю правовою суттю вимога про стягнення одержаного за нікчемним правочином (можливість заявлення якої передбачена ч.1 ст.208 Господарського кодексу України) є конфіскаційною санкцією і в силу цього повинна застосовуватись з урахуванням правил ст..250 ГК України.
Згідно з названою статтею адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З положень ст..250 ГК України слідує, що сплив будь-якого з передбачених цією статтею строку, які є рівнозначно присікальними, унеможливлює застосування адміністративно-господарської санкції.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що спірний правочин був укладений 27.04.2004р. Акт приймання-передачі послуг за спірним правочином був складений 28.12.2004р., податкова накладна №9 за спірним правочином була видана також 28.12.2004р.
До суду позивач, ОДПІ звернувся лише 17.01.2007р., тобто поза межами встановлених ст.250 ГК України строків.
Законодавчо запроваджених підстав для поновлення у спірних правовідносинах визначених ст.250 ГК України строків суд не знаходить.
Таким чином, поданий ОДПІ позов належить залишити без задоволення.
Вирішуючи спір, суд відхиляє доводи відповідача, ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»про заявлення позивачем, ОДПІ вимог за спірною угодою №3 від 27.04.2004р. поза межами строку, визначеного ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позаяк в період з 04.11.2009р. (дата публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод») по 04.12.2009р. (дата закінчення присікального строку на заявлення вимог конкурсних кредиторів відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») вимог ОДПІ за спірним правочином фактично не існувало в силу судових рішень по справі Господарського суду Харківської області №АС-13/27-07.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" про стягнення одержаного за нікчемним правочином - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 01.11.2010р.
Суддя Сліденко А.В.