Справа № 2а-6988/09/1770
05 жовтня 2010 року 12год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Валюшко Ю.Б.,
відповідача: представник Оніщук В.П., третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентиляція Плюс" < Список > < в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >
до Державна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002192342/3, №0002202342/3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою податковим органом не було враховано та/або свідомо проігноровано, що предметом договірних відносин, які існували між позивачем та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” була разова поставка вентиляторного обладнання, договір поставки був укладений в усній формі, що не суперечить чинному законодавству, обладнання було отримано від ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” за накладною №36 від 29 серпня 2008 року по довіреності №752583/137 й у цей же день оплачене шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Вказує, що постачальником також була видана позивачу податкова накладна №36 від 29 серпня 2008 року - пряме документальне підтвердження поставки.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що на момент здійснення вищевказаної операції ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” було зареєстровано, як юридична особа, перебувало на обліку в органах статистики, державної податкової служби. На думку представника позивача кожна з вказаних господарських операцій підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Таким чином, позивач вважає, що позиція податкового органу ґрунтується на тих же хибних твердженнях щодо відсутності факту поставки вентиляторного обладнання постачальником, що й у частині податку на прибуток підприємств. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки позивача було встановлено вчинення господарських операцій з ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”. Перевіркою встановлено, що між позивачем та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” укладено усний договір на виконання разової поставки вентиляторного обладнання.
Пояснив, що у ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення постановок товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” за № 1725/23-100/35953541 від 18.12.2008 р. Крім того, представник відповідача вказує, що вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності. Таким чином, посадові особи ДПІ у м. Рівне під час здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» дійшли вірного висновку, що правочини вчинені з ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених в них та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди, як наслідок в силу ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Враховуючи нікчемність правочинів між позивачем та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” занижено податок на прибуток підприємств у сумі 56453, 00 грн. та занижено суму податку на додану вартість у сумі 11120, 00 грн., що підтверджується первинними документами та податковими накладними, та є порушення пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.
Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 грудня 2010 року ДПІ у м. Рівне було складено акт № 1725/23-100/35953541 про результати позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс».
За наслідками проведення перевірки було встановлено, порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
На підставі вищевказаного акта заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002192342/0 від 28 травня 2010 року, №0002202342/0 якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16680, 00 грн. по податку на додану вартість , в тому числі за основним платежем 11120, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5560, 00 грн. та податкове зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств в сумі 69130, 00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 56453, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 12680, 00 грн.
Під час проведення перевірки було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» укладено усний договір з ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” поставки товару.
На виконання умов усного договору ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” виписано видаткову накладну за №36 від 29 серпня 2008 року для Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс».
Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкових кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року.
В рахунок оплати за надані послуги перераховано кошти на розрахунковий рахунок ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”. Відповідно до виписок банку від 22 вересня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» перерахувало кошти на загальну суму 66 720, 00 грн.
Як встановлено судом, будь-яких інших фінансово-господарських документів, крім податкової накладної, видаткової накладної, реєстру отриманих податкових накладних, виписки банку для перевірки не було представлено.
Вказані обставини не заперечуються представниками сторін в процесі розгляду справи по суті.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року провадження по даній справі було зупинено на підставі п. 3 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неможливістю подальшого розгляду адміністративної справи до набрання законної сили рішення по справі 1-608//09 (1-386/10), що розглядається в порядку кримінального судочинства по обвинуваченню групи осіб у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 р. провадження по справі було поновлено так як відпали обставини, на підставі яких було зупинено провадження по вказаній справі. Відповідачем було долучено до матеріалів справи витяг з вироку Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі № 1-608//09 (1-386/10), що набрав законної сили, яким визнано винним ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Приписи вказаної вище статті кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якого - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” носила фіктивний характер.
Вказане підприємство не мало трудових та економічних ресурсів необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.
Відсутність у ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” трудових та економічних ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності було встановлено посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки та підтверджується актом документальної перевірки ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” № 1725/23-100/35953541 від 18.12.2008 року. долученим відповідачем до матеріалів справи.
Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобов'язань зі сторони посадових осіб ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);
Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.
Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Враховуючи відсутність у правочинів вчинених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в них, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» податкового кредиту. За таких обставин вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість.
За таких обставин суд погоджується з твердженнями податкового органу, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV - Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Положення вказаної статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Враховуючи нікчемність правочинів вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” суд приходить до висновку, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.
За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”, оскільки експедиційно-транспортні послуги не надавалися, а отже і Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» не могло їх отримати та відповідно використати у своїй господарській діяльності
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Матеріалами справи підтверджується правомірність прийняття ДПІ у м. Рівне податкових повідомлень-рішень № 0002192342/3, № 0002202342/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16680, 00 грн. по податку на додану вартість , в тому числі за основним платежем 11120, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5560, 00 грн. та податкове зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств в сумі 69130, 00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 56453, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 12680, 00 грн. < Текст >
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Вентиляція Плюс" - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Жуковська Л.А.