Справа № 2а-2546/10/1770
01 липня 2010 року 12 год. 47хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Махаринця Д. Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Чубаєвська В.А. третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3 < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про реєстрацію місця постійного проживання
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить:
- зобов'язати відповідача - Рівненський міський відділ УМВС України в Рівненській області провести реєстрацію ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати членів його сім'ї: дружину - ОСОБА_4, дочку - ОСОБА_5, сина - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.
Представник відповідача -Рівненського міського відділу УМВС України в Рівненській області (Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб) -позов не заперечила та зазначила, що позивачем для здійснення реєстрації за місцем постійного проживання до Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб РМВ УМВСУ в Рівненській області не надано документів, підтверджуючих житловий статус будинку, тому реєстрація не була здійснена.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як вбачається з рішення спільного засідання адміністрації та профкому Державного виробничого підприємства "Учприлад" від 5 грудня 1993 року (а.с.4) працівнику підприємства ОСОБА_3 та членам його сім'ї: дружині - ОСОБА_4, дочці - ОСОБА_5, сину - ОСОБА_6 було виділено чотири кімнати в АДРЕСА_1
У відповідності з рішенням директора ДВП "Учприлад" розпорядження № 31 від 7 грудня 1993 року (а.с.5) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 ОСОБА_5 вселились до АДРЕСА_1
З метою реєстрації за місцем проживання позивач звертався з заявами щодо реєстрації її та членів її сім'ї (дружини, доньки та сина) за обумовленою адресою.
Однак, Рівненське міське відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відмовило в реєстрації ОСОБА_3 посилаючись на те, що будинок не має статусу житлового.
Свобода вибору місця проживання є одним з конституційних прав людини (ст. 33 Конституції України) і є складовою адміністративної правоздатності фізичної особи.
Відповідно до Конституції України відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також стосовно порядку реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлення випадків їх обмеження регулює Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", дія якого згідно зі статтею 1 поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідно до статті 3 зазначеного Закону: реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи.
Реєстрація місця перебування відповідно до статті 8 Закону здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування.
Стаття 6 Закону містить вичерпний перелік документів, необхідних, для реєстрації місця проживання особи, серед яких такого документу, як письмова згода усіх інших співвласників, відсутній. Також даною статтею встановлена заборона вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі -орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 та членів його сім'ї: дружину - ОСОБА_4, дочку - ОСОБА_5, сина - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 є правомірними і підлягають до задоволення.
Покликання відповідача на те, що позивачем до заяви не надано підтвердження про житловий статус будинку, не беруться судом до уваги, оскільки законодавством встановлено вичерпний перелік документів які додаються до заяви на реєстрацію місця проживання, і вданому випадку позивачем було надано такий документ, підтверджуючий право проживання його сім'ї в будинку, а саме - рішення адміністрації підприємства - власника будинку.
У даному випадку мова йде про надання в законне користування та володіння житлових приміщень в будинку призначених для проживання громадян згідно рішення власника даного будинку, що не суперечить положенням Цивільного кодексу України. Відсутність записів щодо житлового статусу будинку в цілому згідно даних бухгалтерського обліку підприємств чи відповідних державних реєстрів не повинно порушувати житлові права мешканців такого будинку, або окремих його приміщень, придатних для проживання, якщо такі особи набули право на користування (володіння) такими приміщеннями на законних підставах. Суд вважає, що відсутність реєстрації за місцем проживання порушує житлові права позивача ОСОБА_3 та членів його сім'ї, його порушене право підлягає захисту.
Суд вважає належним спосіб захисту прав позивача та членів його сім'ї шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати вказаних осіб за місцем їх фактичного проживання.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
< Текст > Позов задовольнити повністю. < Текст >
Зобов'язати Рівненський міський відділ УМВС України в Рівненській області прописати (зареєструвати) ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати членів його сім'ї: дружину - ОСОБА_4, дочку - ОСОБА_5, сина - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 05.07.2010 року
Суддя < Підпис > Махаринець Д. Є.