02 листопада 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4412/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Лисенко М.С.,
за участю:
представників позивача - Кравченка М.О., Деревягіної Є.В.
представника відповідача - Шульги Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Меандр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
20 вересня 2010 року позивач МПП "Меандр" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025 та від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка з питань правильності нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. За результатами зазначеної перевірки встановлене порушення, що полягає у заниженні позивачем сум орендної плати за землю, в результаті чого відповідачем донараховано зобов'язань на суму 1831,72 грн., застосовано штрафні санкції в розмірі 915,86 грн. та прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесене без урахування фактичних обставин, які не були взяті до уваги перевіряючими під час проведення перевірки.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, рішення вважає законним та обґрунтованим, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 03 червня 2010 року по 08 червня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності МПП "Меандр", поданої за 2008 рік (уточнююча) з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Результати зазначеної перевірки набрали форму акта № 2774/15-227/13943312 від 09 червня 2009 року, в якому відображено виявлені порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" внаслідок чого занижено орендну плату за землю за січень-грудень 2008 року на 1831,72 грн., в тому числі за січень 2008 року - 152,64 грн., лютий 2008 року - 152,64 грн., березень 2008 року - 152,64 грн., квітень 2008 року - 152,64 грн., травень 2008 року - 152,64 грн., червень 2008 року - 152,64 грн., липень 2008 року - 152,64 грн., серпень 2008 року - 152,64 грн., вересень 2008 року - 152,64 грн., жовтень 2008 року - 152,64 грн., листопад 2008 року - 152,64 грн., грудень 2008 року - 152,68 грн.
На підставі акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 2747,58 грн., в тому числі за основним платежем - 1831,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 915,86 грн.
Позивач, податкові зобов'язання та штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025, не сплатив та оскаржив останнє в адміністративному порядку. За наслідками апеляційного узгодження вищий контролюючий орган залишив скаргу позивача без задоволення, спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - без змін та прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968.
Не погоджуючись із наявністю факту порушення умов договору оренди землі, укладеного з Кременчуцькою міською радою, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025 та від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968 безпідставними та упередженими, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 № 2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" викладено в новій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".
Тобто, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01 січня 2005 року та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" - договір оренди такої земельної ділянки.
В судовому заіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що МПП «Меандр»у 2008р. орендувало земельні ділянки, які розташовані в м. Кременчуці на підставі договорів оренди, укладених з Кременчуцькою міською радою, а саме:
- договір оренди від 24 грудня 2004 року щодо користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів по вул. Першотравневій в м. Кременчуці (строк дії договору до 01 грудня 2009 року). Орендна плата встановлена в розмірі 10 ставок земельного акта за земельну ділянку площею 195 кв.м. (комплекс магазинів) та 1,5 ставки земельного податку за земельну ділянку площею 54 кв.м. (прилегла територія) щорічно;
- договір оренди від 20 листопада 2006 року щодо користування земельною ділянкою для експлуатації і обслуговування приринкової торговельної площі та майданчика паркування автомобілів по вул. Республіканській в м. Кременчуці (строк дії договору до 01 серпня 2011 року). Орендна плата встановлена в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі на земельну ділянку площею 1 кв.м. (майданчик паркування автомобілів) та 3% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 5098 кв.м. (приринкова торгівельна площа) щорічно;
- договір оренди від 15 травня 2008 року щодо користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування частини приміщень адміністративно-побутової будівлі виробничої бази вул. Молодогвардійців, 40 в м. Кременчуці (термін дії договору - 49 років). Орендна плата встановлена в розмірі 5% від грошової оцінки землі щорічно.
Загальна сума орендної плати за землю у 2008 році, сплачена МПП «Меандр», становить 31075,00 грн.
Судом встановлено, що змін та додаткових угод до вказаних договорів з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.
Пунктом 9 зазначених договорів визначено розмір орендної плати в розмірі:
- згідно договору оренди від 24 грудня 2004 року - 10 ставок земельного акта за земельну ділянку площею 195 кв.м. (комплекс магазинів) та 1,5 ставки земельного податку за земельну ділянку площею 54 кв.м. (прилегла територія) щорічно.
- згідно договору оренди від 20 листопада 2006 року - 1,5% від грошової оцінки землі на земельну ділянку площею 1 кв.м. (майданчик паркування автомобілів) та 3% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 5098 кв.м. (приринкова торгівельна площа) щорічно
- згідно договору оренди від 15 травня 2008 року - 5% від грошової оцінки землі щорічно.
Під час дії зазначених договорів оренди діяла нова редакція частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до внесених змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".
Таким чином, мінімальний розмір орендної плати для позивача мав складати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Зокрема, статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначається у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (до яких орендована позивачем земельна ділянка не відноситься).
Всупереч зазначеним вимогам норм права щодо розміру орендної плати, у договорах оренди від 24 грудня 2004 року, від 20 листопада 2006 року та від 15 травня 2008 року, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачався значно менший розмір орендної плати.
Оцінюючи зазначені суперечності між умовами договорів оренди землі та вимогами законодавства, суд виходить з того, що податкова політика держави, головним чином, реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.
У своєму рішенні від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Конституційний Суд встановив, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини 1 статті 67, пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Таким чином, умови договорів оренди землі, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання) є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.
Тому, розмір орендної плати позивачу має визначатись із врахуванням вимог чинного у 2008 році законодавства.
Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 10/-VI (щодо мінімального розміру орендної плати - не менше 3% грошової оцінки), діяли протягом періоду з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, оскільки були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року.
Проте, Законом України від 03 червня 2008 року № 309-VІ частина 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена в новій редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати для позивача - трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Даний Закон набрав чинності з моменту опублікування (04 червня 2008 року) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ (з 22 травня 2008 року).
Отже, протягом всього 2008 року, діяли норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше 3% грошової оцінки землі.
Зважаючи на викладене, є необґрунтованими доводи позивача про відсутність у нього обов'язку зі сплати донарахованого податкового зобов'язання відповідачем за 2008 рік щодо орендної плати за користування земельними ділянками. Відповідно, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025 та від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги МПП "Меандр" до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень - необґрунтовані, безпідставні та в їх задоволенні необхідно відмовити.
У задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства "Меандр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2010 року.
Суддя А.О. Чеснокова