79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
19.10.2010р. 2а-9223/10/1370
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали подання начальника відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
Начальник відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області звернувся до суду з поданням, в якому просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань по рішенню Личаківського районного суду м. Львова у справі № АЕ-121/199.
З матеріалів подання вбачається, що у відділі державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області знаходиться на виконанні виконавчий лист № АЕ-121, виданий 16.02.1998 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини із всіх видів заробітку, але не менше Ѕ неоподатковуваного мінімуму щомісячно, починаючи з 16.10.1997 року до його повноліття. 10.02.2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа.
Дослідивши матеріали подання, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 7 ст. 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік повноважень державних виконавців відділів державної виконавчої служби обласних, міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до норм ст.ст. 4, 5 Закону України «Про виконавче провадження»державні виконавці зобов'язані вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Такими заходами, згідно з цим Законом, є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію, боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
При вжитті заходів примусового виконання судових рішень державні виконавці, зокрема, мають право: на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.
Згідно із ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративними позовами суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднань громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до ст. 104 КАС України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Стаття 105 КАС України містить вимогу, відповідно до якої, адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником.
Статтями 260, 263, 264 цього Кодексу передбачені виключні випадки, що надають державному виконавцю право звернення до адміністративного суду із поданням, це, зокрема, звернення державного виконавця із поданням щодо видачі дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу, звернення державного виконавця із поданням про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, звернення державного виконавця із поданням про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Звернення державного виконавця до адміністративного суду у формі подання, крім випадків передбачених статтями 260, 263, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушенням вимог ст. 105 цього Кодексу.
Закон України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України»регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно зі ст. 6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Однак, цим Законом не передбачено тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду на підставі рішення адміністративного суду, постановленого за позовом державного виконавця.
Отже, викладені вище норми Законів, на які покликається позивач в обґрунтування своїх вимог, не передбачають права (повноважень) державного виконавця на звернення до суду з позовом про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Водночас, відповідно до вимог ч. 1 п. 4 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Аналогічного змісту норми (щодо компетенції суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду у якості позивача) містяться в п. 5 ч. 4 ст. 50, ст. 104 КАС України. Відтак, чинним КАС України встановлено спеціальну адміністративну процесуальну правосуб'єктність суб'єкта владних повноважень на подання адміністративного позову, а саме -за умови надання йому такої компетенції Законом.
Тому, лише за умови, що суб'єкт владних повноважень звернувся до суду у випадку, встановленому законом, адміністративний суд має компетенцію розглянути спір.
Законом України «Про виконавче провадження»визначено повноваження та спосіб (порядок) дій державних виконавців органів державної виконавчої служби на випадок, якщо боржник добровільно не виконує рішення суду, ухиляється від його виконання. Цей порядок не передбачає права державних виконавців органів державної виконавчої служби звертатися до суду з вимогою про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Не містять таких повноважень державного виконавця і вищевказані норми інших Законів, на які покликається позивач на обґрунтування підстав звернення до адміністративного суду.
Суддя звертає увагу позивача на те, що суб'єкт владних повноважень, може звертатись до суду тільки в тому випадку, якщо таке його право встановлено законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», яким визначено основи організації та діяльності державної виконавчої служби, державна виконавча служба України входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Це означає, що процедура і принципи виконання рішень мають бути визначені виключно на законодавчому рівні.
Отже, з системного аналізу норм чинного законодавства випливає, що державні виконавці не наділені правом звернення до адміністративних судів із поданням про обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх обов'язків, таким чином, зазначене вище подання не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, про що постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 109, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за поданням начальника відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Гулик А.Г.