79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
14 жовтня 2010 р. м. Львів № 2а-6341/10/1370
17 год. 20 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., позивача ОСОБА_1, представника відповідача-1 Томашівського О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ФО-П ОСОБА_1
до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Управління державного казначейства Личаківського району м. Львова
про про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості.
Зміст позовних вимог та позиції сторін:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова та Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про:
1) скасування податкових повідомлень - рішень:
- № 0000241720/10/2234 від 03.02.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 81161,00 грн.;
- №0000251720/10/2235 від 03.02.2010 року про визначення суми податкових зобов'язань за платежем ПДВ у розмірі 7474,60 грн., яка складається із донарахованого ПДВ у сумі 5339,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2135,60 грн.;
- № 0000251720/8883 та № 0000241720/8882 від 15.04. 2010 року, прийняті в процесі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000241720/10/2234 та №0000251720/10/2235 від 03.02.2010 року;
2) стягнення з Державного бюджету України 81161 грн. бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2009 року.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) наполягає, що правомірно визначив у декларації за жовтень 2009 року суму податкового кредиту 86500 грн., сформовану за рахунок сплати ТОВ «Сербія»попередньої оплати за нежитлове приміщення. В декларації за листопад 2009 року позивач частину цієї суми (81161 грн.) заявив до бюджетного відшкодування. Підставою для формування податкового кредиту у сумі 86500 грн. були податкові накладні № 43 від 14.10.2009 року, № 44 від 22.10.2009 року, № 45 від 28.10.2009 року та № 46 від 30.10.2010 року, видані ТОВ «Сербія»в день отримання чергового платежу в якості передоплати. ТОВ «Сербія»відкоригувало податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу нерухомості, проте під час перевірки орган державної податкової служби (далі -орган ДПС) цих відомостей з невідомих причин не врахував. Заперечує правомірність висновку контролюючого органу про те, що позивач немає права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки перебуває на спрощеній системі оподаткування; пояснив, що дійсно є платником єдиного податку, але водночас зареєстрований і платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), що законом не заборонено. Відтак, на нього поширюється загальний порядок його нарахування та сплати, визначений Законом України «Про податок на додану вартість». Тому позивач вважає, що зроблені в акті перевірки від 30.01.2010 року № 34/17-2/2615500158 висновки суперечать закону, а прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані. Просить суд захистити його право на отримання бюджетного відшкодування сум належно задекларованого та сплаченого ПДВ шляхом стягнення заборгованості з державного бюджету.
ДПІ у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач-1) позов заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 02.08.2010 року та у додаткових запереченнях на позовну заяву від 13.09.2010 року. Вважає, що податкова накладна виписується на поставку товару, а станом на жовтень-листопад 2009 року господарська операція з купівлі-продажу об'єкта нерухомості між позивачем та ТОВ «Сербія» була безтоварною, оскільки акт прийому-передачі майна підписано в лютому 2010 року. Стверджує, що ТОВ «Сербія»у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року відобразило відсутність податкових зобов'язань по згаданій операції. Щодо твердження позивача про коригування ТОВ «Сербія»даних згаданої податкової декларації відповідач-1 відзначив, що долучені до справи їх копії не містять відміток про їх отримання та вказівки на дату подання, а тому не заслуговують на увагу. Представник відповідача-1 вважає, що зі змісту договору купівлі-продажу від 02.02.2010 року, акта прийому-передачі нежитлового приміщення та витягу БТІ та ЕО про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 придбав об'єкт нерухомості як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності. Вимагаючи відшкодування ПДВ як суб'єкт господарювання, позивач спершу повинен довести факт придбання ним об'єкта нерухомості для використання в підприємницькій діяльності.
Головне управління Державного казначейства України у Львівській області (далі - відповідач-2) стверджує, що не вчиняв будь-яких протиправних дій відносно позивача, що могли б зумовити порушення його законних прав. Зазначив, що органи Держаного казначейства України відповідно до вимог законодавства не приймають рішення щодо здійснення бюджетного відшкодування ПДВ, а лише виконують прийняте уповноваженим органом рішення. Тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України 81161 грн. бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2009 року вважає безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.
На підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»та ст. 60 КАС України в інтересах держави в особі ДПІ у Личаківському районі м. Львова у розгляд даної адміністративної справи вступила прокуратура Личаківського району м. Львова. Представник прокуратури повідомив суд, що підтримує позицію відповідача-1.
Заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи:
ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради як фізична особа-підприємець 05.04.1996 року, про що йому видано свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2 (а.с. 23).
Позивач взятий на облік платника податків 05.04.1996 р. за № 26155001, що підтверджується довідкою ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 23.04.2004 р. № 1371 (а.с.24), а з 05.10.1997 року зареєстрований як платник ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 72013450 (а.с. 26).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 10.12.2009 року № 194073 (а.с. 25). Видами діяльності платника, як зазначено у цьому свідоцтві, є «торгово-посередницька діяльність, оренда приміщень, обладнання, транспорту, рекламні, поліграфічні, маркетингові послуги, пошиття одягу, виготовлення обладнання».
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 09.07.2010 року, одним з видів діяльності ФОП ОСОБА_1 є здавання в оренду власного нерухомого майна.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та ТОВ «Сербія»уклали договір попередньої оплати № 1/10 від 01 жовтня 2009 року (а.с. 96). Предметом цього договору є купівля орендованого нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,2 кв. м. Згідно з його умовами фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (за договором -Покупець) зобов'язаний до 31.10.2009 року оплатити у безготівковій формі ТОВ «Сербія»(за договором -Продавець) вартість означеного нежитлового приміщення. Впродовж шести місяців після попередньої оплати сторони зобов'язуються нотаріально засвідчити договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.
На виконання взятих на себе за договором попередньої оплати №1/10 від 01.10.2009 року зобов'язань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 кількома платежами перерахував на рахунок ТОВ «Сербія»кошти на загальну суму 519000,00 грн., з яких 86500,00 грн. -податок на додану вартість.
Згідно з банківською випискою з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за період з 01.10.2009 р. по 30.10.2009 р. (а.с. 33-35) перерахування призначених для оплати згаданого вище нежитлового приміщення коштів відбувалося наступним чином: 1) 14.10.2009 р. підприємець перерахував 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ -в сумі 16666,67 грн.; 2) 22.10.2009 р. підприємець перерахував 175000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 29166,67 грн.; 3) 28.10.2009 р. підприємець перерахував 85000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 14166,67 грн.; 4) 30.10.2009 р. підприємець перерахував 159000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 26500 грн.
У зв'язку із отриманням платежів в рахунок попередньої оплати вартості нежитлового приміщення ТОВ «Сербія», в свою чергу, видало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 чотири податкові накладні: № 43 від 14.10.2009 р., № 44 від 22.10.2009 р., № 45 від 28.10.2009 р. та № 46 від 30.10.2009 р. (а.с. 36-39). Факт отримання перелічених податкових накладних підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 10 платника ПДВ - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 40, 41).
Договір купівлі-продажу вищезгаданого нежитлового приміщення сторони уклали та посвідчили нотаріально 02.02.2010 року (а.с. 27-30), тобто в межах встановленого договором №10/1 від 01.10.2009 року строку. Згідно положень пп. 1, 5 договору, ТОВ «Сербія»передає нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 31, 2 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 приймає нежитлові приміщення; продаж нежитлових приміщень вчиняється за домовленістю сторін у сумі 519000 грн з ПДВ, які перераховані Покупцем безготівково на рахунок поточний Продавця до підписання договору. 03 лютого 2010 року сторони підписали акт приймання-передачі, підписи покупця та продавця завірено печатками. Право власності зареєстровано ОКП ЛОР «БТІтаЕО»за позивачем, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.02.2010 року (а.с. 32).
На підставі отриманих від Продавця податкових накладних ФОП ОСОБА_1 у декларації з ПДВ за жовтень 2009 року відніс до складу податкового кредиту сплачений ТОВ «Сербія»у ціні нежитлового приміщення податок на додану вартість в сумі 86500 грн. Згідно з декларацією різниця між податковим зобов'язанням та податковим кредитом даного звітного періоду мала від'ємне значення і становила 81161,00 грн. (рядки 18, 21 декларації). Цю ж суму, як видно з рядка 22.2 декларації за жовтень 2009 р., платник податку відніс до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно, у декларації з ПДВ за листопад 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, а саме 811161 грн. (рядки 23 та 23.1 декларації за листопад 2009 р.). З урахуванням суми податкового зобов'язання поточного звітного періоду, яке підлягає сплаті до бюджету, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, становить 81161,00 грн. (рядки 24, 25 та 25.1 декларації за листопад 2009 р., а.с.47).
16 грудня 2009 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Личаківському районі м. Львова із заявою про повернення бюджетного відшкодування в сумі 81161,00 грн. (а.с. 51).
21 січня 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Личаківському районі м. Львова із заявою про проведення документальної перевірки правильності заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за жовтень 2009 року. На підставі цієї заяви та норми ч.13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України»начальник ДПІ у Личаківському районі м. Львова видав Наказ № 20 від 21.01.2010 року про проведення позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відповідне направлення № 34 від 21.01.2010 р. на проведення перевірки.
За наслідками проведеної з 21.01.2010 р. по 27.01.2010 р. виїзної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2009 року складено акт № 34/17-2/2615500158 від 30.01.2010 року.
Згідно з актом перевірки, контролюючий орган виявив порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на 81161,00 грн. та, відповідно, заниження зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 5339,00 грн.
На підставі згаданого акта перевірки від 30.01.2010 року державна податкова інспекція у Личаківському районі міста Львова 03.02.2010 року винесла два податкових повідомлення-рішення:
- № 0000241720/10/2234, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81161,00 грн.;
- № 0000251720/10/2235, згідно з яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 7474,60 грн., яка складається із донарахованого податку на додану вартість у розмірі 5339,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2135,60 грн.
Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 81161,00 грн. є те, що платник податку завищив податковий кредит у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 86500,00 грн., оскільки безпідставно включив податкові накладні ТОВ «Сербія». Це відповідно зумовило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 5339,00 грн., що є порушенням вимог пп. 7.4.1, п.7.4; пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі -Закон № 168/97).
В процесі адміністративного оскарження згаданих рішень скарги позивача було відхилено та прийнято податкові повідомлення - рішення ідентичного змісту від 15.04.2010 року №№0000251720/1/8883, 0000241720/1/8882.
При вирішенні даного спору по суті суд керується наступними положеннями Конституції, Законів України та підзаконних нормативно-правових актів:
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Визначення платників податку на додану вартість, об'єкта, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, а також особливостей оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядку обліку, звітування та внесення податку до бюджету закріплено Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).
Відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 Закону № 168/97-ВР платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. Тут же слід зазначити, що пунктом 11.42 Закону № 168/97-ВР передбачено, що коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності одночасно зареєстрована платником податку на додану вартість і є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, на неї поширюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до цього Закону.
Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 Закону № 168/97-ВР).
У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Відповідно до положень ст. 52 Цивільного Кодексу України, ст. 128 Господарського кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
При прийнятті постанови суд виходить з наступних мотивів.
Закон № 168/97-ВР встановив сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом буде від'ємною. За визначених Законом умов сума різниці підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України. Правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по ПДВ відповідачем-1 не оспорюється. З огляду на це в предмет доказування у даній справі входить дослідження правомірності формування позивачем податкового кредиту, а також наявність визначених Законом підстав для відшкодування з бюджету ПДВ.
Підставою для включення до складу податкового кредиту у декларації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість за жовтень 2009 року 86500 грн. були податкові накладні від 14.10.2009 р. № 43, від 22.10.2009 р. № 44, від 28.10.2009 р. № 45 та від 30.10.2009 р. № 46, видані ТОВ «Сербія»за оплату нежитлового приміщення. Перелічені податкові накладні ТОВ «Сербія»видавало підприємцю у день отримання від нього авансових платежів на підставі договору попередньої оплати №1/10 від 01.10.2009 року, призначених на оплату вартості нежитлового приміщення. Як уже згадувалось вище, оплата здійснена протягом жовтня 2009 року шляхом періодичного безготівкового перерахунку коштів.
Відтак, відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону у позивача виникло право на податковий кредит. Аргумент податкового органу про неправомірність його формування з тих мотивів, що операція купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 у жовтні-листопаді була безтоварною, позаяк акт приймання-передачі цієї нерухомості підписано лише 03.02.2010 року, не містить законодавчого підґрунтя. Дійсно, оплата за нежитлове приміщення проведена раніше, а ніж у позивача виникло право власності таке приміщення. Однак, ця обставина не перешкоджає виникненню у позивача права на податковий кредит, оскільки має місце одна із подій, визначених у пп. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Перебування позивача на спрощеній системі оподаткування не спростовує того факту, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Сербія»він був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог п. 11.42 Закону № 168/97-ВР на нього поширюється загальний порядок нарахування та сплати цього податку.
Доводи відповідача-1 про те, що в ФОП ОСОБА_1 не виникло права на податковий кредит, оскільки ТОВ «Сербія»не відобразила в складі податкових зобов'язань суми 86500 грн. ПДВ не беруться судом до уваги. По-перше, такі твердження спростовуються змістом довідки ДПІ у Галицькому районі м. Львова №2348/23-409/19162521 від 15.02.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сербія»з питань правових відносин з СПД ФО ОСОБА_1 за період жовтень 2009 року»(а.с. 83-84), згідно якої порушень законодавства не виявлено -задекларовані суми податкового кредиту та зобов'язань по ланцюгу поставки співпадають. По-друге, навіть у випадку порушення ТОВ «Сербія»вимог податкового законодавства такий факт жодним чином не впливає на право позивача сформувати податковий кредит, оскільки факт сплати ним ПДВ у сумі 86500 грн. підтверджується долученими до справи доказами та визнається сторонами.
При оцінці доводів відповідача-1 про те, що позивач укладав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення як фізична особа, а не як підприємець, суд виходить з наступного.
Як слідує із системного аналізу ст. 52 ЦК України, ст. 128 ГК України, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Такий суб'єкт господарювання проводить діяльність без формування статутного та інших фондів. З наведеного слідує, що чинне законодавство не передбачає відокремлення майна, яке використовується суб'єктом господарювання-фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси майна, яке належить цій фізичній особі.
Оцінюючи долучені до справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначення в договорі купівлі-продажу від 02.02.2010 року сторони ОСОБА_1 без згадки про його статус підприємця не спростовує того факту, що цей правочин ним вчинено з метою використання нежитлового приміщення у підприємницькій діяльності, оскільки:
по-перше, попередній договір №1/10 від 01.10.2010 року та акт приймання -передачі підписано позивачем із вказанням його статусу як підприємця, підпис позивача засвідчено печаткою фізичної особи -підприємця;
по-друге, попередня оплата на користь ТОВ «Сербія»за приміщення по АДРЕСА_1 за договором про попередню оплату № 1/10 здійснено позивачем з банківського рахунку підприємця ОСОБА_1 Це підтверджується договором банківського рахунка № 239460/1 від 21.03.2010 р. та довідкою банку про відкриття рахунку;
по-третє, позивачем придбано нежитлове приміщення, а здавання в оренду власного нерухомого майна є одним із видів його підприємницької діяльності. Наведене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, Свідоцтвом платника єдиного податку та договорами оренди, згідно яких орендодавцем є ФОП ОСОБА_1 (в т.ч.: від 02.01.2008 р. з ТОВ «Сучасні дорожні технології»; від 14.05.2010 р. з ФОП ОСОБА_3 та від 01.05.2010 р. з ТОВ «Роберт Бош ЛТД»). Придбане нежитлове приміщення площею 31,2 кв. м. на АДРЕСА_1 позивач також здає в оренду, що підтверджується договором оренди з ФОП ОСОБА_5
Тому суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 на підставі належно оформлених податкових накладних правомірно відніс до податкового кредиту жовтня 2009 року суму 86500 грн. ПДВ, сплаченого ним ТОВ «Сербія»згідно договору попередньої оплати №1/10 від 01.10.2009р. В подальшому позивач правомірно заявив суму ПДВ 81161 грн. до відшкодування на рахунок в банку. Отже, спірні податкові повідомлення -рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова ґрунтуються на висновках податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України 81161 грн. суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Згідно Порядку виконання рішень, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року №609, що був прийнятий відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»та ст.25 Бюджетного кодексу України, органи Державного казначейства здійснюють безспірне списання у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів. Згідно п. 4) ч. 4 Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 р. N 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 р. за N 454/12328, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань в т.ч. провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Судом в ході судового розгляду справи з'ясовано, що ФОП ОСОБА_1 заявлено до відшкодування документально підтверджену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року у розмірі 81161 грн. З огляду на це порушене право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ підлягає відновленню шляхом стягнення зазначених сум з Державного бюджету України.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог частини першої ст. 94 КАС України суд їх присуджує з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0000241720/10/2234 від 03.02.2010 року, №0000251720/10/2235 від 03.02.2010 року, №0000251720/1/8883 від 15.04. 2010 року та №0000241720/1/8882 від 15.04. 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на корить фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість у сумі 81161 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят одна) грн.
Стягнути з Державного бюджету України на корить фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
В судовому засіданні суд на підставі частини третьої ст. 160 КАС України оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено 19 жовтня 2010 року.
Суддя Москаль Р.М.