14 серпня 2024 рокусправа № 380/25851/23
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №471 о/с від 20.10.2023 «По особовому складу» в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Вважає, що в діях позивача відсутні ознаки дисциплінарного проступку, що свідчить про безпідставність і необґрунтованість застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, а відтак вважає вищевказаний наказ №471 о/с від 20.10.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували вчинення позивачем порушення службової дисципліни, невиконання чи неналежне виконання обов'язків поліцейського чи інших дій або бездіяльності, які у відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту є дисциплінарним проступком, що свідчить про необґрунтованість такого висновку. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що в ході проведення службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення службової дисципліни, а відомості, що стали підставою для призначення та проведення службового розслідування знайшли своє підтвердження, зокрема у порушення вимог п.п. 1, 1, 9, 25, 26 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст.3, ст.ст. 22, 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 1, 2, 3, 6 cm. 1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018, застосовано до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Симбірського РВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Враховуючи вищевикладене, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що порушення службової дисципліни зі сторони майора поліції ОСОБА_1 внаслідок його особистої недисциплінованості та неналежного виконання ним службових обов'язків, носить систематичний характер (наказ ГУМП у Львівській області від 08.06.2023 №1982 - сувора догана та (наказ ГУМП у Львівській області від 08.08.2023 № 2774 - неповна службова). Наказом №2855 о/с від 15.08.2023 ОСОБА_1 , за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 18 та частини 1 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію», статей 22, 38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 1, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 2, 3, 6 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV, абзацу 2 частини 3, абзацу 3 частини 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», пункту 6 Розділу II «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, застосувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самарського РВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 (0078404) дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Таким чином, саме за вчинення дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Враховуючи все вищеописане, а також додані матеріали, порушення, встановлені службовим розслідуванням, є доведеними, а обставини, наведені позивачем у позовній заяві не заслуговують на увагу суду, та є такими, що не спростовують вчиненого дисциплінарного проступку позивачем та, відповідно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому вказав, що згідно наказу №2891 від 18.08.2023 року, ОСОБА_1 в порушення вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.7,8 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, п.11 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, отримавши матеріали, зареєстровані в ІП «Єдиний облік» ІКС ІПНП ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області №3549 від 08.12.2022 за зверненням ОСОБА_2 невідкладно рапортом не доповів про це керівникові підрозділу поліції або особі, яка виконує його обов'язки, а доручив їх виконання ДОП СП ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП старшому лейтенанту поліції Ростиславу Дем'яновському. П.2 вказаного наказу визначено, що застосувати дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 неможливо, оскільки з дня вчинення вказаного дисциплінарного проступку минуло більше шести місяців, а також оскільки до останнього застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Таким чином, оскаржуваний наказ №471 о/с було видано не на підставі наказу про застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, описаного у висновку службового розслідування від 10.08.2023 року.
Ухвалою від 09.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про об'єднання справ для спільного розгляду в одне провадження.
Ухвалою суду від 07.03.2024 витребувано докази.
Ухвалою суду від 27 березня 2024 р. провадження у справі № 380/25851/23 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області зупинено до набрання законної сили рішення у справі № 380/21044/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою суду 29 липня 2024 року поновлено провадження у справі.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №2855 від 15.08.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема, вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 18 та частини 1 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію», статтей 22, 38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 1, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VII, абзаців 2,3,6 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІV, абзацу 2 частини 3, абзацу 3 частини 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», пункту 6 Розділу ІІ «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за №223/33194, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, застосовано до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби.
Наказом №471 о/с від 20.10.2023 року звільнено ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Предметом позову у даній справі є правомірність наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №471 о/с від 20.10.2023 «По особовому складу» в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , яким реалізовано дисциплінарне стягнення наккладене на позивача наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.08.2023 №2855 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 3 вказаного Закону "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно зі ст. 18 Закону "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджуються законом.
За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Стаття 38 Закону України «Про запобігання корупції» (Додержання вимог закону та етичних норм поведінки), передбачає, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Пунктом 3 розділ IV Правил етичної поведінки поліцейських передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Отже, вирішення питання про правомірність притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Пунктом 6 частини першої статті 77 закону "Про Національну поліцію", визначено, що поліцейський звільняється зі служби поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Згідно із частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893, службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Як встановлено судом, у ході службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що позивач порушив основні обов'язки поліцейського, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 та частини 1 статті 61 Закону України Про Національну поліцію, статей 22, 38 Закону України Про запобігання корупції, підпунктами 1, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзацами 2, 3, 6 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV, абзацу 2 частини 3, абзацу 3 частини 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, підпунктами 1.1 та 1.2 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування, пунктом 6 Розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII.
Наказом №2855 о/с від 15.08.2023 позивача, за грубе порушення службової дисципліни, зокрема, вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 та частини 1 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію», статей 22, 38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 1,6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 2, 3, 6 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV, абзацу 2 частини 3, абзацу 3 частини 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», пункту 6 Розділу II «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, застосовано до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 (0078404) дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Як встановлено судом, позивач оскаржував наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.08.2023 №2855 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції в межах адміністративної справи № 380/21044/23.
Відповідно до рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі № 380/21044/23, залишеного без змін Восьмим апеляційним адміністративний судом у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наказом №471 о/с від 20.10.2023 року звільнено ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
На покликання позивача щодо підстав винесення оскаржуваного наказу, а саме на підставі наказу ГУНП у Львівській області №2891 від 18.08.2023, суд встановив, що відповідно до долученого наказу ГУНП у Львівській області №153 о/с від 19.03.2024, вказана обставина спростовується, оскільки в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0078404), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП, надруковано - підстава: наказ ГУНП у Львівській області від 18.08.2023 № 2891, слід читати - підстава: наказ ГУНП у Львівській області від 15.08.2023 № 2855.
Виходячи із законодавчих приписів та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки оскаржуваний наказ №471 о/с від 20.10.2023 прийнятий на підставі чинного наказу, відтак прийнятий в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 14.08.2024.
СуддяКоморний Олександр Ігорович