13 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/607/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.,
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вх.№1250Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/607/24 (повний текст складено 25.04.2024, суддя Пономаренко Т.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків,
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків,
про стягнення заборгованості,
27.02.2024 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, в якій просило суд:
- стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023 за електричну енергію за період червень-липень 2023 року у розмірі 129077,92 грн;
- стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023 пеню за період з 26 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 19829,72 грн, 3% річних за період з 26 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 1524,22 грн, інфляційні втрати за період жовтень - листопад 2023 року у сумі 2 055,02 грн;
- а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/607/24. Вирішено розгляд справи №922/607/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
19.03.2024 через кабінет Електронного Суду від представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" надійшла заява (вх.№7529 від 19.03.2024) про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просив суд:
- стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023 за електричну енергію за період червень (частково) - липень 2023 р. у сумі 79 077,92 грн;
- стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023 пеню за період з 26 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 19 829,72 грн, 3% річних за період з 26 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 1 524,22 грн, інфляційні втрати за період жовтень - листопад 2023 року у сумі 2 055,02 грн.
- стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх.№7529 від 19.03.2024) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято заяву представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх.№7529 від 19.03.2024) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328):
- заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023 за електричну енергію за період червень - липень 2023 року у сумі 79 077 (сімдесят дев'ять тисяч сімдесят сім) грн. 92 коп. на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" UA373518230000026035300529792, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;
- пеню за період з 26 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 19 829 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 72 коп., 3% річних за період з 26 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 1 524 (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири) 22коп., інфляційні втрати за період жовтень - листопад 2023 року у сумі 2 055 (дві тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 02 коп. на ХОУ АТ "Ощадбанк" UA 673518230000026002300529792, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;
- судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. на ХОУ АТ "Ощадбанк" п/р UA673518230000026002300529792, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, зокрема, посилається на положення ст.ст. 11, 205, 526, 527, 599, 610, 626, 627, 629, 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п.п. 3, 4 Комерційної пропозиції № 2/1 від 09.06.2023 та зазначає, що на виконання визначених сторонами умов договору позивачем на підставі переданих даних АТ "Харківобленерго" було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за електричну енергію за період з червня по липень 2023 року на загальну суму 158077,92 грн. Оскільки заборгованість за електричну енергію відповідача перед позивачем за період з червня 2023 року по липень 2023 року на час прийняття рішення склала 79 077, 92 грн (враховуючи часткове погашення боргу), місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення визначеної суми боргу. Крім того у відповідності до ст. 625 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правової позиції Верховного Суду з застосування відповідних норм законодавства, господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 2055,02 грн інфляційних витрат та 3 % річних в розмірі 1 524,22 грн в межах визначених періодів нарахувань, дійшов висновку про їх арифметичну вірність, як таких, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства. Окрім цього, господарський суд з посиланням на порядок нарахування пені за порушення грошових зобов'язань, визначеного ст.ст. 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 3 Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", п. 5.12 укладеного між сторонами договору та розділом 7 Комерційної пропозиції №2/1 від 09.06.2023, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені у сумі 19 829,72 грн, встановив їх арифметичну вірність. З урахуванням вимог ч. 2 ст. 218 ГК України та статті 617 ЦК України, правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру неустойки, вказує на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідальний рік, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Харківське квартирно-експлуатаційне управління не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось через систему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/607/24 та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; судовий збір покласти на позивача.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує на таке:
- при винесенні оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області відступив від загальних засад, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, не врахував, що неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;
- місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви про зменшення належної до сплати неустойки, не встановив наявності вини відповідача у несвоєчасному виконанні своїх грошових обов'язків, не врахував важливість діяльності відповідача в умовах воєнного стану, спрямовану на забезпечення обороноздатності України та належного функціонування військових частин та установ Міністерства оборони України на території Харківської області тощо, а також відсутність бюджетних асигнувань на сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат;
- позивач в наданих до суду матеріалах не надав доказів того, що у зв'язку з простроченням оплати відповідача товариство зазнало збитків чи його становище погіршилось інших чином;
- суд першої інстанції не врахував положень п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022), відповідно до яких вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/607/24. Визначено здійснити розгляд справи №922/607/24 в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" просить апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/607/24 залишити без змін (вх.№7978 від 11.06.2024).
В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає таке:
- відповідач, посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України, не врахував, що розмір неустойки може бути зменшений за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків. Однак, пеня, нарахована відповідачу за порушення умов договору, менше загальної суми заборгованості за спожиту електричну енергію, що свідчить про безпідставність відповідних посилань;
- відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, існування яких давало б підстави для зменшення розміру нарахованої позивачем пені;
- з огляду на суперечливість, судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", як нормативно-правових актів вищої юридичної сили, ніж постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022;
- наведене в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, № 332 від 25.02.2022 формулювання стосується зупинення, а не припинення чи скасування нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану, вказує на тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови);
- договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023, укладений після початку вторгнення рф на територію України, що є свідченням усвідомлення та погодження відповідачем наслідків невиконання умов договору станом на дату його укладення;
- 3% річних та інфляційні витрати мають іншу правову природу, ніж штраф та пеня та носять компенсаційний характер за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з п.7 Постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 №312 (далі - Постанова) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Отже договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
09.06.2023 Харківське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" із заявою-приєднанням до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції №2/1 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (надалі - Заява) разом із Інформацією щодо об'єктів споживача (додаток до Заяви).
Відтак, Харківське квартирно-експлуатаційне управління приєдналось до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції №2/1 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів за вказаними у заяві об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго".
Згідно Заяви початок постачання електричної енергії з 01.06.2023.
В той же день, між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023 (надалі - Договір).
Відповідно до п.2.1 Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п.2.3 Договору очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії за цим Договором складає 171 135 кВт (Додаток №3 до Договору).
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п.5.2 Договору).
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п.5.3 Договору).
Згідно з п.5.8 Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п.5.9 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок).
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.10 Договору).
Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.11 Договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів).
У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.
Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (п.5.12 Договору).
Згідно з п.6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1.Договору).
Пунктом 13.2.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" липня 2023 року, в частині розрахунків до їх повного виконання. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01 червня 2023 року на підставі ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 2/1 від 09.06.2023 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 2/1 від 09.06.2023 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання споживачем рахунків у відповідних структурних підрозділах постачальника за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком, рекомендованим або цінним листом. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п.5 Комерційної пропозиції №2/1 від 09.06.2023 звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформленням між споживачем та постачальником Акту прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з даними адміністратора комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку, на останній день розрахункового періоду споживача.
Постачальник надає споживачу два примірники Акту прийому-передачі електричної енергії, які споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує, скріплює печаткою (за наявності) та передає один з них постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в Договорі.
Акти прийому-передачі електричної енергії надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору.
В разі неотримання споживачем Актів прийому-передачі електричної енергії у відповідних структурних підрозділах постачальника за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє Акти прийому-передачі електричної енергії споживачу поштовим зв'язком рекомендованим або цінним листом.
У разі неповернення споживачем Акту прийому-передачі електричної енергії протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.
Відповідно до п.7 Комерційної пропозиції №2/1 від 09.06.2023 у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 цієї Комерційної пропозиції, Постачальник нараховує за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за спожиту електричну енергію за період з червня 2023 року по липень 2023року:
- за червень 2023 року - на суму 82 904,80 грн, ПДВ 20% 16 580,96 грн, разом з ПДВ 99 485,76 грн. Відповідачем за червень 2023 року спожито 37684 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2023 року надіслано засобами поштового зв'язку 11.07.2023. Строк оплати рахунку 25.07.2023.
28.04.2023 відповідачем сплачено за електричну енергію у сумі 200 000,00 грн згідно платіжного доручення №a2de28ab52. Оплату у розмірі 29 000,00 грн зараховано у якості оплати за червень 2023 року на підставі листа від 29.12.2023 Харківського комунально-експлуатаційного управління. Також, платіжним дорученням №36 від 03.02.2024 відповідачем було сплачено заборгованість за електричну енергію за червень 2023 року у розмірі 50 000,00 грн.
- за липень 2023 року на суму 48 826,80 грн, ПДВ 20% 9 765,36 грн, разом з ПДВ 58 592,16 грн. Відповідачем за липень 2023 року спожито 22194 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за липень 2023 року та Акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2023 року надіслано засобами поштового зв'язку 09.08.2023. Строк оплати рахунку 23.08.2023.
Як встановлено місцевим господарським судом, сума заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію по Договору за період з червня 2023 року по липень 2023 року становить 79 077,92 грн.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за спожиту електричну енергію за спірним Договором, позивач також нарахував відповідачу пеню, 3% річних та суму інфляційних втрати.
Акт звіряння розрахунків за електроенергію та рахунки на оплату пені, 3% річних та індексу інфляції позивачем було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023 в частині своєчасної оплати вартості використаної електричної енергії за період з червня 2023 року по липень 2023 року стало підставою для звернення з позовом до суду.
25.04.2024 прийнято оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судовою колегією, вимоги апеляційної скарги стосуються скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/607/24 та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Разом з тим, апеляційна скарга Харківського квартирно-експлуатаційного управління не містить доводів, з якими пов'язана відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за спожиту електричну енергію в сумі 79 077,92 грн. У зв'язку з тим, що судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано підстави та докази наявності боргу відповідача, рішення суду в цій частині є законним та обгрунтованим.
З приводу визначених відповідачем підстав скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, судова колегія зазначає таке.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч.1, 3 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
У силу приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплено у статті 193 ГК України.
Судами встановлено, що між сторонами укладено договір постачання природного газу. За яким позивач зобов'язався постачати відповідачу природний газ, а останній зобов'язався приймати та оплачувати отриманий природний газ.
За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
Відповідальність у вигляді пені передбачена п.5.12 Договору, а її розмір визначено в розділі 7 Комерційної пропозиції.
Відповідно до розділу 7 Комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 Комерційної пропозиції постачальник нараховує за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом першої інстанції встановлено, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.
Відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині правильності арифметичного підрахунку пені, нарахованої за період з 26.07.2023 по 30.11.2023 в сумі 19829,72 грн, як такого, що не відповідає вимогам норм чинного законодавства з відповідних правовідносин та умовам укладеного між сторонами договору. Відповідно, суд апеляційної інстанції не переглядає оскаржуване рішення суду в частині зазначених висновків суду першої інстанції.
При цьому, відповідач в апеляційній скарзі посилається на положення п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022), у відповідності до яких вказує про відсутність підстав для стягнення заявленої до стягнення пені.
З цього приводу судова колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що доводами відповідача у справі в суді першої інстанції не було визначено відсутність підстав для стягнення сум штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 556 від 09.06.2023 з посиланням на вище зазначену постанову НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, правову оцінку спірним правовідносинам з огляду на вказані приписи нормативно-правового акту мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення не містить.
Разом з тим, в даному випадку слід враховувати, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закон") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов'язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такий висновок викладено в пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Судова колегія зазначає про можливість застосування в даній справі принципу jura novit curia з огляду на те, що нормативно-правовий акт, на який посилається відповідач (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022), діяв на час вирішення даної справи в суді першої інстанції та обов'язком суду було визначення наявності підстав для застосування його положень до спірних правовідносин.
Крім того, згідно ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, визначення якого надано в ч. 2 ст.277 ГПК України, а також у разі необхідності врахування у відповідності до ч.2 ст. 315, ч. 1 ст. 316 ГПК України висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після прийняття рішення у справі.
З огляду на це, судова колегія, усуваючи відповідні недоліки, вказує про таке.
Законом від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Законами України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.
Відповідно до ст.1 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332.
Згідно з пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 (повний текст якої було опубліковано після прийняття оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024) дійшла висновків, що пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії".
При цьому рішення НКРЕКП щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам ЦК та ГК про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що НКРЕКП в силу Закону наділена повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що такі рішення НКРЕКП не скасовують встановлену нормами ЦК та ГК відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк НКРЕКП, яка наділена повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих їй Законом повноважень тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з ЦК та ГК, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до ст.66 Закону "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями ст.179 ГК, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Враховуючи приписи п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка є чинною та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, починаючи з 24.02.2022.
При цьому, законодавець не ставить підстави для застосування норм приписів п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332(у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) в залежність від часу укладення типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (до чи після введення воєнного стану в країні), зазначаючи про їх застосування до договорів, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
З огляду на те, що спірний період нарахування пені позивачем визначено з 26.07.2023 по 30.11.2023, тобто після 24.02.2022, судова колегія зазначає про наявність підстав для застосування до спірних договірних правовідносин у даній справі положень вказаної вище постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, що має наслідком відмову у задоволенні заявленої позовної вимоги щодо стягнення з Харківського квартирно-експлуатаційного управління пені.
За наслідками відмови у задоволенні позовних вимог з зазначеній частині відсутні підстави для розгляду доводів відповідача, викладених в заяві про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені).
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 в частині стягнення пені за період з 26.07.2023 по 30.11.2023 у сумі 19 829,72 грн з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача про порушення місцевим господарським судом принципів справедливості, добросовісності та розумності при задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, з огляду на відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 09.06.2023 № 556, а також завдання позивачу збитків, судова колегія зазначає таке.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судовою колегією, доводи апеляційної скарги відповідача не стосуються правильності арифметичного нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат за визначені періоди часу, що має наслідком відсутність повноважень суду апеляційної інстанції переглядати висновки місцевого господарського суду, викладені в зазначеній частині оскаржуваного судового рішення.
Разом з тим, апелянт зазначає про можливість зменшення розміру відповідних нарахувань, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, надані в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
З цього приводу судова колегія зазначає, що, вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи №902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.
Відповідних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/471/18 умовами договору сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів, тобто явної невідповідності принципу справедливості.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Водночас у справі, яка розглядається судом, сторонами у договорі не було погоджено розмір відсотків річних більший, ніж передбачено законодавством (частиною 2 статті 625 ЦК України).
Натомість у даній справі визначено, що відповідачем не погашено суму основного боргу, а сума нарахувань у розмірі 1 524,02 грн, яка вставлена на рівні 3 % річних, становить 1,9% від суми заборгованості та не дозволяє стверджувати про її нерозумність, несправедливість та неспівмірність, та не може бути підставою для реалізації судом права на зменшення належних до стягнення нарахувань.
Отже, справа № 902/417/18 не є подібною до справи № 922/607/24, оскільки справи є різними за встановленими судами фактичними обставинами справи, що відповідно впливає на висновки судів, щодо застосування положень ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
З приводу можливості зменшення розміру інфляційних втрат, суд звертає увагу апелянта, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала про можливість зменшення лише процентів річних за час затримки розрахунку. Зменшення розміру інфляційних втрат законодавством не передбачено і висновок Великої Палати Верховного Суду з приводу можливості зменшення інфляційних втрат у вказаній постанові №902/417/18 не міститься.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення належного до стягнення розміру інфляційних втрат та 3% річних суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та є цілком законним та обґрунтованим.
За таких обставин рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/607/24 в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного управління 3% річних за період з 26.07.2023 по 30.11.2023 в розмірі 1524,22 грн та інфляційних витрат за період жовтень-листопад 2023 року у розмірі 2055,02 грн підлягає залишенню без змін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Пунктом четвертим частини 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких підстав, враховуючи вищевикладені висновки судової колегії, рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/607/24 підлягає скасуванню в частині вимог про стягнення пені у сумі 19 829,72грн, а також в частині розподілу судових витрат на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неправильне застосування норм матеріального права. В решті оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати про стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами відповідно до задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/607/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі №922/607/24 скасувати в частині стягнення з Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків, на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків, пені у сумі 19 829,72 грн, а також в частині розподілу судових витрат.
В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення пені відмовити.
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/607/24 залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328, п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" UA373518230000026035300529792, МФО 351823) заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №556 від 09.06.2023 за електричну енергію за період червень - липень 2023 року у сумі 79 077 (сімдесят дев'ять тисяч сімдесят сім) грн 92 коп., 3% річних за період з 26.07.2023 по 30.11.2023 у сумі 1 524 (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири) грн 22 коп., інфляційні втрати за період жовтень - листопад 2023 року у сумі 2 055 (дві тисячі п'ятдесят п'ять) грн 02 коп., судовий збір за подання позову у сумі 1953,70 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят три) грн 70 коп.".
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) на користь Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) 703,10 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.08.2024.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов