Справа № 545/3451/24
Провадження № 2-з/545/21/24
13 серпня 2024 рокум. Полтава
Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О., розглянувши заяву сторони позивача про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про захист прав споживачів,-
12.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про захист прав споживачів.
Разом з позовом ОСОБА_1 надав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» або будь-яким іншим третім особам, вчиняти дії та підготовку до таких дій, щодо припинення споживання природного газу шляхом перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та пломбування запірних пристроїв, іншим чином заборонити фізичний доступ до споживання природним газом, газопостачання, мешканців житлового за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що предметом позову являється вимога про визнання боргу за спожитий ОСОБА_1 природний газ у період з 13.12.2021 року по 30.06.2024 року у розмірі 57737 грн 46 коп. таким, що нарахований ТОВ «ГК «Нафтогаз України» безпідставно та зобов'язати ТОВ «ГК «Нафтогаз України» списати з особового рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 нараховану заборгованість у вищезазначеній сумі. Крім того, 06.08.2024 року ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв'язку Повідомлення про припинення споживання природного газу за вих. № 119/4.3.1-37580-2014/260152978 від 26.07.2024 року, в якому йшлося про припинення з 09.08.2024 року споживання природного газу та у разі невиконання даної вимоги у встановлений строк, за умови існуючої заборгованості, газопостачання буде припинено в примусовому порядку. Таким чином, існує реальне побоювання та загроза, що працівники Нафтогазу або ГРМ, без рішення суду та в примусовому порядку, та до вирішення питання по даній справі, прийдуть до місця проживання та постачання газу, неправомірно відключать постачання, спонукаючи виконати їх незаконні, на думку позивача, вимоги по оплаті боргу, без рішення суду про можливість такого дозволу, тим паче у період військовому стану.
Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться суддею одноособово, в порядку ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України. При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті- це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі- Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не співмірний із позовними вимогами і не відповідає суті порушеного права, суд приходить до висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову, у обраний позивачем спосіб, не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства.
Так, у разі безпідставного і незаконного припинення газопостачання інтереси та права позивача можуть бути відновлені у спосіб відшкодування збитків, що передбачено розділом 6 глави XI Кодексу газорозподільних систем та іншими нормами цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять доказів необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а посилання в заяві на потенційну можливість відключити житлового будинку від постачання природного газу, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Суд зазначає, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на припинення газопостачання, не співвідноситься із предметом позову, при цьому, невжиття заходів забезпечення позову не матиме наслідком невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, оскільки зміст позовних вимог не передбачає вчинення будь-яких дій відповідачем або створення обов'язку для відповідача.
За таких обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про захист прав споживачів- залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
СуддяТетяна ЗУБ