Справа № 545/3213/24
Провадження № 3/545/1130/24
13 серпня 2024 рокум. Полтава
Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
18.07.2024 року о 15-03 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Yamaha Majecty» р/н НОМЕР_1 по провул. Польовий в с. Горбанівка, Полтавського району, Полтавської області будучи тимчасово обмеженим в праві керування на підставі постанови державного виконавця.
За вказаним фактом 18.07.2024 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 679709.
Крім того 18.07.2024 року о 15-03 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Yamaha Majecty» р/н НОМЕР_1 по провул. Польовий в с. Горбанівка, Полтавського району, Полтавської області, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість, блідість обличчя). Від огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
За вказаним фактом 12.07.2024 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 679708.
ОСОБА_1 про час та дату слухання справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду невідомі.
Згідно положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги доправ, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
З отриманих судом матеріалів, в тому числі даних протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про факт складення відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення та подальший розгляд справи в суді.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ч. 3 ст. 126, 130 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення у відсутність ОСОБА_1 .
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом- це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху- для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
В ході розгляду адміністративного матеріалу судом з дослідженим відеозаписом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто, виконував функції водія (а.с. 7).
За ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 16 цього Закону водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735 (далі- Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року (далі- Порядок).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу І Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 4 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння визначені ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З відеозапису вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного алкогольного сп'яніння у медичному закладі, проте, останній від такого огляду відмовився (а.с. 7).
Матеріали справи містять відповідне направлення ОСОБА_1 до медичного закладу (а.с. 4).
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, за своїм змістом цієї норми закону, керування транспортним засобом в стані сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремими та самостійними діяннями, які складають склад адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить з того, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка саме керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння.
Частиною 3 ст. 126 КУпАП, встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, щодо якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, згідно постанови держвиконавця Новосанжарського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області від 23.07.2021 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві керування транспортним засобом до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с. 5-6).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи характер вчиненого правопорушення, його громадське значення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та відношення до скоєного, приходить до висновку, що в діях останнього є склад правопорушень, передбачених ст. ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності, призначивши стягнення з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Крім того, на підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3028,00 грн., тобто, розмір судового збору складає 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 3 ст. 126, 130 ч. 1, 245, 251, 280, 283-285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ст. ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та призначити стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Штраф стягнути на рахунок UA048999980313050149000016001, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК Полтавської області /Полтавська/21081300, ЄДРПОУ 37959255.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави (одержувач платежу: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, п. 5 таблиці ставок, ПІБ платника судового збору) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення.
СуддяТетяна ЗУБ