Справа № 510/2120/23
Провадження 2/510/489/24
06.08.24року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Туренко І.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що 05.05.2020 р. між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , у простій письмовій формі, було укладено договір купівлі - продажу вищевказаного житлового будинку, який не був посвідчений нотаріально, але було виконано усі суттєві умови договору. Згодом з'ясувалось, що відповідачка ОСОБА_2 не завершила процедуру оформлення своїх спадкових прав на вказане майно після смерті батька ОСОБА_3 .. Таким чином, придбане позивачем майно, було відчужено особою, яка не мала на це право, але у зв'язку з тим, що позивач є добросовісним набувачем, та відсутні підстави для витребування в нього майна, передбачені ст. 388 ЦК України, він просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Вальченко В.В. направив до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідачка у підготовче судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнає..
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: нотаріально не посвідчений договір купівлі - продажу від 05.05.2020 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про купівлю-продаж житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого поАДРЕСА_1 ; технічний паспорт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 ; довідка Ренійської міської ради № 219 від 13.10.2023 р.; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 25.04.1989 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; лист завідувачки Ізмаїльської держнотконтори ОСОБА_5 № 577 від 15.07.2002 р.; Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 14.02.2017 р.; Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 14.02.2017 р.; свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 26, свідоцтво НОМЕР_1 ; рішення Ренійського районного суду Одеської області від 27.09.2013, № 510/931/13-ц; рішення Ренійського районного суду Одеської області від 28.05.2019 р., № 510/818/19; свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_8 », серія НОМЕР_2 від 28.02.2020 р.; паспорт ОСОБА_2 № НОМЕР_3 ; паспорт ОСОБА_1 , серія НОМЕР_4 від 02.12.1996 р. з ідентифікаційним номером; звіт про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_10 від 21.08.1986 р..
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 22.04.2020 позивач домовився із відповідачкою про купівлю житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
05.05.2020 було укладено відповідний договір купівлі-продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку. Позивач передав відповідачці обумовлену суму грошей, а відповідачка надала позивачу об'єкт нерухомості для вільного користування і володіння.
Так як, згідно законодавства, подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, позивач, через деякий час, запропонував відповідачці привести домовленість у відповідність до вимог закону, однак з'ясувалось, що відповідачка не завершила процедуру оформлення своїх спадкових прав за законом на вказане майно після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Про існування цих обставин, позивачу до укладення договору не було відомо.
Таким чином, на момент укладання договору, тобто на 05.05.2020 р., відповідач не мала право відчужувати даний об'єкт нерухомості, тому придбане позивачем майно було відчужено особою, яка не мала на це право.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі - продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивач передав представнику відповідача обумовлену суму коштів, а представник відповідача передав позивачу нерухоме майно та ключі від нього.
Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачці була передана обумовлена сума грошей, а позивачу - об'єкт нерухомості. Відповідач жодного разу не висувала вимоги щодо повернення об'єкту нерухомості, не заперечувала проти визнання права власності за позивачем, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи від 28.11.2023 р.
Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Так, позивач набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши його у відповідача, яка фактично не мала права його відчужувати на той період, оскільки не завершила процедуру оформлення спадкових прав на майно, спадщину прийняла в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 328, 330, 388, 397 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін