Справа №949/1942/23
13 серпня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023181110000201 від 15 липня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Висоцьк, Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , 14 липня 2023 року близько 19 год., за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, перебуваючи у 30 кварталі Дубровицького лісництва, що поблизу с. Ясинець, Сарненського району Рівненської області, порушуючи порядок, визначений Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 року, придбав шляхом виловлювання за допомогою підсака на місці незаконного видобутку бурштину та зберігав при собі, доки не був виявлений близько 19 год. 30 хв. працівниками поліції - 35,05 г каміння бурштину, що згідно висновку судової гемологічної експертизи є бурштином в сировині, вартістю 69,45 грн., який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення та є дорогоцінним камінням органогенного утворення.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні бурштину, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та суду пояснив, що дійсно 14 липня 2023 року близько 19 год., він, перебував у 30 кварталі Дубровицького лісництва, що поблизу с. Ясинець, Сарненського району Рівненської області, де за допомогою підсака шляхом виловлювання, виловив декілька камінців бурштину. Через деякий час на місці видобутку він був затриманий працівниками поліції. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що він поіхав вирізати палиць для підв"язування помідор, і на місці видобутку бурштину він опинився випадково. До нього на даному місці невідомі йому особи дійсно видобували бурштин за допомогою мотопомпи та пожежних рукавів. Однак, коли до даного місця почали під"їжджати працівники поліціїї, ці невідомі особи втекли, а він залишився стояти на місці, адже втікати йому було нічого, оскільки він не видобував бурштин.
Допитаний в якості свідка начальник ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області ОСОБА_5 суду показав, що 14 липня 2023 року до нього на мобільний телефон зателефонував начальник СРПП ОСОБА_6 та повідомив йому про те, що він за допомогою квадрокоптера помітив осіб, які незаконно видобувають бурштин мотопомпою кустарного виробництва у 30 кварталі Дубровицького лісництва поблизу с. Ясипець, Сарненського району. Тоді, він йому сказав, що потрібно припинити їх незаконне діяння та встановити даних осіб. Того ж дня, спільно із, оперуповноваженим СКП ВП №1 Сарненського РВП ОСОБА_7 , начальником СРПП ВП №1 Сарненського РВП ОСОБА_6 та начальником СКП ВП №1 Сарненського РВП ОСОБА_8 , вони поїхали на відпрацювання по виявленню факту незаконного видобутку бурштину АДРЕСА_2 . Приїхавши туди, вони почули звуки роботи двигуна, після чого вони вирішили йти на дані звуки. Через деякий час, звуки зникли. Прийшовши на дане місці, вони побачили свіжі розмиви грунту у вигляді ямок та незнайомого громадянина, який тримав в руках сачок із дерев'яним тримачем. В ході спілкування з'ясувалось, що це ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 на місці, де перебував ОСОБА_4 виявлено не було. На їх запитання, де мотопомпа, він відповідав, що не знає, так як сам нещодавно сюди прийшов. У ОСОБА_4 було виявлено каміння, ззовні схоже на бурштин. На запитання, де він його взяв, ОСОБА_4 відповідав, що тут назбирав. Про дану подію було повідомлено на лінію 102 та вони всі очікували на прибуття слідчо-оперативної групи та паралельно приступили до пошуків приладдя та мотопомпи. Приблизно через 10 хвилин вони знайшли мотопомпу кустарного виробництва на базі двигуна "Mercedes-Benz", яка була прихована листям та гіллям біля водойми. Згодом також були знайдені водозабірні пожежні рукави. Приїхавши на місце, СОГ задокументувала даний факт та вони завантажили приладдя та мотопомпу в автомобіль. Після цього ОСОБА_4 був запрошений до відділення поліції для дачі пояснень.
Аналогічні пояснення по даному факту надали свідки оперуповноважений СКП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області ОСОБА_9 , начальник СРПП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області ОСОБА_6 , оперуповноважений СКП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області ОСОБА_7 та начальник СКП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області ОСОБА_10 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні надав на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання, передбачене санкцією даної статті, а саме у вигляді обмеження волі на строк два роки зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України зі встановленням іспитового строку один рік з покладенням обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України. Також просив суд стягнути із обвинуваченого витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні, що становлять 1912 грн., а до речових доказів, зокрема бурштину вагою 35,05 г застосувати спеціальну конфіскацю відповідно до вимог статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України. Також зазначив, що речові докази, а саме мотопомпа та пожежні рукави, постановою від 27 вересня 2023 року виділені в інше кримінальне провадження, зокрема по факту видобутку бурштину, про що до ЄРДР були внесені відомості за №12023181110000294, а тому їх доля буде вирішуватись в подальшому із розглядом того кримінального провадження.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, допитавши свідків, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії кваліфікує за частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження, які були оглянуті та досліджені в судовому засіданні, а саме:
- протоколом огляду місця події від 14 липня 2023 року та ілюстративною таблицею до нього (а.п. 6-12);
- заявою ОСОБА_4 про надання добровільної згоди на проведення огляду каміння бурштину, яке він мав при собі (а.п. 14);
- протоколом огляду місця події від 14 липня 2023 року та ілюстративною таблицею до нього (а.п. 15-17);
- заявою ОСОБА_4 про надання добровільної згоди на проведення огляду належного йому мобільного телефону (а.п. 18);
- постановою про приєднання речових доказів від 15 липня 2023 року (а.п. 24);
- висновком експерта №СЕ-19/103-23/9350-ФХГД від 13 вересня 2023 року (а.п. 41-46);
- постановою про передачу речових доказів від 20 вересня 2023 року (а.п. 49).
Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку доведена, а тому кваліфікує його дії за частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України.
До таких висновків суд приходить в результаті детального аналізу обставин події, поведінки обвинуваченого до, під час і після вчинення кримінального правопорушення.
Суд, відповідно до статей 86, 94 Кримінального процесуального кодексу України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
На підставі статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до внутрішнього переконання про те, матеріали кримінального провадження містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.
Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, що відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Також суд при винесенні покарання обвинуваченому враховує поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, що охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є кримінальним правопорушенням проти довкілля відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до нетяжких злочинів.
При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 Кримінального кодексу України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про обвинуваченого.
Вивчаючи особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується добре, не працює, одружений, на утриманні має двоє малолітніх дітей, скарг та зауважень на поведінку до сільської ради не надходило (а.п. 52); не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра (а.п. 53), раніше несудимий (а.п. 54).
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням вищенаведених пом'якшуючих обставин, суд приходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді двох років обмеження волі та вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України зі встановленням іспитового строку один рік з покладенням обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжні заходи не обирались.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 1912 грн., які на підставі частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Згідно з частиною 1 статті 96-1 Кримінального кодексу України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Згідно з пунктом 1 частини 9 статті 100 Кримінального кодексу України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи, що санкція інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення за частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд вважає за необхідне відповідно до статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України застосувати до обвинуваченого заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації майна на користь держави, а саме каміння бурштину.
Ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 липня 2023 року накладено арешт на майно, а саме на: каміння, ззовні схоже на бурштин (а.п. 30-31).
Відповідно до частини 4 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
При цьому, на підставі частини 4 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію вилученого майна на користь держави, тому арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 липня 2023 року у справі №949/1371/23, скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 100, 124, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
На підставі статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави: каміння бурштину в сировині загальною масою 35,05 г, яке поміщене до спеціального пакету "Україна МВС Експертна служба 1550329" та знаходиться на відповідальному зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні в розмірі 1912 грн. (одна тисяча дев'ятсот дванадцять гривень).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1