Справа № 359/4775/18
Провадження № 4-с/359/27/2024
26 липня 2024 рокуБориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області заяву скаргою ОСОБА_1 на дії Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач : ОСОБА_2 ,-
05 липня 2024 року через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій представник ОСОБА_3 просила : визнати неправомірними дії державного виконавця щодо неврахування грошових коштів за період з 18 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року на загальну суму 58 000,00 грн. у виконавчому провадженні за № 58228925, згідно наданих квитанцій; зобов'язати державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції врахувати перераховані ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 58 000,00 грн. у виконавчому провадженні № 58228925 на утримання дитини ОСОБА_4 , згідно наданих дублікатів квитанцій за період з 18 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року з призначенням платежу - переказ грошових коштів.
Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у Старобільському відділі державної виконав-чої служби у Старобільському районі Луганської області СМУ МЮ перебуває виконавче провадження № 58228925 з примусового виконання виконавчого листа №2/359/2034/2018 виданого 24 січня 2019 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 18 червня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання вказаного рішення суду боржником добровільно сплачувались аліменти на сина. На запит представника боржника, від органу виконавчої служби було отримано довідку-розрахунок заборгованості, в якій відсутні враховані сплачені ОСОБА_2 грошові кошти починаючи з 18 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року. При цьому боржник здійснював сплату з особистого кабінету АТ КБ «Приватбанк» на банківські реквізити стягувача, що розміщені в АТ «Універсал Банк». Відтак, аліменти сплачувались шляхом переказу на банківську карту АТ «Універсал Банк» 44441114426324214 на ім'я ОСОБА_2 . Так, через термінал АТ КБ «Приватбанк» боржником отримано дублікати чеків про сплату аліментів за період починаючи з 18 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року на загальну суму 58000,00 грн. Скаржник зазначає, що державний виконавець не здійснила перера-хунок заборгованості по аліментам, оскільки в дублікатах квитанціях вказані лише дані отримувача та не зазначено призначення платежу цих переказів, а лише підтверджує факт направлення грошових коштів певній особі. Такі дії державного виконавця скаржник вважає неправомірними та такими, що порушують права боржника як платника аліментів.
Ухвалою суду від 19 липня 2024 року провадження у справі відкрито та призначено судове засідання з викликом і повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
26 липня 2024 року від в.о. начальника Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїХижняк В. надійшли заперечення на скаргу, згідно яких начальник служби просила відмовити у задоволенні скарги. Так, державним виконавцем були вжиті заходи для визначення призначення платежів за період з 18 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року на загальну суму 58000,00 грн. а саме: отримано відповіді від АТ КБ «Приватбанк» та отримано письмові пояснення представника стягувача. Обставини, на які посилається позивач є необґрунтованими, оскільки боржник та стягувач не можуть визначитися щодо призначення платежів за період з 18 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року на загальну суму 58000,00 грн. (а.с. 71-75).
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість від представника скаржника адвоката Приймак А.О. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, скаргу просила задовольнити в повному обсязі.
В.о. начальника Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїХижняк В. також направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила відмовити у задоволенні скарги.
Від представника стягувача ОСОБА_2 надійшла заява, про розгляд справи без участі стягувача. Крім того, в заяві зазначено, що стягувач дійсно підтверджує отримання коштів від боржника на загальну суму 58 000, грн., однак це жодним чином не стосується сплати аліментів. Так, сторони по справі вирішили подарувати синові ноутбук. ОСОБА_2 взяла кредит, а боржник ОСОБА_1 перераховував кошти на погашення цього кредиту. Стягувач ОСОБА_2 критично ставиться до позиції боржника щодо подання скарги, оскільки боржник прагне уникнути сплати аліментів, у зв'язку з цим просила відмовити у задоволенні скарги.
Зважаючи на неявку сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Суд, дослідивши подані заяви учасниками справи та письмові матеріали справи, прийшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 4 та ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 - 4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники справи, відповідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Встановлено, що у Старобільському відділі державної виконавчої служби у Старобільсь-кому районі Луганської області СМУ МЮ перебуває виконавче провадження № 58228925 з примусового виконання виконавчого листа №2/359/2034/2018 виданого 24 січня 2019 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 18 червня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29 січня 2019 року постановою старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Желєзняк Ю.В. відкрито виконавче провадження №58228925 (а.с. 23).
11 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Приймак А.О. звернулась до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області СМУ МЮ з заявою про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 9)
Скаржником на підтвердження сплати аліментів подано до виконавчої служби та суду копі квитанції від 18 квітня 2022 року № Р24А2176755521С3561 на суму 3000,00 грн.; квитанції від 08 серпня 2022 року № Р24А243813274Д63020 на суму 4000,00 грн.; квитанції від 10 червня 2022 року № ЕСМ_Р24А2343939648С9591 на суму 5000,00 грн.; квитанції від 11 лютого 2023 року №Р24А824120939Д64946 на суму 4000,00 грн.; квитанції від 11 березня 2023 року № ЕСМ_Р24А939466851Д08314 на суму 3500,00 грн., квитанції від 13 квітня 2023 року № ЕСМ_Р24А1073912788Д1363 на суму 5000,00 грн., квитанції від 17 травня 2023 року № Р24А1214177848Д9774 на суму 5000,00 грн.; квитанції від 14 червня 2023 року № ЕСМ_Р24А1328732351Д1434 на суму 4000,00 грн.; квитанції від 13 липня 2023 року № ЕСМ_Р24А1445026281Д8671 на суму 3500,00 грн.; квитанції від 13 вересня 2023 року № ЕСМ_Р24А1688121312Д3126 на суму 3000,00 грн.; квитанції від 14 жовтня 2023 року № ЕСМ_Р24А1819846079Д2186 на суму 300,00 грн.; квитанції від 14 грудня 2023 року № ЕСМ_Р24А599952315Д54373 на суму 10000,00 грн.; квитанції від 30 грудня 2023 року № ЕСМ_Р24А666776910Д257 на суму 5000,00 грн.; на загальну суму 58000 грн. 00 коп.(а.с. 10-22).
В березні 2024 року, згідно виконавчого листа № 2/359/2034/2018 виданого 24 січня 2019 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмірі 1500,00 грн., старший державний виконавець ОСОБА_6 здійснила розрахунок заборгованості за період з червня 2019 року по березень 2024 року. Сума боргу по сплаті аліментів становила 44794,00 грн. (а.с. 25-26).
З листа Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» від 10 травня 2024 року вбачається, що з рахунку ОСОБА_1 здійснювались перекази грошових коштів. Однак, зазначити отримувача коштів за даними переказами банк не має змоги. Картка одержувача належить іншому банку, інформація по особі отримувача в розпорядженні банка емітента. Коментар до платежів стандартний - переказ власних коштів (а.с. 88).
Згідно відповіді на запит адвоката Кибало А.Я. від 07 травня 2024 року, суми перерахованих коштів у вимозі від 30 квітня 2024 року, які ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 , не мають жодного відношення до ВП № 58228925 від 29 січня 2019 року. Вказані суми дійсно були отримані ОСОБА_7 , проте сторони між собою домовились, що купуватимуть разом в кредит ноутбук дитині, кредит погашали разом, кредит оформлено на ОСОБА_2 .. Частину грошових коштів, направлений ОСОБА_1 , сторони вирішили витратити на купівлю одягу для дитини. Кошти, які перераховував ОСОБА_8 не були аліментами, а були додатковою допомогою дитині на витрати пов'язані з навчанням, проживанням, купівлею одягу та харчування. Боржником невірно обраний спосіб захисту своїх прав, метою якого, на переконання стягувача, є зменшення розміру аліментів та ухилення від їх сплати (а.с. 90-91).
Відповідно ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За змістом ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття.
Статтею 181 цього Кодексу передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Пунктом 12 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України від 29 вересня 2016 року за № 2832/5 встановлено, що виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання (п. 15 Інструкції).
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» на сторони покладено обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, тобто у випадку сплати аліментів обов'язок повідомити виконавця покладається не лише на боржника, а й на стягувача.
Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно роз'яснень, наведених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, не уперед-жено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначається ст.79-91, 194-197 СК України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавець, згідно ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч.8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно п.4 Розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮ України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провад-ження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Встановлено, що між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_1 відсутні інші грошові зобов'язання, окрім аліментних. Докази протилежного суду сторонами не надано.
Водночас, ОСОБА_2 не заперечує факт отримання нею від ОСОБА_1 грошових коштів у вимозі від 30 квітня 2024 року, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Стягувач заперечує лише призначення отриманих за грошовими переказами коштів, а саме в якості аліментів на дитину.
Суд, дослідивши надані скаржником на підтвердження сплати аліментів квитанції, а саме: квитанцію від 18 квітня 2022 року № Р24А2176755521С3561 на суму 3000,00 грн.; квитанцію від 08 серпня 2022 року № Р24А243813274Д63020 на суму 4000,00 грн.; квитанцію від 10 червня 2022 року № ЕСМ_Р24А2343939648С9591 на суму 5000,00 грн.; квитанцію від 11 лютого 2023 року №Р24А824120939Д64946 на суму 4000,00 грн.; квитанцію від 11 березня 2023 року № ЕСМ_Р24А939466851Д08314 на суму 3500,00 грн., квитанцію від 13 квітня 2023 року № ЕСМ_Р24А1073912788Д1363 на суму 5000,00 грн., квитанцію від 17 травня 2023 року № Р24А1214177848Д9774 на суму 5000,00 грн.; квитанцію від 14 червня 2023 року № ЕСМ_Р24А1328732351Д1434 на суму 4000,00 грн.; квитанцію від 13 липня 2023 року № ЕСМ_Р24А1445026281Д8671 на суму 3500,00 грн.; квитанцію від 13 вересня 2023 року № ЕСМ_Р24А1688121312Д3126 на суму 3000,00 грн.; квитанцію від 14 жовтня 2023 року № ЕСМ_Р24А1819846079Д2186 на суму 300,00 грн.; квитанцію від 14 грудня 2023 року № ЕСМ_Р24А599952315Д54373 на суму 10000,00 грн.; квитанцію від 30 грудня 2023 року № ЕСМ_Р24А666776910Д257 на суму 5000,00 грн.; на загальну суму 58000 грн. 00 коп., приходить висновку, що за вказаними квитанціями боржником на користь стягувача переховувались грошові кошти зі сталою періодичністю.
Відповідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, згідно ст. 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Судувід 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Згідно постанови Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження № 61-26229св18) вказано, що боржник стверджував, що грошові кошти сплачував як добровільну виплату аліментів. Будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов'язань боржника перед стягувачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника. Суд врахував, що при грошових переказах через термінал самообслуговування банку у платника не було технічної можливості самостійно зазначати призначення платежу, всі платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі само-обслуговування».
У постановах від 18 листопада 2020 року у справі за № 648/1102/19 (провадження № 61-7500св20) та від 26 травня 2021 року у справі за № 569/11466/20 (провадження № 61-1534св21) Верховний Суд зробив висновки про те, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21 (провадження № 61-11411св22) враховано те, що немає відомостей про існування у боржника перед стягувачем будь-яких інших зобов'язань, які є відмінними від зобов'язань зі сплати аліментів. Сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалася зі сталою періодичністю. Також Верховний Суд врахував суперечливу процесуальну позицію стягувача щодо спірних коштів, яка у скарзі на дії державного виконавця посилалася на те, що не отримувала зазначених коштів, в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції стверджувала, що кошти, які перераховував їй боржник, є платою за користування майном (побутовою технікою, меблями тощо), а у відзиві на касаційну скаргу звертала увагу, що із виписки за картковим рахунком неможливо встановити особу, яка перерахувала їй ці кошти.
В постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23) встановлено, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов'язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржни-ком свого обов'язку зі сплати аліментів. Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.
Виходячи із сталої практики Верховного Суду, суд приходить переконання, що не зазначення боржником у квитанціях про те, що грошові кошти перераховувались стягувачу в рахунок сплати аліментів з урахуванням того, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов'язань, окрім аліментних зобов'язань та того, що стягував не заперечувала отримання вказаних коштів від боржника, однак заперечувала отримання зазначених коштів саме в якості аліментів на дитину, суд оцінивши в сукупностя наявні в матеріалах справи докази, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 .
Вказаний висновок суду також відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2023 року у справі № 206/2658/22 провадження № 61-4693св23.
Доводи представника стягувача адвоката Кибало А.Я. про те, що боржником здійснюва-лось перерахування коштів на купівлю ноутбука, одягу для дитини судом не приймаю-ться до уваги, оскільки, аліменти - це грошові кошти, призначені саме для харчування, забезпечення дитини одягом та інших побутових потреб, які закон зобов'язує виплачувати одного з подружжя іншому.
Посилання представника ОСОБА_2 на те, що вказані грошові кошти батько дитини перераховував саме в рахунок погашення кредитного зобов'язання, пов'язаного з купівленою ноутбука для потреб дитини, суд також оцінює критично, оскільки докази наведеного ОСОБА_2 до суду не надано. Крім того, у разі перерахування ОСОБА_1 грошових коштів саме з цією метою, їх одержувачем була б банківська установа за відповідними реквізитами, а не ОСОБА_2 . Більш того, розмір кредитного зобов'язання, згідно доводів стягувача, є значно меншим від суми перерахованих ОСОБА_1 на її картковий рахунок грошових коштів.
Крім того посилання стягувача про ухиляння боржника від сплати аліментів спростовую-ться наданими боржником чеками про переведення стягувачу грошових коштів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, визнаючи незаконними дії державного виконавця щодо неврахування грошових коштів перерахованих ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року на загальну суму 58 000,00 грн. у виконавчому провадженні № 58228925, суд поновлює порушене право заявника на своєчасне та ефективне виконання судового рішення.
Врахову3ючи наведене та керуючись вимогами ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; ст. 19 Конституції України; ст. 180-182 СК України; ст. 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач : ОСОБА_2 , задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця щодо неврахування грошових коштів, перерахованих ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року на загальну суму 58 000 гривень 00 копійок у виконавчому провадженні за № 58228925, згідно наданих квитанцій.
Зобов'язати державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції врахувати здійснені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 58 000 (п'ятдесят вісім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок у виконавчому провадженні № 58228925 на утримання дитини ОСОБА_4 , згідно наданих дублікатів квитанцій за період з 18 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року з призначенням платежу - переказ грошових коштів.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду виготовлено 26 липня 2024 року.
Суддя Яковлєва Л.В.