13 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/21047/22
Провадження № 11-кп/4820/543/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024 року про продовження терміну тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченому за ч.2, ч.4. ст. 186 КК України, із визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень та покладених у разі внесення застави обов'язків відповідно до ухвали суду від 23.10.2023 року, до 06 жовтня 2024 року включно, -
В провадженні Хмельницького міськрайоного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 2, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 186 КК України.
За клопотанням прокурора ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06 жовтня 2024 року включно. Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що дію обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, слід продовжити, оскільки він, згідно обвинувального акту обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 186 КК України, які зокрема відносяться до тяжких корисних злочинів, у справі не з'ясовані в повному обсязі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, в тому числі не допитані усі потерпілі та свідки, а відтак обвинувачений, знаходячись на волі, може незаконно на них впливати, перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_7 , за місцем реєстрації не мешкав, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше судимий за аналогічні злочини, тож висновків не зробив та на шлях виправлення не став, що свідчить можливість переховуватись від суду, а також продовжити злочинну діяльність.
На зазначену ухвалу захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій прохає ухвалу суду скасувати та постановити ухвалу, якою обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вважає, що ухвала Хмельницького міськрайонного суду незаконною.
Зазначає, що «розумність» строку тримання під вартою, вже давно порушена, оскільки нових доказів, які б підтверджували вину, за цей час не встановлено, а можливість їх отримати вичерпані. Також, на думку апелянта, до клопотання прокурора не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував доцільність продовження тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які прохали задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд зазначає наступне.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024року строк тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень та покладених у разі внесення застави обов'язків відповідно до ухвали суду від 23.10.2023 року ОСОБА_7 продовжено до 06 жовтня 2024 року включно.
Порядок продовження строків тримання під вартою судом першої інстанції на стадії розгляду кримінального провадження відбувається за загальними засадами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Апеляційний суд встановив, що вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції, розглянув клопотання прокурора, дотримавшись вимог наведених норм процесуального законодавства та ухвалив законне рішення, в якому виклав обґрунтування прийнятого ним рішення. Також суд правильно зазначив ризики, передбачені ст.177 КПК України, які стали підставою для продовження дії такого запобіжного заходу.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Колегія суддів приходить до висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу. Колегія суддів ставиться критично до тверджень апелянта щодо не доведеності ризиків, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків можливості переховуватися від суду, а також продовжити злочинну діяльність.
У ч. 3 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» міститься норма, яка виходить із загального принципу ст.5 Конвенції: законне тримання під вартою має бути розумним. Конвенція вимагає, аби тримання під вартою до судового вироку не перевищувало розумних строків. Хоч якою би була причина тримання під вартою, у кожному випадку слід визначити, чи перетнув строк до ухвалення вироку щодо обвинуваченого розумні межі, тобто межі надмірності, які, за обставинами справи, могли бути розумно застосовані до особи, чия невинуватість презумується.
Згідно з практикою Суду, зокрема з його рішенням у складі Великої палати у с праві «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
З матеріалів провадження вбачається, що на даний час в розумні строки здійснюється судовий розгляд кримінального провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021243000002354 від 25 листопада 2021 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 2, ч. 4 ст. 186 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 186 КК України.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є єдиним дійовим заходом забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
В задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024 року про продовження терміну тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченому за ч.2, ч.4. ст. 186 КК України із визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень та покладених у разі внесення застави обов'язків відповідно до ухвали суду від 23.10.2023 року, до 06 жовтня 2024 року включно - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді