Справа №523/13295/24
Провадження №1-кс/523/2611/24
08.08.2024 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гауптвахті Військової служби правопорядку у ЗС України, у кримінальному провадженні №62023150020000956 відомості відносно якого 15.12.2023 за ч.5 ст.407 КК України відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення, проходив військову службу у військовій частина НОМЕР_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указом Президента України та Верховного головнокомандувача від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил російської федерації проти України, на всій території України запроваджено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, неодноразово продовжений та останній раз Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затверджений Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 строком на 90 діб. Тобто на даний час на території України діє воєнний стан.
Про те, матрос ОСОБА_6 який 01 серпня 2022 року самовільно покинув територію військового табору під час дії на території України воєнного стану та відсутній на військовій службі без поважних причин.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного ( НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Відповідно до вимог ст. ст. ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, матрос ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, матрос ОСОБА_6 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Згідно із ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження відпустки або лікування.
Однак, ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді стрільця-санітара 2 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, 01.08.2022 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану), в умовах воєнного стану, та ухилявся від проходження військової служби до 08.08.2024, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання з підстав, викладених у ньому.
Захисник у судовому засіданні просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід із застосуванням застави.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Зі змісту ст. 131-132 КПК України встановлено, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
У відповідності до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Аналізуючи пояснення прокурора щодо наявних ризиків, долучені до клопотання матеріали, суд не вдаючись до оцінки доказів на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя констатує, що під час розгляду клопотання прокурор, не довів наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України та не довели недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Вирішуючи питання стосовно заявленого прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого; його сімейний стан, не працює, не судимий в силу ст. 89 КК України, тому вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом із тим, стороною захисту не надано даних, які б на час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу вказували на наявність обставин для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, для обрання більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_6 . Також не зазначено умов, якими буде гарантована належна процесуальна поведінка обвинуваченого при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
Також суд враховує положення ч. 7 ст. 176 КПК України відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого режим воєнного стану введено з 24 лютого 2022 року. Термін воєнного стану продовжено та триває до цього часу.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування ОСОБА_6 під вартою, що відповідає і є спів розмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов. Також суд вважає за доцільне на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде спів мірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі його внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 176-178, 183, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, з утриманням на гауптвахті Військової служби правопорядку у ЗС України відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, з утриманням на гауптвахті Військової служби правопорядку у ЗС України строком на 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 гривень, взявши під варту в залі суду.
Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки строком на 60 діб, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-негайно з'явитися до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби;
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проходження військові служби.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 07.10.2024 року включно.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1