Справа № 127/27730/23
Провадження №11-кп/801/264/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023020020000665 від 23.07.2023 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2023, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено йому із застосуванням ст. 69 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зараховано у строк покарання з 23.07.2023 по 26.07.2023 та з 26.10.2023 по 27.10.2023.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 12.12.2023.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою спеціалізованою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування кримінального провадження зараховано у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 23.07.2023 по 26.07.2023.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 12.12.2023.
Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 23.07.2023 близько 14:36 год перебуваючи в приміщенні магазину « Домашній Маркет », що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Маяковського, буд. 23, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Альянс рітейл груп», діючи умисно, спільно, за попередньою змовою, з корисливих спонукань, будучи впевненими, що за їх діями ніхто не спостерігає, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, вчинили відкрите викрадення чужого майна за наступних обставин.
Так, спочатку ОСОБА_8 з полиць магазину взяв одну пляшку горілки торгівельної марки «Хлібний Дар» об'ємом 1 л, вартість якої згідно висновку експерта №4651/23-21 від 28.07.2023 складає 257, 17 грн, після чого підійшов до ОСОБА_7 , який прикривав своїм тілом неправомірні дії ОСОБА_12 , помістив зазначену пляшку горілки під свою футболку, у яку був одягнутий.
В подальшому, ОСОБА_7 23.07.2023 близько 14:37 год перебуваючи біля холодильних полиць зі слабоалкогольними енергетичними напоями, взяв три пляшки енергетичного слабоалкогольного напою «Revo», вартість яких згідно висновку експерта №4651/23-21 від 28.07.2023 складає 146,37 грн та, обговорюючи свої протиправні дії спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_7 помістив дані пляшки під власну футболку, у яку був одягнутий.
Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , не маючи наміру розраховуватись за вказаний товар, вийшли з магазину, однак були помічені продавцем магазину ОСОБА_14 , яка розпочала вигукувати, щоб останні зупинились та розрахувались за викрадений товар, однак, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 не відреагували на слова працівника магазину, діючи відкрито, розуміючи, що їхні дії були викриті, залишили місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_7 та ОСОБА_15 завдали потерпілому ТОВ «Альянс рітейл груп» майнової шкоди на загальну суму 403,54 грн.
Такі дії обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, який засудити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді восьми років позбавлення волі кожному. Прокурор вважає, що рішення суду про застосування положень ст. 69 та 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання. Вказує на негативні характеристики обвинувачених за місцем їх проживання, попередні судимості та безпідставність визнання обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинувачених та їх захисників, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи учасників провадження, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та правильно кваліфікував їх дії за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в апеляційній скарзі не оскаржуються.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на неправомірність призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання нижче нижчої межі, встановленої в санкції статті і звільнення обвинувачених від відбування покарання з іспитовим строком.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Положення ст. 65 КК України визначають загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, особи винного та обставин, що впливають на покарання.
Із вироку слідує, суд при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, врахував тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, а також дані, які характеризують особи обвинувачених, пом'якшуючу покарання обставину та відсутність обтяжуючих.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на відсутність такої пом'якшуючої обставини як щире каяття, апеляційний суд вважає безпідставними, адже обвинувачені дійсно розкаялись у вчиненому, зробили для себе висновки, шкодують про вчинене, запевнили суд, що так більше не повториться, давали послідовні показання, які не суперечили іншим доказам у кримінальному провадженні.
Крім того, обставина, яка пом'якшує покарання обвинувачених - щире каяття, наявна була на досудовому розслідуванні та зазначена в обвинувальному акті.
Визнання судом вказаної обставини як пом'якшуючої покарання обвинувачених в даному випадку не суперечить засадам процесуального закону.
Негативні характеристики за місцем проживання обвинувачених, на які посилається прокурор, не є тією суттєвою обставиною через яку неможливо призначення обвинуваченим покарання з врахуванням положень ст. 69 та 75 КК України. Приймаючи рішення про призначення покарання, судом першої інстанції враховано ставлення обвинувачених до вчиненого, повне визнання ними вини, незначний розмір завданої шкоди та її відшкодування, відсутність претензій потерпілого, що вказує на позитивну тенденцію в поведінці обвинувачених та необхідність застосувати норми кримінального закону, які дають можливість пом'якшити відповідальність особи.
Посилання прокурора на попередні судимості обвинувачених є недоречними з огляду на їх погашення. Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є особами, які в силу ст. 89 КК України, раніше не судимі.
Також, колегія суддів враховує й те, що дії обвинувачених отримали кваліфікацію за ч. 4 ст. 186 КК України за ознакою його вчинення «в умовах воєнного стану», при цьому обстановка, в якій вони вчинили злочин, не характеризувалась, як така, що пов'язана з воєнними діями або вони використали умови воєнного стану при його вчиненні (грабіж в зоні проведення активних бойових дій тощо).
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, який не пов'язаний із застосуванням насильства, не призвів до настання реальних негативних непоправних наслідків, вказані вище дані про особи обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обставину, що пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь суспільної небезпеки - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, як за своїм видом так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок м'якості та слугувати підставою для скасування вироку суду.
Судом першої інстанції, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 50, 65, 69, 75 КК України, враховані всі ті обставини, які повинні бути ним враховані при вирішенні питань, пов'язаних з призначенням покарання, з наведенням у вироку належного обґрунтування прийнятого рішення, яке колегія суддів визнає достатнім для висновку про відсутність законних підстав для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку через м'якість покарання.
Апеляційний суд переконаний, що саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, як і в цілому положенням ст. 65 КК України.
Наведені апеляційні доводи прокурора про посилення покарання не є переконливими і не дають правових підстав для погіршення становища ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, суд
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2023 щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення. Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3