про відмову у відкритті провадження у справі
12.08.2024м. СумиСправа № 920/1004/24
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув матеріали позовної заяви №б/н від 01.08.2024 (вх №3627 від 09.08.2024)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача: ОСОБА_2
про розірвання договору оренди, стягнення 120000 грн 00 коп.
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд розірвати з моменту отримання відповідачем повідомлення про відмову від укладеного договору, тобто з 01.06.2024 р, укладений 01.02.2023р між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір оренди нежилого приміщення - вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100000 грн 00 коп. заборгованості по орендній платі за вищевказаним договором оренди , неустойку в розмірі 20 000грн та 3028 грн відшкодування сплаченого судового збору.
Суд дійшов висновку, що вказана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Суд звертає увагу, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, ключовими питаннями для суду є встановлення обсягу повноважень суб'єкта звернення до суду та визначення правильної підсудності розгляду такого спору.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України
Статтею 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Визначення господарської діяльності міститься у ч. 1 ст. 3 ГК України, згідно якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ч.1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, та громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Фізична особа, за загальним правилом, є суб'єктом не господарських, а цивільних правовідносин.
Позивач стверджує, що відповідач є фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ст.ст. 73,74 ГПК України доведення таких фактів покладається на позивача.
В той й же час, позивачем перед судом не доведено, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця.
Крім того, судом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.08.2024 та встановлено, що зазначеному реєстрі записів про реєстрацію фізичної особи-підприємця Буцака Євгенія Олександровича не знайдено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна заява подана саме до фізичної особи, позивачем не підтверджено факту набуття статусу суб'єкта господарювання відповідачем. Крім того, позивачем не доведено, що спір виник між суб'єктами господарювання саме в процесі здійснення господарської діяльності. Тому наявна невідповідність суб'єктного складу заявленого позову вимогам ст.ст. 20, 45 ГПК України.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що спір у даній справі не відноситься до юрисдикції господарських судів, визначеної у п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, а позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)
«Суд» повинен користуватись юрисдикцією розглядати всі факти у справі, а також відповідне законодавство (Terra Woningen B.V. v. the Netherlands (Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів), § 52).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, вказана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
При цьому, згідно із ч. 6 ст. 175 ГПК України суд роз'яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції загальних судів, позов має бути поданий до суду за правилами цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом №б/н від 01.08.2024 (вх №3627 від 09.08.2024) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, стягнення 120000 грн 00 коп.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 12.08.2024.
Суддя О.Ю. Резніченко