30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 638/5964/18
провадження № 51-7759 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Дзержинський районний суд м. Харкова вироком від 09 жовтня 2020 року:
- засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 грн з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 1 рік та звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності;
- стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальних збитків 203 552,80 грн та 5 000 грн моральної шкоди.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 25 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції змінив, виключив з резолютивної частини вказівку про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та на підставі ч. 4 ст. 74 КК звільнив його від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 30 травня 2016 року приблизно о 08:30 він, керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись зі сторони вул. Культури в напрямку вул. Новгородської у м. Харкові, при проїзді регульованого світлофором перехрестя з вул. Ляпунова порушив вимоги пункти 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та допустив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Cruze», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
- сторона обвинувачення не довела, а суди не встановили, що саме обвинувачений порушив пункти 10.1, 10.3 ПДР, що існує причинно-наслідковий зв'язок між його діями та наслідками;
суди:
- обмежились викладом лише доказів, наданих стороною обвинувачення, та не навели заперечень сторони захисту;
- належно не оцінили показання потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_9 , висновки експертів;
- не відреагували на суперечності у визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого;
- безпідставно врахували протоколи слідчих експериментів, які проведені з порушенням Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), без участі ОСОБА_7 як учасника ДТП;
- неправомірно задовольнили цивільний позов потерпілого, який на його обґрунтування не надав жодного доказу;
- долучили технічний запис судового засідання, на якому не відтворюється звук під час допиту свідка;
суд апеляційної інстанції:
- не забезпечив доступ його та захисника на проголошення повного тексту ухвали;
- безпосередньо не дослідив доказів, продублював зміст вироку щодо оцінки доказів;
- не дотримався вимог ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив задовольнити.
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу та просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 дотримався не в повній мірі з огляду на таке.
Дзержинський районний суд м. Харкова вироком від 09 жовтня 2020 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, призначив покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 грн з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 1 рік, звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності; стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальних збитків 203 552,80 грн та 5 000 грн моральної шкоди.
ОСОБА_7 , не погоджуючись із цим вироком, подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідного обґрунтування просив його виправдати через недоведеність винуватості та відмовити в задоволенні цивільного позову.
Суд апеляційної інстанції твердження ОСОБА_7 відхилив та погодився з висновками суду першої інстанції, врахувавши досліджені ним докази.
Однак, як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за його апеляційною скаргою, ретельно не перевірив викладених в ній доводів, перерахував докази сторони обвинувачення, викладені в оскаржуваному вироку, та при мотивуванні своїх висновків обмежився загальними формулюваннями.
Зокрема, суд апеляційної інстанції не дав обґрунтованих відповідей на доводи ОСОБА_7 про суперечності у визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого; про невідповідність протоколів слідчих експериментів вимогам КПК через незалучення його як учасника ДТП до проведення цих слідчих дій; про технічну неможливість відтворювати показання свідка ОСОБА_9 , які були враховані судом першої інстанції в якості доказу винуватості.
Тобто суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали не дотримався приписів ст. 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 цього Кодексу.
Також суд апеляційної інстанції не дотримався положень ст. 285 КПК.
Так, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції змінив вирок суду першої інстанції, виключив з нього вказівку про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та звільнив його від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.
Водночас суд апеляційної інстанції не роз'яснив ОСОБА_7 право на звільнення від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності, право заперечувати проти закриття кримінального провадження.
З огляду на викладене касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду від 25 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги обвинуваченого та постановити рішення з дотриманням вимог КПК, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 433, 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3