09 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 489/4028/19
провадження № 61-10691ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу
за необліковану електроенергію,
19 липня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2024 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того,
в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (положення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Разом із тим, у поданій касаційній скарзі заявником не зазначено в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не обґрунтовано в чому саме полягає незаконність оскарженого судового рішення, не зазначено яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення питання про повернення апеляційної скарги.
За загальним правилом, скаржник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
З огляду на те, що подана касаційна скарга обмежується фактично незгодою ОСОБА_1 з результатами розгляду апеляційним судом її апеляційної скарги та містить лише посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (без жодної конкретизації) - касаційну скаргу слід залишити без руху.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи, у якій зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Крім того, у прохальній частині касаційної скарги заявниця просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати причини пропуску строків поважними, поновити строк і передати справу на новий розгляд.
Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково
і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема
за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині
або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження
у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі
у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Суд звертає увагу заявниці на те, що зазначені нею в прохальній частині касаційної скарги вимоги не відповідають повноваженням суду касаційної інстанції, передбачені статтею 409 ЦПК України.
Таким чином, для усунення зазначених недоліків касаційної скарги заявниці слід надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з копіями скарги
та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, у якій чітко зазначити підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, та уточнити прохальну частину скарги,
з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк