Постанова від 31.07.2024 по справі 904/4790/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4790/21 (904/6975/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024

у справі №904/6975/21

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, - арбітражний керуючий Савченко В'ячеслав Анатолійович (розпорядник майна)

про визнання недійсним договору позички,

в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт",-

ВСТАНОВИВ:

1. 03.08.2021 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (далі відповідач-2), за змістом якої просить суд:

- визнати недійсним договір позички №18/01/21 від 18.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (код ЄДРПОУ 33546549) та Приватним акціонерним товариством "Стракхова компанія "Інгосстрах" (код ЄДРПОУ 33248430).

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.08.2021.

3. 11.08.2021 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" подано до канцелярії суду зустрічну позовну заяву до відповідача-1: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", відповдача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" про визнання дійсним договору позички №18/01/21 від 18.01.2021.

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 зустрічну позовну заяву повернуто Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Інгосстрах".

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2023 в задоволенні позову у справі № 904/4790/21 (904/6975/21) відмовлено.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/6975/21) скасовано, позов задоволено, визнано недійсним договір позички № 18/01/21, укладений 18.01.2021 ПрАТ страхова компанія "Інгосстрах" з ТОВ "Приватофис".

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

7. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшли касаційні скарги.

8. У касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" заявлено вимогу скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №904/4790/21 (904/6975/21), а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2024 в цій справі залишити без змін.

9. У касаційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» заявлено вимогу:

-касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №904/4790/21 (904/6975/21) задовольнити;

-у випадку встановлення Верховним Судом підстав, визначених частиною 3 статті 310 ГПК України, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2023 у справі №904/4790/21 (904/6975/21) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024, а справу направити на новий розгляд;

-у випадку не встановлення Верховним Судом підстав, визначених частиною 3 статті 310 ГПК України - скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/6975/21), яким у позові відмовлено.

10. Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" :

1. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- частину 3 статті 13 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18;

- абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України, частини першу та другу статті 5 ЦПК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №754/5841/17;

- частину третю статті 215 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-605цс6, від 09.03.2023 у справі №456/4884/18.

2. Також скаржник зазнає, що висновки Центрального апеляційного господарського суду про пов'язаність осіб (заінтересованість) як підставу для задоволення позову прийняті без врахування позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 905/2030/19 (905/133/20), від 06.02.2024 у справі № 910/1823/23.

11. Доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах":

1. Скаржник посилається на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

В обґрунтування вказаної підстави скаржник вказує, що ПрАТ "СК "Інгосстрах" під час розгляду цього спору заперечувало наявність у позивача порушених прав, в тому числі оскільки вважало, що матеріали справи не містять доказів наявної заборгованості ТОВ "Монтана-Естейт" перед AT КБ "Приватбанк" у будь-якому розмірі. На підтвердження наявної заборгованості до позовної заяви AT КБ "Приватбанк" подано копії кредитних договорів, складені російською мовою.

2. Скаржник зазначає, що докази, не перекладені на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є допустимими доказами, оскільки оформлені із порушенням чинного законодавства. Отже, суди мали не приймати до уваги кредитні договори, складені російською мовою та без долученого нотаріально посвідченого перекладу. Інші докази наявності порушених прав AT КБ "Приватбанк" матеріали справи не містять.

Вказує, що аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі N 910/4473/17.

3. Також, ПрАТ "СК "Інгосстрах" стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-605цс6, у якій сформовано висновок про те, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину;

- у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, в якій сформульовано висновок про те, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими;

- у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 № 910/17755/18, від 03.04.2024 № 904/4790/21 (904/6714/21) щодо фіктивності (фраудаторності) спірного правочину.

Відзиви

12. Від АТ Комерційний банк "ПриватБанк" надійшли відзиви на касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" у яких заявлено аргументи щодо залишення вказаних касаційних скарг без задоволення та про залишення без змін оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Інші заяви та клопотання

13. Відсутні.

Розгляд касаційних скарг Верховним Судом

14. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, виходячи з наступного.

15. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (позикодавець) 18.01.2021 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (отримувач) договір позички № 18/01/21, відповідно до умов пункту 1 якого позичкодавець передає у тимчасове користування (без набуття права власності) отримувачу грошові кошти в сумі 2450000,00 грн, а отримувач зобов'язується повернути позичкодавцю таку ж суму грошових коштів в строк до 31.01.2021. Передача коштів у позичку не є фінансовою послугою (т. 1, а.с. 19).

Пунктом 5 договору встановлено, що у разі порушення строків повернення грошових коштів, отримувач сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

При простроченні отримувачем виконання грошового зобов'язання перед позикодавцем на строк більше 10 (десять) календарних днів, розмір процентів, встановлений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, застосовується в розмірі 400 (чотириста) процентів річних.

Платіжним дорученням № 633 від 21.01.2021 підтверджується перерахування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» 2450000,00 грн (т. 1, а.с. 92 грошових вимог).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 прийнята до розгляду заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Імме» щодо відкриття провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис».

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», оформленого протоколом № 17052021 від 17.05.2021, вирішено змінити найменування товариства без зміни його організаційно-правової форми з «Приватофис» на «Монтана-естейт», здійснивши відповідні зміни до статуту.

Пунктом 1.2 статуту передбачено, що повне найменування товариства українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 відкрито провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи № 904/4790/21 з позовом про визнання недійсним договору позички № 18/01/21 від 18.01.2021.

Згідно з наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (т. 1, а.с. 20-36), кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» на момент укладення спірного правочину був ОСОБА_1 , що також підтверджує Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» лисом № 14/02/17 від 14.02.2017 (т. 1, а.с. 37-56).

Відповідно виписки з Державного реєстру ОСОБА_1 також є керівником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах».

17. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

18. Правочин, вчинений боржником у період настання у нього обов'язку з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок чого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17)).

19. Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними.

20. Так, згідно з частиною першою вищеозначеної статті господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсним правочин або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема, з підстав, коли боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

21. Частиною другою статті 42 Кодексу про банкрутство визначено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора якщо боржник відмовився від власних майнових вимог або уклав договір із заінтересованою особою.

22. Колегія суддів також враховує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

23. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

24. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок, який викладений в оскаржуваній постанові про те, що недобросовісність дій боржника підтверджується погодженням умов, за яких у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку з повернення отриманих за спірним правочином грошових коштів, на нього покладається відповідальністю у вигляді стягнення пені, а також збільшення відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання більше ніж на десять днів до 400% процентів річних.

25. Окрім того, відповідно до положень статті 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

26. Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

27. Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

28. Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов'язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

29. У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

30. Отже, з огляду на зазначене та наявне у законодавстві тлумачення понять "заінтересовані особи" та "пов'язані особи", суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірний правочин укладено із заінтересованою особою, оскільки ОСОБА_1 є керівником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» та на момент укладення спірного правочину був кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис».

31. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 09 травня 2023 року по справі № 906/43/22 (906/458/22), відповідно до яких у випадку, коли спірні правочини укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, наведене є однією з підстав для визнання договорів недійсними на підставі частини другої статті 42 КУзПБ.

32. Вищенаведене свідчить про правильне застосування положень ст. 42 КУзПБ при ухваленні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

33. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. З урахуванням того, що при ухваленні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 було правильно застосовано положення ст. 42 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та про залишення без змін оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 904/4790/21 (904/6975/21) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков