07 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11598/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів у складі: Сулім В. В. - головуючий, Майданевич А. Г., Коротун О. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 (суддя Ващенко Т. М.)
за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк»
до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю
про усунення перешкод у користуванні майном
за участю:
позивача: Сосюра О.М. (адвокат)
відповідача: Саєнко Ю.М. (адвокат),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, у якому, просило усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача звільнити належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 .
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири, але не може нею користуватися та розпоряджатися на власний розсуд через незаконні дії відповідача, чим порушено право позивача, яке підлягає захисту у судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.
2.2 Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів тих обставин з якими пов'язував свої позовні вимоги, що виключає правові підстави для їх задоволення.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 334/815/21, від 05.09.2022 у справі № 569/2864/20 та суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: акт про недопуск до квартири та фотоматеріали, які додавалися до цього акту.
3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв'язку з чим просив відмовити у її задоволенні.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 .
4.2 28.02.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу щодо припинення неправомірного користування чужим майном та звільнення квартири, яка була вручена отримувачу 01.03.2023, що підтверджується витягом по трек номеру 0315079258033.
4.3 20.06.2023 позивач повторно направив відповідачу вимогу щодо припинення неправомірного користування чужим майном та звільнення квартири, що було отримано 26.06.2023, що підтверджується витягом по трек номеру 0315079942759. Утім відповідач на вимоги позивача відповіді не надав та залишив їх без задоволення.
4.4 Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач спирався на вищевказані листи та акт про недопуск від 25.09.2023 представників позивача до квартири АДРЕСА_1 .
4.5 Також встановлено, що за твердженням позивача, численні звернення відповідача до суду, пов'язані із квартирою, свідчать про системне зловживання ним процесуальними правами та загальну направленість його дій на перешкоджання своєчасному оформленню прав на нерухомість та здійснення права власності новим власником. Зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 910/1580/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовів Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ- Будкомплект" про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено повністю. Постановою Верховного суду від 06.11.2018 у цій справі касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Фірми "Т.М.М." - ТОВ залишено без задоволення.
4.6 Разом з цим, на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/11311/19 за позовом Фірма "Т.М.М." - ТОВ до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, треті особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна експертна служба", про визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та визнання неправомірними результатів визначення вартості та оцінки майна. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2021 та постановою Верховного Суду від 09.09.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4.7 Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 910/6567/20, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволені позову Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним виконавчого напису № 7858, про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів.
4.8 Позивач вказував, що у кожному із вказаних судових процесів Фірмою "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю подавалися заяви про забезпечення позовів з метою уникнення господарсько-правової відповідальності та зупинення реалізації іпотечного майна, створення перешкод у рамках виконавчого провадження.
4.9 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.10 Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено "право на справедливий суд" та право позивача бути почутим. Про обов'язок суду забезпечити особі, яка звернулася за судовим захистом, право "бути почутою" шляхом належної оцінки судом доводів та аргументів такої особи, викладених в її заяві (скарзі), з метою реалізації основних принципів правосуддя, зокрема принципу змагальності, неодноразово і послідовно зазначала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22.11.2023 у справі № 2610/7240/2012, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 06.11.2018 у справі № 1326/1314/2012.
4.11 Європейський суд з прав людини констатував, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів). Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (Станкевич проти Польщі). Завданням Суду відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є визначення справедливості провадження загалом, враховуючи порядок прийняття доказів (Ельсгольц проти Німеччини). Таким чином, Суд має визначити чи були докази представлені таким чином, що не суперечить гарантії справедливого судового слухання (Блюхер проти Чеської Республіки).
4.12 Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
4.13 Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, ця норма права дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
4.14 Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що він не перешкоджає позивачу і не користується спірною квартирою, тому жодних прав позивача не порушено, що виключає правові підстави для задоволення позову.
4.15 Досліджуючи заперечення відповідача, суди не врахувавши вказані вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено "право на справедливий суд", зазначеної практики Європейського суду з прав людини та наведених положень національного процесуального законодавства не дали належної правової оцінки поведінці відповідача з огляду на зазначені позивачем судові рішення в інших справах, про які зазначено у пунктах 4.5 - 4.8 цієї постанови.
4.16 Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
4.17 Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).
4.18 Отже подібні положення щодо обґрунтованого рішення мітяться і у національному законодавстві.
4.19 Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.20 Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.21 Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
4.22 Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають, оскільки не ґрунтуються на засадах верховенства права, тому такі рішення не можна вважати законним і обґрунтованими, у зв'язку із чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.23 З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі та наведеного вище, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
4.24 Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
4.25 Згідно приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» у справі № 910/11598/23 задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
Л.І. Рогач