08 серпня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/17555/23
Провадження № 22-ц/4815/739/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрієнко Ірини Вікторівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06 липня 2012 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі РАЦС Рівненського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 595.
Від даного шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.10.2014 року у справі № 569/13943/14-ц року шлюб між нею та відповідачем розірвано, неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на виховання з матір'ю, стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 600 грн. з усіх видів доходу і до досягнення дитиною повноліття та 400 грн. на її утримання до досягнення дитиною трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21.11.2022 року у справі № 569/12914/22 змінено спосіб стягнення аліментів та стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.
Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Стягнуті з відповідача аліменти лише частково покривають звичайні витрати на дитину, більше того, відповідачем аліменти сплачуються нерегулярно та у меншому, ніж встановлено судовим рішенням розмірі. При цьому, вона несе додаткові витрати на дитину, пов'язані із розвитком здібностей сина та його лікуванням. Зазначає, що витрати на медичні послуги, які були надані для сина становлять 57 865,87 грн. Просить суд стягнути з відповідача половину понесених додаткових витрат в розмірі 28 933,25 грн. та понесені судові витрати в розмірі 4 925,00 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 15 660 гривень 93 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати за послуги перекладача в розмірі 2 665 гривень 85 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 в прибуток держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073 гривні 60 копійок.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрієнко І.В., вважає його незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи, прийнятим за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що доказуванню підлягає не лише факт понесення додаткових витрат, а й необхідність у них.
Вважає, що докази, які надала позивач не стосуються лікування дитини, не підтверджують тяжкість хвороб та не доводять наявність обставин для стягнення додаткових витрат у розумінні ст. 185 СК України.
Стосовно ортодонтичного лікування вважає, що наданими доказами підтверджується той факт, що сплачені кошти повертаються позивачці з Фонду медичного страхування, а стягнення з відповідача додаткових витрат призведе до безпідставного набуття грошових коштів.
Також зазначає, що надані квитанції про здійснення перекладу не містять відомостей про отримувача послуг та судової справи, тому є неналежним доказом.
Просить врахувати, що наразі не має роботи та постійного доходу, на утриманні перебуває дружина з її малолітнім сином, непрацездатні батьки, а також те, що відповідач сплачує аліменти, погашає борг.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.10.2014 року у справі № 569/13943/14-ц року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на виховання з матір'ю, стягнуто з ОСОБА_1 , 1984 року народження на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 600 грн. з усіх видів доходу і до досягнення дитиною повноліття та 400 грн. на утримання ОСОБА_4 до досягнення дитиною трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 06.07.2017 року прізвище позивачки ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 .
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21.11.2022 року у справі № 569/12914/22 змінено спосіб стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Познань, Рокитнівського району Рівненської області, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Такі висновки та підхід до застосування норм, що регулюють розподіл додаткових витрат між батьками дитини висловлені зокрема у Постанові ВС від 19.04.2023 року у справі 760/10847/20-ц.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).
З вертаючись з позовом ОСОБА_2 покликалась на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 надано послуги ортодонтичного лікування у розмірі 334,66 Євро, що еквівалентно 13 219 грн. 07 коп. за офіційним курсом НБУ на момент звернення до суду.
Лікувальним закладом надано розрахунки за послуги ортодонтичного лікування: № 21-7556k від 30.09.2021 року; № 21-10353k від 22.12.2021 року; № 22-1262k від 31.03.2022 року; № 22-5099k від 30.06.2022 року; № 22-7752k від 29.09.2022 року; № 22-10491k від 22.12.2022 року; № 23-1385k від 30.03.2023 року; № 23-4164k від 29.06.2023 року. Понесення даних витрат підтверджується: квитанцією від 16.10.2021 року на суму 107,57 Євро; квитанцією від 06.01.2022 року на суму 72,35 Євро; квитанцією від 05.07.2023 року на суму 26,29 Євро; квитанцією від 16.07.2022 року на суму 26,43 Євро; квитанцією від 12.10.2022 року на суму 16,32 Євро; квитанцією від 04.01.2023 року на суму 26,43 Євро; квитанцією від 18.04.2023 року на суму 29,98 Євро; квитанцією від 04.04.2022 року на суму 26,29 Євро.
Як на підтвердження лікування інших хвороб посилалась на наступні документи: копію довідки лікаря від 10.08.2023 року та копії фіскальних чеків від 12.08.2023 року на суму 190,00 грн., від 14.08.2023 року на суму 190,00 грн., від 16.08.2023 року на суму 144,00 грн., від 17.08.2023 року на суму 152,00 грн., що підтверджують понесення витрат на фізіотерапевтичні процедури; копію бланка замовлення лабораторних досліджень № 7527848 та квитанції про оплату від 09.08.2023 року на суму 1 315,00 грн.; копію першої сторінки електрокардіограми від 09.08.2023 року та фіскального чека від 10.08.2023 року на суму 155,00 грн.; копію результатів ультразвукового обстеження серця від 09.08.2023 року, ультразвукового обстеження органів черевної порожнини від 10.08.2023 року, ультразвукового обстеження щитоподібної залози від 10.08.2023 року та фіскального чека від 10.08.2023 року від 350,00 грн.; копію бланка замовлення лабораторних досліджень від 07.08.2023 року та квитанцію від 07.08.2023 року на суму 2225,00 грн.; копію бланка замовлень лабораторних досліджень від 07.08.2023 року та квитанцією від 07.08.2023 року на суму 2 045,00 грн.; копію замовлення на лабораторні дослідження від 12.08.2023 року, розрахунку вартості лабораторних досліджень та квитанції від 12.08.2023 року на суму 2 654,00 грн.; копію бланка замовлення від 08.08.2023 року та квитанцію від 08.08.2023 року на суму 4 090,00 грн.; копію довідки лікаря, фіскальних чеків від 16.08.2023 року на суму 1 200,00 грн., від 16.08.2023 року на суму 300,00 грн., квитанціями від 16.08.2023 року на суму 1 500,00 грн. та від 16.08.2023 року на суму 95,00 грн.; копію довідки первинного огляду лікаря оториноларинголога від 17.08.2023 року, копію рецепту та фіскального чеку від 17.08.2023 року на суму 1 495,90 грн.
Задовольняючи позов частково суд врахував, що з довідки від 16.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 після обстеження в області ортодонтії встановлено наступні діагнози: Орогенічний прикус, гіпоплазія середньої зони обличчя; Сагітальна скупченість зубів у верхній щелепі справа + зліва; Перехресний прикус 12, звуження щілини 14,15; Нахилення верхньої щелепи - спереду; Недостатнє горизонтальне та вертикальне перекриття; Скелет кл. III при дистальній оклюзії РВ (ширина премолярів). В рамках своєчасного лікування першочергового з допомогою брекетів (техніка прямої дуги) усувався перехресний прикус 12 та було відкрито щілину 14,15. Після цього було встановлено біонатор. Застосування інших заходів в лікуванні відкладено до досягнення дитиною віку 11-12 років.
Місцевий суд також встановив, що малолітньому ОСОБА_3 у ПП "Медичний центр "Академія здоров'я" встановлено діагноз: захворювання на хронічну герпесну інфекцію з часто рецидивуючим перебігом; хронічний риніт, стадія нестійкої ремісії; ВСД по змішаному типу.
Оцінюючи необхідність додаткових витрат, колегія суддів не може погодитись з тим, що позивач довела тяжкість та тривалість захворювань. З долучених медичних документів підтверджується наявність ряду хвороб, проте в матеріалах справи відсутні будь-які епікризи та медичні висновки, які б вказували на критичність хоч а б однієї з них.
Також слід враховувати, що ортодонтичне лікування надавалось за кордоном, а інші консультації та обстеження проводились у приватних закладах охорони здоров'я. Вимушеність такого підходу до лікування дитини позивачем не доведена, а його проведення у приватних медичних закладах не узгоджувалось з відповідачем.
При цьому у вказівках щодо плану ортодонтичного лікування встановлено орієнтовну суму лікування та зазначено, що витрачена позивачкою сума лікування підлягає компенсації з Фонду медичного страхування, що з огляду на проведення лікування за кордоном має істотне значення.
Долучені квитанції та бланки замовлень на підтвердження лікування інших хвороб містять дослідження, які не узгоджуються з жодним медичним висновком, частково відсутні відомості про надання лікувальних послуг саме ОСОБА_3 , а частина послуг надавались для виправлення косметичних дефектів або ж лікування захворювань, які не є тяжкими.
Відтак колегія суддів вважає, що позивач не довела обставин необхідних для стягнення додаткових витрат на дитину.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрієнко Ірини Вікторівни задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Судді Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.