Житомирський апеляційний суд
Справа №276/1553/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/462/24
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
05 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника третьої особи ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі судове провадження №276/1553/24 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10.07.2024,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання т.в.о. начальника СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення огляду місця події від 05.07.2024, а саме: спеціалізований вантажний сідловин тягач марки «Scania» р.н. НОМЕР_1 ; спеціалізований напівпричіп марки «Koegel» р.н. НОМЕР_2 ; деревину в колодах породи вільха, об'ємом близько 22 м3, з позбавленням права відчуження, розпорядження та/або користування указаними речовими доказами власників, володільців та користувачів таких.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вище зазначену ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу якою зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні невідкладно повернути вищезазначене майно власнику та законному користувачу транспортного засобу. При цьому, зазначає, що слідчий суддя наклав арешт на майно, що належним чином не ідентифіковане, зокрема, арешт накладено на сідловий тягач марки "Scania" р.н. НОМЕР_1 ; спеціалізований напівпричіп марки "Koegel" р.н. НОМЕР_2 , разом з цим, ідентифікуючими відомостями транспортного засобу є не його державний номер, а його VIN-код, тобто унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, причіпного транспортного засобу, мотоцикла та мопеда, визначення яких подані в міжнародному стандарті ISO 3833. Разом з цим, в ухвалі належно не зазначено VIN-код тягача марки "Scania" та напівпричіп марки "Koegel". Також, арешт накладено на деревину в колодах породи вільха, об'ємом близько 22 м3, водночас не зазначені ідентифікуючі відомості лісопродукції (найменування), а саме: довжина, діаметр, сорт тощо, а такого поняття як «деревина в колодах» взагалі не існує. Звертає увагу, що такі порушення слідчий суддя допустив унаслідок неналежно підготовленого клопотання, що підлягало поверненню для усунення недоліків, а не розгляду слідчим суддею. Наголошує, що вилучення майна та визначення його речовим доказом, слідчий, як і слідчий суддя, мали б керуватись Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, чого зроблено не було. Крім того, оскаржувана ухвала винесена без урахування ч.2 ст.173 КПК України щодо транспортного засобу, оскільки слідчий суддя не обґрунтовує, чи є дійсно тягач марки "Scania" та напівпричеп марки "Koegel" є речовими доказами і чому майно не може бути повернуте власнику та яким чином воно має використано як доказ у кримінальному провадженні. При цьому, водієм тягача марки "Scania" з напівпричепом марки "Koegel" ОСОБА_9 надано поліцейським товарно-транспортну накладну №587349 від 05.07.2024, згідно якої він перевозив законно зрубану деревину об'ємом 22,228 м3 породи вільха класу А.С. довжиною 2,6 м. Також, поліцейським надані договір оренди транспортного засобу №1 від 01.05.2024, а також договір купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №14 від 15.04.2024, згідно якого ФОП ОСОБА_8 купував у ДП «Пулинський лісгосп АПК» лісопродукцію. Згідно вказаних документів, що надавали законне право на перевезення законно отриманої лісопродукції, водій ФОП ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , завантажився у визначеному договором купівлі-продажу лісопродукцією. При цьому, завантаження, обмір лісопродукції, бірки на деревах встановлювали працівники лісгоспу (чи підрядної організації), ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_13 , не уповноважені бути встановлювати бірки із позначенням діаметру кругляку деревини, як і переміряти їх відповідність. Звертає увагу, що органом досудового розслідування, як і слідчим суддею, не заперечується той факт, що деревину відпустили об'ємом «близько 22 м.куб», і на автомобілі було ж ті ж «близько 22 м.куб», причина, чому діаметри кругляку деревини не збігається з бірками (через помилку лісників, через їх втому , через відсутність бірок тощо) не має хвилювати покупця, адже йому було відпущено 22,228 м.куб, як це зазначено у товарно-транспортній накладній. Вважає, якщо і має місце невідповідності діаметру кругляку деревини, але відповідає об'єм, довжина (2.6 м3) та клас лісопродукції, а також факту незаконної порубки не виявлено, то жодних ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України - немає. Зазначає, що потреби в арешті деревини не існує, а її вилучення призведе до втрати її якості та ціни, чим буде заподіяно збитки власнику чи комунальному лісгоспу, право вимоги до якого матиме ФОП ОСОБА_10 . Звертає увагу, що слідчий суддя взагалі не досліджував чи дійсно транспортні засоби можуть бути речовими доказами у цьому провадженні, що вони відповідають вимогам ст.98 КПК України, зокрема: чи вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберегли на собі сліди правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи були об'єктом кримінально протиправних дій, чи набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 , яка просили апеляційну скаргу задовольнити, позицію прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як вважає апеляційний суд, т.в.о. начальника СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 , обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послалася у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
В свою чергу, відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею фактично дотримано.
У відповідності до матеріалів судового провадження №276/1553/24, в провадженні СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024060460000199 від 06.07.2024 за ч.1 ст.246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.07.2024 працівниками поліції в смт.Пулини, по вул.Незалежності Житомирського району Житомирської області, було зупинено спеціалізований вантажний сідловий тягач марки "Scania" р.н. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом марки "Koegel" р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який перевозив деревину в колодах породи вільха, при перевірці дозвільних документів на її перевезення та її походження виявлено ряд невідповідностей та порушень.
По даному факту було розпочате досудове розслідування за ч.1 ст. 246 КК України та відомості про кримінальне правопорушення 06.07.2024 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060460000199.
05.07.2024 проведено огляд місця події на дорозі по АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено спеціалізований вантажний сідловий тягач марки "Scania" р.н. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом марки "Koegel" р.н. НОМЕР_2 , завантажені деревиною в колодах породи вільха.
Спеціалізований вантажний сідловий тягач марки "Scania" р.н. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом марки "Koegel" р.н. НОМЕР_2 , завантажені деревиною в колодах породи вільха, 06.07.2024 визнано речовими доказами по матеріалах досудового розслідування №12024060460000199 від 06.07.2024 року та поміщено на тимчасове зберігання на майданчик сільгосптехніки в смт.Пулини.
08.08.2024 т.в.о. начальника СВ відділення поліції №4 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 звернувся до слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з відповідним клопотанням про арешт майна у вище зазначеному кримінальному провадженні. За результатами розгляду вище зазначеного клопотання прокурора, слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.
При цьому, до клопотання слідчим додано - витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження №12024060460000199 від 06.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України; протокол огляд місця події від 05.07.2024 на дорозі по АДРЕСА_1 ; постанова про визнання предметів речовими доказами від 06.07.2024; рапорти, пояснення водія ОСОБА_9 ; ТТН №587349 від 05.06.2024 виданої на підставі договору продажу №2024/6 від01.01.2024 (а.п.4), пояснення ОСОБА_8 .
В даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту, та що майно, на яке накладено арешт та зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні і ці обставини доведено доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим та слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.
Як вважає апеляційний суд, слідчий суддя під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слід накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно, яке було вилучено 05.07.2024 під час огляду місця події від на дорозі по АДРЕСА_1 .
Як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна, викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.
При цьому, розгляд клопотання органу досудового розслідування, судом першої інстанції проведено у порядок та спосіб визначеним КПК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб.
Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, накладення арешту на майно із заборонами є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінального правопорушення та підлягає збереженню.
Апеляційні посилання адвоката на докази (перебувають в матеріалах провадження), котрі підтверджують законність купівлі та перевезення отриманої лісопродукції ФОП ОСОБА_10 (водій - ОСОБА_11 ) 05.07.2024 в смт.Пулини, та використання транспортних засобів в цьому випадку, зокрема - договір №1 оренди транспортних засобів від 01.04.2024 між ОСОБА_15 (власник вантажного сідлового тягача марки "Scania" р.н. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом марки "Koegel" р.н. НОМЕР_2 ) та ФОП ОСОБА_10 , договір купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №14 від 15.04.2024, згідно якого ФОП ОСОБА_8 купував у ДП «Пулинський лісгосп АПК» лісопродукцію, спеціфікацію №1 від 15.04.2024, протокол №1 погодження лісопродукції, копію ТТН №587349 від 05.07.2024 - другий примірник (хоча копія ТТН №587349, яку надавав працівникам поліції водій ОСОБА_9 датована 05.06.2024), як органу поліції, прокурору, так і слідчому судді не надавалися.
Копії вище зазначених документів представником власника майна були надані лише апеляційному суду безпосередньо під час звернення з апеляційною скаргою. Походження цих документів та їх достовірність підлягає перевірці в ході досудового розслідування.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги, що кримінальне провадження за ч.1 ст.246 КК України було порушено за обставин, коли 05.07.2024 працівниками поліції в АДРЕСА_1 , було зупинено спеціалізований вантажний сідловий тягач марки "Scania" р.н. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом марки "Koegel" р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який перевозив деревину в колодах породи вільха, при перевірці дозвільних документів на її перевезення та її походження виявлено ряд невідповідностей та порушень.
Оцінка слідчим суддею наявних в матеріалах провадження доказів є вірною та обґрунтованою, апеляційні посилання представника є об'єктивно безпідставними.
Разом з цим, апеляційний суд враховує, що відповідно до вимог ч.4 ст.173 КПК України, в разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання, вантажний сідловий тягач марки "Scania" р.н. НОМЕР_1 із спеціалізований напівпричеп марки "Koegel" р.н. НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_15 та перебуває у оренді ФОП ОСОБА_10 .
В суді апеляційної інстанції стороною захисту доведено той факт, що вказаними транспортними засобами користується ФОП ОСОБА_10 для підприємницької діяльності, власником є ОСОБА_15 (а.п.5-6).
В даному випадку, суд апеляційної інстанції зважає й на те, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
За встановлених обставин, на думку апеляційного суду, накладення арешту слідчим суддею на вилучені під час проведення огляду місця події від 05.07.2024 спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «Scania» р.н. НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричіп марки «Koegel» р.н. НОМЕР_2 , з позбавленням права відчуження, розпорядження та/або користування власників, володільців та користувачів, в частині заборони користування цими транспортними засобами об'єктивно порушуватиме справедливий баланс між інтересами цих осіб, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на вилучений під час проведення огляду місця події від 05.07.2024 спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «Scania» р.н. НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричіп марки «Koegel» р.н. НОМЕР_2 , з постановленням нової, якою клопотання слідчого слід задовольнити частково, та накласти арешт на це майно шляхом лише заборони відчуження, залишивши за власником ( ОСОБА_15 ) чи володільцем ( ОСОБА_16 ) право розпорядження та користування.
В решті оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника третьої особи - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10.07.2024 в частині накладення арешту на вилучений під час проведення огляду місця події від 05.07.2024 спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «Scania» р.н. НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричіп марки «Koegel» р.н. НОМЕР_2 - скасувати.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання т.в.о. начальника СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_17 задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження на спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «Scania» р.н. НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп марки «Koegel» р.н. НОМЕР_2 .
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :