02 травня 2024 рокуСправа №160/5438/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про відмову позивачу в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці: періоду проходження військової служби загалом 3 роки 11 днів, із яких: 2 місяці 29 днів - строкова військова служба на території СРСР (з 01.04.1982 по 29.06.1982), 2 роки 9 місяців 12 днів - строкова військова служба в Демократичній Республіці Афганістан з 30.06.1982 по 11.04.1985 - пільгова військова служба один день за три дні, що становить 8 років 4 місяці 06 днів); періоду роботи юрисконсультом 1 рік 10 місяців 17 днів (після здобуття вищої юридичної освіти) до обрання на посаду судді вперше (з 23.04.1991 по 11.03.1993), а також в частині відмови щодо призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20.12.2023;
- зобов'язати відповідача на підставі наданих документів здійснити позивачу з 20 грудня 2023 року призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням відповідно стажу - 41 рік 1 місяць 3 дні, зарахувавши до судового стажу:
1) період проходження строкової військової служби на території СРСР з 01.04.1982 по 29.06.1982, що становить 2 місяці 29 днів;
2) період проходження строкової військової служби у Демократичній Республіці Афганістан з 30.06.1982 по 11.04.1985 (пільгова військова служба один день за три дні, що становить 8 років 4 місяці 06 днів);
3) період роботи юрисконсультом 1 рік 10 місяців 17 днів (після здобуття вищої юридичної освіти) до обрання на посаду судді вперше (з 23.04.1991 по 11.03.1993), встановивши щомісячне грошове утримання у розмірі 92% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років та 42% за 21 повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді), а також здійснити виплату різниці між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично нарахованою, починаючи з 20 грудня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.12.2023 року, за рішенням Вищої ради правосуддя №1346/0/15-23, позивача звільнено у відставку з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області зі стажем роботи, що дає право на відставку 35 років 08 місяців 05 днів.
Разом з тим, відповідачем здійснено розрахунок довічного утримання судді у відставці з 09.01.2024 року, із розрахунку роботи на посаді судді 30 років 06 місяців 20 днів, тобто 50% за стаж на посаді судді 30 років та 2% на посаді судді за кожний повний рік на посаді судді більше 20 років, тобто 70%.
Позивач стверджує, що при розрахунку щомісячного довічного утримання не було враховано: період проходження строкової військової служби - 3 роки 11 днів, з яких: 2 місяці 29 днів - строкова військова служба на території СРСР (з 01.04.1982 по 29.06.1982), 2 роки 9 місяців 12 днів - строкова військова служба в Демократичній Республіці Афганістан (з 30.06.1982 по 11.04.1985 - пільгова військова служба один день за три дні) та стаж роботи на посаді юрисконсульта з 23 квітня 1991 року (після здобуття вищої юридичної освіти) до обрання на посаду судді вперше 11 березня 1993 року, який загалом становить 1 рік 10 місяців 19 днів.
На переконання позивача, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен становити 92%, а не 70% від отримуваної суддівської винагороди на момент звільнення, оскільки з урахуванням стажу роботи безпосередньо на посаді судді понад 30 років і загального періоду, що підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, цей період становить 41 рік 1 місяць 3 дні.
Позивачем направлено заяву до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про роз'яснення причин неврахування вказаних періодів для визначення щомісячного грошового утримання. Проте останнім надано відповідь листом №89018 від 20.02.2024 року, яку позивач вважає відмовою у проведенні перерахунку, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 05.03.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” зі змінами, зокрема ч.3 ст.142 Закону №1402 (далі - Закон №1402-VIIІ).
Згідно п.3 ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Положення пункту 25 розділу XІІ Закону №1402-VІІІ, яким було встановлено інший порядок розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду №2-р/2020 від 18.02.2020.
За документами пенсійної справи загальний стаж позивача становить 43 роки 11 місяців 03 дні, стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 20 дні, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці складає 75041,40 грн. (107202,00*70%) виходячи із загального відсотку розрахунку від заробітку в розмірі 70% грошового утримання судді у відставці.
Пенсійне забезпечення суддів у відставці регулюється нормами Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (надалі - Закон №1402) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до ст.142 Закону України №1402, суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідач вказує, що спірним питанням є зарахування до стажу роботи, що дає судді право на одержання щомісячного довічного грошового утримання (крім роботи на посаді судді) - періоду проходження військової служби загалом 3 роки 11 днів, із яких: 2 місяці 29 днів - строкова військова служба на території СРСР (з 01.04.1982 по 29.06.1982), 2 роки 9 місяців 12 днів - строкова військова служба в Демократичній Республіці Афганістан з 30.06.1982 по 11.04.1985 - пільгова військова служба один день за три дні, що становить 8 років 4 місяці 06 днів); періоду роботи юрисконсультом 1 рік 10 місяців 17 днів (після здобуття вищої юридичної освіти) до обрання на посаду судді вперше (з 23.04.1991 по 11.03.1993), а також в частині відмови щодо призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20.12.2023.
За твердженням відповідача зазначені періоди зараховані до загального страхового стажу, але не підлягають зарахуванню до суддівського стажу, оскільки Закон України «Про статус суддів», на який посилається позивач, втратив чинність 01.01.2012, а Закон №1402 визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується, і ст.137 цього Закону визначає порядок обчислення стажу роботи судді.
Крім того, відповідач зазначив, що військова служба в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку з 30.06.1982 по 22.04.1984 зарахована до загального страхового стажу позивача у кратному обчисленні, в розрахунку один місяць за три місяці служби відповідно довідки від 15.01.2007 №42, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вищої ради правосуддя №1346/0/15-23 від 19.12.2023 року, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За змістом цього рішення Вищою радою правосуддя встановлено, що станом на день ухвалення рішення стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 30 років 9 місяців 8 днів.
Крім того, до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на звільнення у відставку, підлягає зарахуванню:
- період проходження строкової військової служби з 01.04.1982 по 11.04.1985 - 3 роки 10 днів;
- стаж роботи з 23.04.1991 (після здобуття вищої юридичної освіти) до обрання на посаду судді вперше 11.03.1993, який загалом становить 1 рік 10 місяців 17 днів.
Відтак, рішенням Вищої ради правосуддя №1346/0/15-23 від 19.12.2023 року встановлено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, станом на 19.12.2023 року становить 35 років 8 місяців 5 днів.
Відповідно до наказу в.о. голови суду від 20 грудня 2023 року № 419-К, з 20 грудня 2023 року позивача відраховано зі штату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області як такого, що звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку.
09.01.2023 року позивач звернувся до відповідача зі заявою про призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Сторонами не заперечується долучення до заяви, крім інших документів, рішення Вищої ради правосуддя від 19.12.2023 №1346/0/15-23 і розрахунку стажу судді, який дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання від 08.01.2024 № 7/7/2024.
Позивачу призначено довічне грошове утримання судді відповідно до Закону №1402-VII з 09.01.2024 (з дати заяви).
З рішення відповідача №12380147638 від 12.01.2024 позивач дізнався про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу роботи лише на посаді судді, а саме: 30 років 6 місяців 20 днів.
Позивач не згоден з призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 09.01.2024 (з дня звернення із заявою), посилаючись на пункт 3 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09.02.2023 року № 7-2). Далі за текстом - Порядок від 25.01.2008 року № 3-1.
Позивач стверджує, що при призначенні довічного грошового утримання до стажу його роботи, який дає право на отримання довічного грошового утримання, не було зараховано ще 10 років 3 місяці 24 дні, у зв'язку з чим 24.01.2024 року він звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення.
Листом №89018 від 20.02.2024 року відповідач, з посиланням на п.3 ст.142 Закону №1402-VIIІ, повідомив позивача про його загальний страховий стаж за документами пенсійної справи: 46 років 10 місяців, у тому числі стаж роботи на посаді судді 30 років 06 місяців 20 днів. Військова служба в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку з 30.06.1982 по 11.04.1985 зараховано до загального страхового стажу у кратному обчисленні, в розрахунку один місяць за три місяці служби. Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 09.01.2024, визначеного на підставі довідки від 04.01.2024 № Б-с-9, яка видана Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, складає 76' 590грн. 22коп.
При цьому, відповідач підтвердив, що позивачу довічне грошове утримання призначено з 09.01.2024 відповідно до Закону №1402-VIIІ, а не з 21.12.2023 відповідно до пункту 3 розділу І Порядку від 25.01.2008 року № 3-1.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02.06.2016 року.
За правилами ч.1 ст.116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.
За приписами ч.3 ст.142 Закону №1402-VIІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до вимог Закону №1402-VIII на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 вказаного закону.
Так, згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Статтею 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).
Частиною 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ (у редакції, чинній на час обрання ОСОБА_1 суддею) передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Відповідно до п.15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 №52/0/15-17 (зі змінами), при вирішення питання про звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв'язку з досягненням суддею шістдесяти п'яти років.
Під час роботи ОСОБА_1 на посаді судді народного судді Дніпропетровського районного народного суду вступив у дію Указ Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ).
Згідно з абз.2 ст.1 Указу до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
У пункті 3 цієї Постанови закріплено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її пункті 1, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час.
При цьому, встановлено, що відповідачем військова служба в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку з 30.06.1982 по 11.04.1985 зарахована до загального страхового стажу ОСОБА_1 у кратному обчисленні, в розрахунку один місяць за три місяці служби.
Згідно копії військового квитка НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.1982 року по 11.04.1985 року проходив строкову військову службу. Вказаний період відповідно до Указу підлягає зарахуванню до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.
Рішення Вищої ради правосуддя від 19.12.2023 №1346/0/15-23 є однією з підстав призначення позивачу довічного грошового утримання і цим рішенням визначено загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, станом на 19.12.2023 року - 35 років 8 місяців 5 днів, що складається зі:
- стажу роботи на посаді судді становить 30 років 9 місяців 8 днів;
- періоду проходження строкової військової служби з 01.04.1982 по 11.04.1985 - 3 роки 10 днів;
- стажу роботи з 23.04.1991 (після здобуття вищої юридичної освіти) до обрання на посаду судді вперше 11.03.1993, який загалом становить 1 рік 10 місяців 17 днів.
Разом з тим, вбачається що у рішенні Вищої ради правосуддя від 19.12.2023 №1346/0/15-23 допущено арифметичну помилку у обрахованих днях проходження позивачем строкової військової служби. А саме: період з 01.04.1982 по 11.04.1985 складає 3 роки 11 днів, а не 3 роки 10 днів, як зазначено у рішенні, що також визнається відповідачем у відзиві на позов.
При цьому, відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу на посаді судді весь період проходження служби з 01.04.1982 по 11.04.1985, а зарахував лише до загального страхового стажу період з 30.06.1982 по 11.04.1985 у кратному обчисленні, в розрахунку один місяць за три місяці служби.
Відтак, ОСОБА_1 підлягає зарахуванню до стажу на посаді судді для призначення та обрахування довічного грошового утримання весь період проходження служби з 01.04.1982 по 11.04.1985 (що у календарному обчисленні складає 3 роки 11 днів), при цьому період з 30.06.1982 по 11.04.1985 підлягає зарахуванню до стажу на посаді судді для призначення та обрахування довічного грошового утримання у кратному обчисленні, в розрахунку один місяць за три місяці служби.
Законом України від 1.07.2018 року №2509-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", який набрав чинності 5 серпня 2018 року, статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: "2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді". У зв'язку з цим з врахуванням абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VШ з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Така ж правова позиція покладена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №9901/805/18. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частину 2 статті 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Окрім цього, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 08.10.2020 року у справі №9901/537/19, положення частини другої статті 137 Закону №1402-VІІІ означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VІІІ) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття "стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді" потрібно розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів», чинної на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як двох роки.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 від 26.05.1986 ОСОБА_1 вбачається, що останній працював за юридичною спеціальністю з 01.10.1989 на посаді старшого юриста (запис №8) до обрання суддею - 12.03.1993 (запис №10).
ОСОБА_1 здобув вищу юридичну освіту 23.04.1991. Оскільки стажем професійної діяльності за юридичною спеціальністю є стаж особи після здобуття ним вищої юридичної освіти, то з 23.04.1991 до обрання на посаду судді вперше - 11.03.1993 року, зараховується до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності).
Наведене свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, періоду з 23.04.1991 по 11.03.1993 року і у календарному обчисленні складає 1 рік 10 місяців 17 днів.
З огляду на викладене, право на зарахування стажу роботи в галузі права мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.
Вищезазначене також встановлено і підтверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 19.12.2023 №1346/0/15-23.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2023 року у справі №360/6255/21, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17.
Отже, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невірного обрахування йому стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання підлягають задоволенню.
Крім того, як зазначено у рішенні вище, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Пенсійний фонд України, 25.01.2008 року затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09.02.2023 року № 7-2).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку від 25.01.2008 року № 3-1 щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку або звільнення/припинення повноважень судді Конституційного Суду України (далі - звільнення судді з посади), якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
Отже, суд погоджується з твердженням позивача про невірну дату призначення відповідачем довічного грошового утримання. А саме: щомісячне довічне грошове утримання повинно бути призначено відповідачем позивачу не з дати звернення зі заявою (09.01.2024), а з дня, наступного за днем його звільнення з посади у відставку.
При цьому, позивач також помиляється в даті, посилаючись на 20.12.2023 року.
Так, рішенням Вищої ради правосуддя №1346/0/15-23 від 19.12.2023 року, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до наказу в.о. голови суду від 20 грудня 2023 року № 419-К, з 20 грудня 2023 року позивача відраховано зі штату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області як такого, що звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Отже, днем, наступним за днем звільнення ОСОБА_1 з посади у відставку є 21.12.2023 року.
Саме з 21.12.2023, а не з 09.01.2024 відповідач повинен призначити ОСОБА_1 довічне грошове утримання.
З огляду на встановлене у рішенні суду вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підставі наданих документів здійснити ОСОБА_1 з 20.12.2023 року призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням відповідно стажу - 41 рік 1 місяць 3 дні, суд виходить з наступного.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (в тому числі, щомісячне довічне грошове утримання судді) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії (в тому числі, щомісячного довічного грошового утримання судді).
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам (в тому числі, щомісячного довічного грошового утримання судді), та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді та визначення підстав, за яких призначається щомісячне довічне грошове утримання судді або приймається рішення про відмову в призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2024 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, з урахуванням встановленого вище.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню наступним шляхом:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з дати звернення зі заявою (з 09.01.2024), а не з дня, наступного за днем його звільнення з посади у відставку (з 21.12.2023);
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання з дня, наступного за днем його звільнення з посади у відставку, а саме: з 21.12.2023;
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невірного обрахування ОСОБА_1 стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2024 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання разом з поданими документами, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні, врахувавши до загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання:
1) стаж роботи на посаді судді - 30 років 9 місяців 8 днів;
2) весь період проходження строкової військової служби з 01.04.1982 по 11.04.1985 (що у календарному обчисленні складає 3 роки 11 днів), при цьому період з 30.06.1982 по 11.04.1985 підлягає зарахуванню до стажу на посаді судді для призначення та обрахування довічного грошового утримання у кратному обчисленні, в розрахунку один місяць за три місяці служби;
3) стаж роботи з 23.04.1991 (після здобуття вищої юридичної освіти) до обрання на посаду судді вперше 11.03.1993, який загалом становить 1 рік 10 місяців 17 днів;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору, суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а докази понесення ним інших судових витрат відсутні, виходячи з положень ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з дати звернення зі заявою (з 09.01.2024), а не з дня, наступного за днем його звільнення з посади у відставку (з 21.12.2023).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання з дня, наступного за днем його звільнення з посади у відставку, а саме: з 21.12.2023.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невірного обрахування ОСОБА_1 стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2024 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання разом з поданими документами, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, врахувавши до загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання:
1) стаж роботи на посаді судді - 30 років 9 місяців 8 днів;
2) весь період проходження строкової військової служби з 01.04.1982 по 11.04.1985 (що у календарному обчисленні складає 3 роки 11 днів), при цьому період з 30.06.1982 по 11.04.1985 підлягає зарахуванню до стажу на посаді судді для призначення та обрахування довічного грошового утримання у кратному обчисленні, в розрахунку один місяць за три місяці служби;
3) стаж роботи з 23.04.1991 (після здобуття вищої юридичної освіти) до обрання на посаду судді вперше 11.03.1993, який загалом становить 1 рік 10 місяців 17 днів;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Будівельників, буд.24 кв.13, рнокпп 2271000391) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова