Справа № 686/21663/24
Провадження № 1-кс/686/6634/24
08 серпня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12024243000002506,
встановив:
07.08.2024 року прокурор Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 , за допомогою поштового зв'язку (дата поштового відправлення - 05.08.2024 р.), звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке 04.08.2024 р., під час проведення, у період часу з 17 год. 50 хв. до 18 год. 06 хв., огляду місця події - відкритої ділянки місцевості, що по АДРЕСА_1 , було вилучено у ОСОБА_3 , а саме на: картонне упакування, на якому наявна наклейка «Meest» №716-9328424, 5 книг, поміщені до сейф-пакету №QHY 0005021; мобільний телефон марки «Самсунг», чорного кольору, чохол чорного кольору та сім-карту «Lifecell», поміщені до сейф-пакету №PSP 218733; поліетиленовий пакет «АТБ», із полімерним упакуванням, заклеєним скетчем, з невідомою речовиною порошкового походження білого кольору, поміщений до сейф-пакету № QHY 0005022.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України, вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає.
Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє належне обґрунтування, яке значення має майно (в тому числі, картонне упакування, 5 книг, мобільний телефон, чохол, сім-карта, поліетиленовий пакет), на яке просить накласти арешт прокурор, як речові докази та які обставини (з тих, що відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню), за допомогою цих доказів, можливо довести у кримінальному провадженні № 12024243000002506, досудове розслідування у якому здійснюється по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про визнання майна речовими доказами, в якій також відсутня аргументація щодо висвітлення ознак речових доказів, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речей вимогам ст.98 КПК України.
Не наведено у клопотанні прокурора й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України, та не зазначено про те, яка є необхідність у встановлені заборон відчуження, розпорядження та користування майном, на яке просить накласти арешт прокурор.
Також, не зазначає прокурор у клопотанні, на чиє саме майно він просить накласти арешт (кому саме належать речі, які були вилучені у ОСОБА_3 речі), хоча мав би зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, з долученням копій документів, на підтвердження вказаної обставини. Не конкретизує прокурор майно, на яке він просить накласти арешт, зокрема, не вказує індивідуальних ознак вилучених під час огляду книг, мобільного телефону, сім-карти.
Прокурор у клопотанні вказує про необхідність проведення з частиною із вилученого майна експертних досліджень, щодо встановлення належності невідомої речовини до групи речовин, обіг яких заборонено законом, однак, із матеріалів поданого прокурором клопотання не вбачається та обставина, що саме всі, з вилучених під час проведення вказаного обшуку, речі та предмети мають бути об'єктом будь-яких експертних досліджень (не долучено постанов про призначення експертиз). Зокрема, до клопотання прокурором долучено лише витяг з ЄРДР, а також копії: рапорту про виявлення кримінального правопорушення (на 1 акр.); протоколу огляду місця події (на 2 арк.); заяви ОСОБА_3 та протоколу його допиту в якості свідка (на 2 арк.); протоколу допиту свідка ОСОБА_4 (на 1 арк.); постанови про визнання речових доказів (на 1 арк.), інших документів, якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.
Крім того, з врахуванням положень ч.7 ст.237 КПК України (згідно з якими при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, крім того, предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження, а вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном), прокурор у клопотанні не мотивує, яка є необхідність у збереженні речових доказів, саме шляхом накладення арешту на майно (в тому числі, й на білу речовину, схожу на наркотичну), яке, очевидно, й так є вилученим законом з обігу та яке не перебуває у статусі тимчасово вилученого.
Також, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого прокурором клопотання не містять актуальних контактних даних осіб, яким належить майно, на яке просить накласти арешт прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказаних осіб про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням у розрізі кожного вилученого предмету його індивідуальних ознак та ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, фактів, підтверджуючих належність майна певним особам, з долученням документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12024243000002506, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя