Справа № 297/1881/23
Іменем України
08 серпня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року, постановлену суддею Гал Л.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря медико-діагностичного центру «СІНЕО» Європейська якість» ОСОБА_2 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати
встановив:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому зазначив, що у період з 21 лютого 2021 року до 31 травня 2023 року він перебував у трудових відносинах з головним лікарем медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» ОСОБА_2 , який 21 лютого 2021 року допустив його до виконання обов'язків стоматолога за адресою: АДРЕСА_1 .
Адміністратор медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» отримувала оплату за надані ним послуги пацієнтам, які пред'являли йому квитанції за оплату боргу наданих послуг переносного терміналу Державної податкової служби України ДФСУ. Медичну документацію позивач заповнював особисто та завіряв своєю печаткою.
При зверненні до ДФСУ за довідками форми ОК № 5 та ОК № 7 позивач дізнався, що роботодавець не сплачує за нього податки.
Просив стягнути з роботодавця ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період з 21 лютого 2021 року до 31 травня 2023 року у розмірі 528 000,00 грн.
01 червня 2023 року позивач надіслав до суду клопотання про долучення до поданої позовної заяви доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема, листування з Берегівською державною податковою інспекцією Головного управління Державної податкової служби у Закарпатської області.
19 червня 2023 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. В ухвалі зазначено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України.
На виконання ухвали позивачем було подано клопотання 21.06.2023 в якому вказав, що в нього немає трудової книжки, диплома, доказів проходження інтернатури, які наявні в його роботодавця.
22 червня 2023 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Ухвала суду мотивована тим, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 19 червня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, не були виправлені, а саме: не надано таких доказів, як обґрунтований розрахунок заборгованості з заробітної плати та перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем; із клопотання про витребування доказів не вбачається, що позивачем вжиті заходи для отримання зазначених доказів самостійно та (або) ним неможливо отримати зазначені в клопотанні докази.
На дану ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року залишено без змін.
На дану постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. Та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, та постанову апеляційного суду й ухвалу суду першої інстанції скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційний суд обґрунтовує своє рішення тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повертаючи позовну заяву відмовили у доступі до правосуддя позивачу та допустили надмірний формалізм.
Після надходження справи до суду першої інстанції судом було зроблено ряд запитів для встановлення належності відповідачів у справі та ухвалою від 20.05.2024 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що вимоги ухвали без руху виконані не було, повернули заявнику.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування скарги посилається на те, що суд безпідставно дійшов до висновку про повернення поданої позовної заяви, оскільки, на його думку, якщо суд першої інстанції з'ясував незаконну діяльність медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» «Європейська якість», то мав вжити відповідних заходів. Просить збільшити ціну позову.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому зазначив, що у період з 21 лютого 2021 року до 31 травня 2023 року він перебував у трудових відносинах з головним лікарем медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» ОСОБА_2 , який 21 лютого 2021 року допустив його до виконання обов'язків стоматолога за адресою: АДРЕСА_1 .
При зверненні до ДФСУ за довідками форми ОК № 5 та ОК № 7 позивач дізнався, що роботодавець не сплачує за нього податки. Тому, вирішив звернутися з позовом про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду направив справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.
20 травня 2024 року Берегівським міськрайонним судом було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху, оскільки позивач не уточнив дані відповідача по справі за його позовом із зазначенням повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку.
Так, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 13.05.2024 року, та відповіді ЦНАП Берегівської міської ради від 14.05.2024 року, зазначений у позові як головний лікар медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» ОСОБА_2 знятий з місця реєстрації у зв'язку з виїздом в Угорщину 07.02.2024 року. Крім того, згідно іншої відповіді ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець не зареєстрований.
Згідно ліцензійного реєстру Міністерства охорони здоров'я за період з 14.02.2001 року по 20.05.2024 року у Берегівському районі Закарпатської області такий медичний центр як медико-діагностичний центр «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» ліцензію МОЗ України з медичної практики не отримував.
Тобто, приватне підприємство або юридична особа із такою назвою немає можливості ідентифікувати. Таким чином, із отриманих судом відповідей на запити неможливо було встановити наявність, місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 та медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість».
Позивач не усунув недоліків позовної заяви, тому, ухвалою від 03.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто заявнику.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У частині першій статті 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
За вимогами частини третьої статті 175 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У статті 177 ЦПК України закріплений перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до частин першої, другої зазначеної статті позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно з частиною п'ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною першою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
ОСОБА_1 в своїй позовній заяві вказує відповідачем головного лікаря ОСОБА_2 , однак згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 13.05.2024 року, та відповіді ЦНАП Берегівської міської ради від 14.05.2024 року, зазначений у позові як головний лікар медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» ОСОБА_2 знятий з місця реєстрації у зв'язку з виїздом в Угорщину 07.02.2024 року. Крім того, згідно іншої відповіді від 13.05.2024 ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець не зареєстрований.
Інший відповідач, який був вказаний в заяві про усунення недоліків, а саме - медико-діагностичний центр «СІНЕО-SINEO» Європейська якість», згідно ліцензійного реєстру Міністерства охорони здоров'я за період з 14.02.2001 року по 08.08.2024 року у Берегівському районі Закарпатської області ліцензію МОЗ України з медичної практики не отримував.
Також, згідно інформації взятої з відкритого доступу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань медико-діагностичний центр «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» не числиться в такому реєстрі.
Слід зазначити, що позивач сам вніс певні суперечності подаючи позов та усуваючи недоліки. Позов подано до головного лікаря медико-діагностичного центру «Сінео Sineo» Європейська якість» ОСОБА_2 , а в заяві про усунення недоліків позивач просив стягнути зарплату з медичного центру. Вказати однозначно відповідача чи відповідачів є обов'язком позивача, який він не виконав, а вже визначити, чи є ця фізична чи юридична особи належним відповідачами, належить до обов'язків суду.
Для позитивного вирішення питання про відкриття провадження у конкретній справі недостатньо наявності у заінтересованої особи права на пред'явлення позову, необхідно ще і реалізувати це право у належному порядку. До умов реалізації права на пред'явлення позову належить, зокрема, дотримання реквізитів позовної заяви. Таким чином, додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та відкриття ним провадження у справі. Належне оформлення позовної заяви, як за формою, так і за змістом, слугує перш за все інтересам позивача. Дотримання позивачем вимог, які ставляться до позовної заяви, дуже важливе для процесуальної діяльності, оскільки форма і зміст позовної заяви є одними з елементів процесуального режиму, дотримання якого необхідно для своєчасного розгляду спору.
Так, подаючи позов до медичного центру позивач, наприклад, не вказує код ЄДРПОУ. Даний факт може свідчити про те, що позивач немає таких даних, проте подаючи позов він повинен докласти всіх зусиль, щоб отримати інформацію, яка передбачена ст. 175 ЦПК України, а якщо суд залишає позовну заяву без руху, то повинен в п'ятиденний строк усунути недоліки.
Отже, ухвала суду першої інстанції не обмежує права позивача та не порушує його процесуальних та матеріальних прав, оскільки судом було здійснено все можливе для з'ясування належності відповідачів. Також не можна вважати, що суд припустився надмірного формалізму чи відмовив у доступі до правосуддя, оскільки доклав зусиль для того, щоб заяву позивача було розглянуто шляхом встановлення належності відповідачів.
За вказаних обставин, у суду першої інстанції були наявні всі підстави, передбачені процесуальним законом для повернення даної заяви через невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, постановленою згідно чинних норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року про повернення позовної заяви залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 серпня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді