Справа № 740/3866/24
Провадження № 2-а/740/53/24
іменем України
08 серпня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Ніжині за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Демченка Ярослава Геннадійовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 21.06.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, поліцейського Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Демченка Я.Г., в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 255494 від 17.07.2023, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 16.07.2023 він керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції. Пред'явивши їм паспорт, він повідомив, що документ на автомобіль та посвідчення водія є в додатку «Дія», проте відмовився від їх пред'явлення, оскільки вважав вимогу поліцейських незаконною. Поліцейські повідомили, що документи їм не потрібні і що вони вже встановили його особу через базу «Цунамі», повідомили, що на нього буде складено постанову, яку він отримає поштою. Проте після цього жодної постанови він не отримував.
У квітні 2024 року, коли він їхав з м. Чернігова, його було зупинено працівниками поліції та складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У червні 2024 року, при ознайомленні з матеріалами справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, він вперше побачив оскаржувану постанову серії БАД № 255494 від 17.07.2023.
Вважає, що постанову винесено незаконно з порушенням норм КУпАП, оскільки як вбачається з її змісту, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП. При цьому суть правопорушення полягає в тому, що він керував автомобілем без посвідчення водія та не маючи при собі реєстраційного документа на автомобіль, що не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того, доказів на підтвердження вчинення ним правопорушення у постанові не зазначено.
Ухвалою судді 28.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від відповідача - інспектора ВРПП Ніжинського РУП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Демченка Я.Г. надійшов відзив на позов, у якому вказує, що 16.07.2023 при патрулюванні в АДРЕСА_1 , нарядом ГРПП № 1 в складі інспектора ВРПП Демченка Я.Г. та поліцейського ВРПП КнираІ.М. відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено автомобіль Porshe Cayenne, н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . При перевірці документів у водія було відсутнє при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. При перевірці по базі ІПНП «ЦУНАМІ» - ГСЦ «Посвідчення водія» було встановлено, що ОСОБА_1 не має права керування будь-якими транспортними засобами. У зв'язку з наявністю ознак алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та пройти огляд у Ніжинській ЦМЛ, проте останній відмовився, внаслідок чого поліцейським було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, оскільки ОСОБА_1 також порушено п.п. 2.1.(а), п.п. 2.1.(б) ПДР, інспектором ВРПП Ніжинського РУП ОСОБА_3 було одночасно розглянуто справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 126 КУпАП, винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 255494 від 16.07.2023 та на підставі ст.36 КУпАП накладено стягнення у розмірі 3400 грн. Від підпису у постанові та дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився, у зв'язку з чим копію постанови йому було направлено на адресу місця проживання.
Оскільки у встановлений законом п'ятнадцятиденний строк відповідач не сплатив штраф у сумі 3400 грн., постанову було направлено для примусового виконання до відділу ДВС і 08.01.2024 ОСОБА_1 було сплачено штраф у розмірі 6800 грн.
У зв'язку з викладеним, постанову серії БАД № 255494 вважає законною, а позовні вимоги необґрунтованими.
Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про таке.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За змістом ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху встановлений десятиденний строк і цей строк обчислюється з дня вручення такого рішення (постанови).
Предметом розгляду вказаної справи є визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №255494, винесеної поліцейським Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Демченком Я.Г. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП і накладення на нього адмінстягнення у виді штрафу.
Отже, зазначений спір є спором щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому строк звернення до суду з вказаним позовом становить десять днів, який обчислюється з дня вручення оскаржуваної постанови.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з метою встановлення факту дотримання чи порушення процесуального строку, відведеного на подання позовної заяви, необхідно встановити момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та моменту його звернення до суду з позовом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №200/11827/19-а.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, позивач посилається на те, що оскаржувану постанову не отримував, оскільки справа розглядалась за його відсутності, поліцейські на місці повідомили, що постанову він отримає поштою, проте і поштою нічого він не отримав, а оскаржувану постанову побачив у червні 2024 року під час ознайомлення з матеріалами справи про притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Вказані твердження позивача спростовуються наступними доказами.
Так, з відеозапису, поданого відповідачем ОСОБА_3 , вбачається, що 16.07.2023 після зупинки поліцейськими автомобіля під керуванням позивача, останньому було повідомлено про порушення ним пунктів 2.1.(а,б), 2.5 ПДР, після чого поліцейськими на місці вчинення правопорушення складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП з призначенням штрафу в розмірі 3400 грн., оголошено її зміст, запропоновано підписати, проте ОСОБА_1 від підпису відмовився.
Згідно витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», Ніжинським міськрайонним відділом ДВС 08.01.2024 з ОСОБА_1 стягнуто штраф, накладений відповідно до постанови БАД № 255494, у подвійному розмірі - в сумі 6800 гривень.
Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України судом витребувано та досліджено матеріали справи №740/4555/23, провадження №3/740/2087/23, у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яких вбачається наступне.
В матеріалах справи міститься копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення за ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП серії БАД № 255494, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення (враховуючи положення ст. 36 КУпАП) у виді штрафу в розмірі 3400 грн. У постанові зазначено про відмову позивача від отримання її копії.
Крім того, 24.07.2023 ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи № 740/4555/23 та отримав копії документів і відеозапис, що підтверджується його письмовою заявою з відповідним відмітками про отримання (а.с.13 справи № 740/4555/23).
Вказане свідчить, що позивач достеменно знав про наявність оскаржуваної постанови з 16.07.2023, відмовився від її отримання від працівників поліції, отримав її копію 24.07.2023 з матеріалами справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Водночас до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 21.06.2024, тобто майже через 11 місяців після отримання копії постанови та через 5 місяців після стягнення з нього подвійної суми штрафу за вчинене правопорушення.
Позивач у позовній заяві просив суд поновити йому строк звернення до адміністративного суду, зазначивши, що дізнався про наявність постанови у червні 2024 року.
Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд зазначає, що наведені в позовній заяві обставини для обгрунтування підстав для поновлення строку звернення з адміністративним позовом спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду повідомив недостовірні відомості про час отримання оскаржуваної постанови. При встановлені, що позивач отримав оскаржувану постанову не пізніше 24.07.2023 не наведено обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 3, 4 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи на предмет відповідності позовної заяви викладеним у даному судовому рішенні нормам та з'ясованим судом обставинам, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав і необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 240-243, 248, 256 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до поліцейського Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Демченка Ярослава Геннадійовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Суддя І.М. Карпусь