479/953/24
3/479/496/24
08 серпня 2024 року смт.Криве Озеро
Суддя Кривоозерського районного суду Миколаївської області Репушевська О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділення поліції №3 Первомайського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
- за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №583589 від 02 липня 2024 року, ОСОБА_1 02 липня 2024 року о 12.50 год. в смт.Криве Озеро по вул.Калантирська, керував мопедом Lifan, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії А, чим порушив п.2.1 а ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушенні не визнав.
Встановивши обставини, передбачені положеннями ст.280 КУпАП, дослідивши матеріали справи, суддя прийшла до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Положеннями ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно положень ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч.2 ст.251 КУпАП такий обов'язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, беручи до уваги серйозність передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
В підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також інших обставин фіксації цього правопорушення поліцейськими не надано суду відеозапис, зроблений за допомогою нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора автомобіля патрульної поліції.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 року №1026, пунктом 5 розділу ІІ передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео-зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.
Так, беззаперечним доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також інших обставин фіксації цього правопорушення поліцейськими міг стати відеозапис, який би мав бути зроблений за допомогою нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора автомобіля патрульної поліції, проте такого доказу матеріали справи не містять.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.
Вважаю, що за встановлених судом обставин, уповноваженою на складання протоколу особою не доведено достатніх підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ч.2 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі не містить всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.7, 9, ч.5 ст.126, 245, 247, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Кривоозерський районний протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя :