Справа № 947/23221/24
Провадження № 1-кс/947/10058/24
31.07.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12024160000000944 від 25.07.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Броска Ізмаїльського району Одеської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, не заміжньої, маючої на утриманні 4 неповнолітніх дітей, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 25.07.2024 року приблизно о 14.50 годині водій ОСОБА_4 грубо порушила пункти: 1.5.; 1.7.; 2.3. б); 12.3. «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - «Правил»), які зобов'язують водія:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 1.7. «Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
Так, в зазначений день та час, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_1 , здійснювала рух у денний час доби по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю вулиці Бесарабська в селі Орлівка Ізмаїльського району Одеської області, з боку м. Рені у напрямку м. Ізмаїл, по прямій рівній ділянці горизонтального профілю, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху у протилежних напрямках, що розділені між собою горизонтальною дорожньою розміткою 1.1. (вузька суцільна лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, позначає межі смуг руху на дорогах, позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено) і 1.5. (позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку), у смузі свого напрямку руху, зі швидкістю близько 50-60 км/год (фактична швидкість органами досудового розслідування не встановлена).
Наближаючись до будинку АДРЕСА_2 , рухаючись в умовах необмеженої видимості, водій ОСОБА_4 завчасно побачила двох малолітніх пішоходів, які рухались у темпі бігу, у попутному із нею напрямку, по правому за ходом її руху тротуару.
Отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду, у безпосередній близькості від проїзної частини небезпеки для руху, в особі двох пішоходів, які під час бігу один за одним були повернуті спинами до транспортного засобу, а отже, не бачили моменту наближення автомобіля, до того ж перебували без супроводу дорослих, що в свою чергу, свідчило про велику вірогідність виникнення дорожньо-транспортної пригоди, і вимагало від водія особливої уваги, контролю за їхнім переміщенням і діями біля проїзної частини, а також адекватного реагування на них, водій ОСОБА_4 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язана була вжити своєчасних заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації.
Проте, ОСОБА_4 невірно оцінила дорожню обстановку, що склалась, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшила швидкість руху керованого транспортного засобу аж до його зупинки для безпечного проїзду повз цих пішоходів - братів Карангєл, не привернула їхню увагу іншим чином (подачею звукового сигналу, тощо), створила своїми необережними діями реальну загрозу життю і здоров'ю іншим учасникам руху, чим проявила злочинну самовпевненість, тобто передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення.
В порушення вимог Правил, нехтуючи безпекою інших учасників руху, водій ОСОБА_4 , не маючи можливості достовірно спрогнозувати дії малолітнього і неповнолітнього пішоходів у безпосередній близькості від проїзної частини, оскільки останні в силу свого малолітства і незнання вимог Правил, під час руху, у бік автомобіля не дивилися, відмовилась від застосування гальмування, як найбільш ефективного заходу для уникнення дорожньо-транспортної пригоди і продовжила рух прямолінійно, без гальмування.
У свою чергу, малолітній пішохід ОСОБА_7 , під час наближення до нього позаду автомобіля, у безпосередній від нього близькості, вирішив перетнути проїзну частину у місці, де відсутні переходи, рухаючись з правого тротуару ліворуч, в напрямку проїзної частини, за ходом руху автомобіля.
Як наслідок, застосувавши невірні прийоми керування транспортним засобом, водій ОСОБА_4 , маючи змогу постійно спостерігати за місцем вірогідного виникнення небезпеки для руху та підготуватись до застосування мір гальмування, позбавила себе можливості уникнути дорожньо-транспортну пригоду і допустила наїзд передньою частиною керованого автомобіля на малолітнього пішохода ОСОБА_7 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були заподіяні ТЯЖКІ тілесні ушкодження, що призвели до його смерті в лікувальному закладі 25.07.2024 року.
Отже, водій ОСОБА_4 , шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 1.7.; 2.3. б); 12.3. «Правил», гарантовано мала технічну можливість запобігти ДТП і саме її фактичні дії перебувають у причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди і наслідками у вигляді смерті малолітнього пішохода.
За викладених обставин, 26.07.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням до слідчого судді і просить обрати відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, обґрунтовуючи його тим, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваної.
В судовому засіданні -
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваної долучила характеризуючі підозрювану документи, просила врахувати, що підозрювана має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та просила покласти на підозрювану лише обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Підозрювана зазначила, що свою провину визнає та щодо обрання відносно неї запобіжного заходу підтримала думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання, матеріали додані в його обґрунтування та матеріали надані стороною захисту, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 26.07.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, у зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.07.2024 року, схемою та фототаблицею до нього; протоколами допитів свідків; речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали додані в обґрунтування клопотання, вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання матеріалів вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення нею злочину.
Щодо посилання прокурора на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 1,3,4,5 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя прийшов до наступного.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у його вчиненні у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.
Проте, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваної ОСОБА_4 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на наступне: підозрювана з пред'явленою їй підозрою погоджується, раніше не судима, має постійне місце проживання та чотирьох неповнолітніх дітей на утриманні, що на думку слідчого судді значнозменшує ризик переховування підозрюваної.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_4 може впливати на потерпілого та свідків в рамках кримінального провадження,слідчий суддя не виключає наявність такого ризику, адже наразі в рамках кримінального провадження є потерпілий та органом досудового розслідування встановлено свідків дорожньо-транспортної пригоди, а тому підозрювана, з огляду на тяжкість покарання, яке може їй загрожувати у випадку направлення обвинувального акту до суду, може вдатися до спроб незаконно впливати на потерпілого та свідків з мотивів надання ними неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає вказаний ризик не доведено стороною обвинувачення, з огляду на наступне.
Слідчий суддя вважає, що у клопотанні відсутнє належне обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення щодо того яким чином ОСОБА_4 зможе перешкоджати кримінальному провадженню, а тому слідчий суддя прийшов до висновку, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшов свого підтвердження під час розгляду слідчим суддею клопотання.
В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про необґрунтованість вказаного ризику, з огляду на те, що стороною обвинувачення не надано даних, які вказують на те, що підозрювана ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та враховуючи те, що злочин який інкримінується підозрюваній є не умисним.
Слідчий суддя враховує, що метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ніж домашній арешт, в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, особистого зобов'язання та особистої поруки є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечать належне виконання підозрюваною обов'язків.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_4 тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з огляду на те, що підозрювана , має чотирьох неповнолітніх дітей, слідчий суддя вважає, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної можливо шляхом застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Підстав для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено не було.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про можливість задоволення клопотання сторони обвинувачення та застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби із покладенням на неї обов'язків, передбачених п. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12024160000000944 від 25.07.2024 року відносно підозрюваної ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 26.09.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22:00 години по 06:00 годину, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 26.09.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1