печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14295/24-к
пр. 1-кс-13970/24
08 липня 2024 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
захисника - адвоката: ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
слідчого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 року за клопотанням Старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 в межах кримінального провадження № 42019000000000673 від 26.03.2019 року, -
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , (далі - власник майна, ОСОБА_9 ) звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 року за клопотанням Старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 в межах кримінального провадження № 42019000000000673 від 26.03.2019 року.
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_4 зазначає, що Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013220540000400 від 31.03.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 3 статті 209 та іншими статтями Кримінального кодексу країни. 25.02.2019 року прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 209 КК України. 26.03.2019 року постановою прокурора групи прокурорів із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12013220540000400 від 31.01.2013 року виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_10 в окреме провадження №42019000000000673, про що були внесені відповідні відомості до ЄРДР. Постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_11 від 20.11.2019 року доручено здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42019000000000673 детективам НАБУ на підставі частини 5 статті 216 КПК України. 25.07.2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної Прокуратури ОСОБА_12 було прийнято постанову про визначення підслідності кримінального № 42019000000000673 за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України. 14.09.2023 року постановою заступника Генерального прокурора підслідність у кримінальному провадженні № 42019000000000673 знов визначено за детективами НАБУ. Постановою заступника Генерального прокурора - керівника САП від 21.09.2023 року визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42019000000000673 за слідчими ГСУ НП України. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту - задоволено, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № СH340020620687812460H, відкритого в банку UBS AG (група UBS Group AG, м. Цюріх, Швейцарія), заборонено видаткові операції по вищевказаному рахунку з підстави - наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. Разом з тим, з моменту накладення арешту минуло вже 5 років, орган досудового розслідування було протиправно визначено за ГСУ НПУ, підозра ОСОБА_10 необґрунтована, відтак, арешт накладено необґрунтовано та підлягає скасування.
В судове засідання з'явились захисник - адвокат ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_4 , прокурор ОСОБА_5 , слідчий ОСОБА_6 .
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що в накладенні арешту відпала потреба.
В судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні проти вимог клопотання заперечував, зазначивши, що підстави для скасування відсутні.
Слідчий ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо скасування арешту заперечували.
Вислухавши представників власника майна, прокурора, слідчого, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013220540000400 від 31.03.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 3 статті 209 та іншими статтями Кримінального кодексу країни.
25.02.2019 року прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 209 КК України.
26.03.2019 року постановою прокурора групи прокурорів із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12013220540000400 від 31.01.2013 року виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_10 в окреме провадження №42019000000000673, про що були внесені відповідні відомості до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту - задоволено, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № СH340020620687812460H, відкритого в банку UBS AG (група UBS Group AG, м. Цюріх, Швейцарія), заборонено видаткові операції по вищевказаному рахунку з підстави - наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Постановою заступника Генерального прокурора - керівника САП від 21.09.2023 року визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42019000000000673 за слідчими ГСУ НП України.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, 2 випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 у справі №757/39375/19-к при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна застосовується з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Разом з тим, арешт на майно накладено з метою забезпечення конфіскації, досудове розслідування в кримінальному провадженні наразі триває, а доводи клопотання не містять належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на майно на теперішній час відпала, оскільки арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва накладено правомірно, кримінальне провадження не закрито, відтак, достатніх підстав для скасування арешту представником власника майна в клопотанні не вказано.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що особою, яка звернулась із клопотанням, на даній стадії провадження не доведено, що арешт накладено необґрунтовано чи в застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, з чим закон пов'язує можливість скасування арешту майна, отже, клопотання є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
В задоволені клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 року за клопотанням Старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 в межах кримінального провадження № 42019000000000673 від 26.03.2019 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 13 год. 00 хв. 11.07.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1