ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14702/24
провадження № 2-о/753/621/24
06 серпня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шаповалової К.В.
за участі секретаря - Давидюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа: Дарницький районний м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
01 серпня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва в порядку окремого провадження надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа: Дарницький районний м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Свої вимоги мотивує тим, що вона є онукою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті с. Костянтинівка, Мелітопольського району Запорізької області (тимчасово окупована територія України), причина смерті - набряк головного мозку, ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба. Отримати свідоцтво про смерть у відділі реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту смерті баби необхідно для отримання свідоцтва про її смерть встановленого законодавством України зразка.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/14811/24 між суддями від 01 серпня 2024 року заяву передано до провадження судді Шаповаловій К.В.
Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06 серпня 2024 року на 14:00 год.
Заявником 05 серпня 2024 року до канцелярії суду було подано заяву про розгляд справи за її відсутності. Від заінтересованої особи 05 серпня 2024 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх уповноваженого представника.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суддоходить наступного висновку.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 317 ЦПК України визначено, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серій НОМЕР_1 актовий запис № 133.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1670.
17 серпня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, яке видане відділом реєстрації актів громадянського стану Мелітопольського міського управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 611, серії НОМЕР_3 . Прізвище дружини після укладення шлюбу змінено на « ОСОБА_7 ».
З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На підтвердження факту смерті заявницею надано суду: копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 23 квітня 2024 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копію довідки про смерть № С-01686 від 23 квітня 2024 року, яка видана Територіальним відділом РАЦС м. Мелітопіль і Мелітопольського району управління РАЦС Запорізької області, відповідно до якої причиною смерті ОСОБА_2 стали набряк головного мозку, ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до частини першої статті 18 цього Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно з частин 2, 4 статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 12 квітня 2024 року № 108, яким затверджено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004. Мелітопольська міська територіальна громада Запорізької області з 25 лютого 2022 року включена до переліку територіальних громад, які перебувають в тимчасовій окупації російькою федерацією.
Таким чином, видані органами на тимчасово окупованій території, свідоцтво про смерть не засвідчує у встановленому порядку факту смерті громадянки ОСОБА_2 , що створює перешкоди та робить неможливим оформлення свідоцтва про її смерть. Державна реєстрація смерті громадянки ОСОБА_2 не може бути проведена на території України, оскільки підтвердженням факту смерті останньої є документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. При цьому заявниця, у зв'язку з викладеними обставинами, позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .
За змістом статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Звернення в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідне заявниці для проведення державної реєстрації смерті.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).
При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, враховуючи що заявником до матеріалів справи додані документи, які доводять факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Костянтинівка, Мелітопольського району Запорізької області, та враховуючи те, що ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території України, а реєстрація її смерті в органах реєстрації актів цивільного стану в установленому чинним законодавством України порядку не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Костянтинівка, Мелітопольського району Запорізької області, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
У частині четвертій статті 317 ЦПК України передбачено, що ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», суд, -
заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа: Дарницький районний м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, визнавши датою її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - с. Костянтинівка, Мелітопольського району, Запорізька область, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя К.В. Шаповалова