ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9517/24
провадження № 2/753/6435/24
25 липня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріаламицивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.05.2018 р. КП «Київтеплоенерго» на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що розміщений в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085), здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню з 01.05.2018 р.
30.09.2021 р. на офіційному веб-сайті позивача опубліковано типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, у зв'язку з чим з 01.11.2021 вказані договори вважаються укладеними та позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання та водопостачання, а отже відповідач ОСОБА_1 , з 01.05.2018 р. є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 споживачем послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,які надаються позивач.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачем. Факт відсутності письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від оплати за спожиті послуги.
Позивач належним чином виконав перед відповідачем, своє зобов'язання щодо надання вищевказаних послуг за вказаною адресою, проте відповідач, будучи споживачем вказаних послуг неналежним чином здійснює їх оплату, в результаті чого утворилась заборгованість в загальній сумі 94 712 грн. 67 коп.
Оскільки відповідач зобов'язання з оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, належним чином не виконав та має вищевказану заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2024 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
01.07.2024 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Зазначила, що вона є власникомквартири АДРЕСА_1 . Просила про застосування строку позовної давності.
04.07.2024 р. представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якому наполягала на задоволенні позовних вимог.
Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.02.2024 р. (а.с.12).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються за даною адресою.
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Як вбачається із матеріалів справи, з 01.05.2018 р. надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач КП «Київтеплоенерго» на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який опубліковано в газеті Київської міської ради - «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085) (а.с.16).
30.09.2021 р. на офіційному веб-сайті позивача опубліковано типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, у зв'язку з чим з 01.11.2021 вказані договори вважаються укладеними, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (а.с.18).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.05.2018 р. є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надаються відповідачу за вищевказаною адресою.
Таким чином відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем за даною адресою.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15)
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до п.п. 37, 38, 39 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 2 лютого 2022 р. № 85, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів Українивід 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги»№2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати житлово-комунальних послуг, за нею утворилась заборгованість, а саме:
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 21 429 грн. 51 коп.,
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 677 грн. 96 грн.,
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36 163 грн. 43 коп.,
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 16 023 грн. 61 коп.,
- заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 900 грн. 91 коп.,
- заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 445 грн. 15 коп.,
- заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 72 грн. 10 коп.
Вбачається, що відповідач просила про застосування строку позовної давності.
За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території Україну карантин.
Дію карантину було неодноразово продовжено:
- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №500;
- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №760, від 13 жовтня 2020 року №956, від 9 грудня 2020 року №1236;
- з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету стрів України від 17 лютого 2021 року №104, від 21 квітня 2021 року №405, від 16 червня 2021 року №611, від 11 серпня 2021 року №855, від 22 вересня 2021 року №981, від 11 жовтня 2021 року №1066, від 20 жовтня 2021 року №1096, від 25 жовтня 2021 року №1102, від 24 листопада 2021 року №1240, від 29 листопада 2021 року №1237, від 2 грудня 2021 року №1246, від 15 грудня 2021 року №1336, від 29 грудня 2021 року №1407 від 30 грудня 2021 року №1432, від 30 грудня 2021 року №1435, від 12 січня 2022 року №1, від 9 лютого 2022 року №140, від 23 лютого 2022 року №229, від 11 березня 2022 року №249, від 18 березня 2022 року №311, від 19 березня 2022 року №318, від 26 березня 2022 року №369, від 26 березня 2022 року №372, від 29 квітня 2022 року №488, від 17 травня 2022 року №594, від 17 травня 2022 року №597, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423, від 4 лютого 2023 року №97, від 25 квітня 2023 №383.
Загальновідомим є той факт, що карантин неодноразово продовжувався та скасований 30 червня 2023 року.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності щодо вимог позивача про стягненнязаборгованості за період з 01.05.2018 до 31.10.2021 та за період з 01.11.2021 не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви у травні 2024 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
Частиною 3 ст. 264 ЦК України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаних сум заборгованості за житлово-комунальні послуги, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 265, 268, 279 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І.Франка, 5):
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 21 429 грн. 51 коп.,
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 677 грн. 96 грн.,
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36 163 грн. 43 коп.,
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 16 023 грн. 61 коп.,
- заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 900 грн. 91 коп.,
- заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 445 грн. 15 коп.,
- заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 72 грн. 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І.Франка, 5) судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА