79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.10.10 Справа № 30/277
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Консорціуму "Концесійні транспортні магістралі", м. Львів, за вих. № 26/08 від 26.08.2010р.
на рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2010р.
у справі № 30/277(суддя Мороз Н.В.)
за позовом Консорціуму "Концесійні транспортні магістралі", м. Львів
до Акціонерного комерційного банку "Форум" в особі Львівської філії АКБ "Форум", м. Львів
за участю третьої особи -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів
про стягнення 660 577,00 грн.
Представники:
від позивача: Андрусишин А.Є.- представник.
від відповідача: Когут О.М.- представник.
Хайнацький А.В.- представник.
від третьої особи: не з»явився.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.08.10р. у справ №30/277 (суддя Мороз Н.В.) в позові відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд виходив з відсутності підстав для стягнення вартості капітального ремонту, оскільки господарський суд дійшов висновку, що позивачем вартість здійснених поліпшень орендованого майна не узгоджена з орендодавцем, оскільки зведений кошторисний розрахунок, складений 11.09.2001р. на погодження орендодавцю не надавався. Крім того, на вимогу про відшкодування витрат на поліпшення речі сплинув строк позовної давності. Рішення першої інстанції обґрунтоване приписами статей 778, 786 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, в зв»язку з чим просить прийняти нове рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник поклилається на порушення господарським судом положень статті 776 Цивільного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважував на тому, що виконані ремонтні роботи є роботами з капітального ремонту, вони були погоджені з відповідачем і їх вартість підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, в тому числі договором від 14.05.2002р., актами виконаних робіт, сумарна вартість за якими становить 208824,51 грн., 258626 грн., 69259,80грн., договором підряду №2000/20 від 1.10.2000р. між позивачем та ДП «Західбудсервсі»ВАТ «Яворівбуд», договором від 28.08.2001р. між позивачем та СП ДТзДВ «С.А.Т.», специфікаціями №37 від 30.11.2001р., №35 від 30.11.2001р., №36 від 30.11.2001р., №39 від 30.11.2001р., №45 від 27.12.2001р. з сумарною вартістю в розмірі 52631,95 грн., актом здачі-приймання виконаної роботи щодо експертизи проекту газифікації на суму 120 грн., усього на загальну суму 660577 грн.
Від відповідача судом отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду у справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи відсутністю правових підстав для звернення до суду з вимогою про відшкодування вартості проведеного ремонту, в зв»язку з пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, третьою особою не забезпечено явку в судове засідання свого представника, вимог ухвали суду щодо подання обґрунтованого відзиву не виконано, на адресу суду не направлено, про причини неявки суд не повідомлено.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка всіх учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія суддів визначила можливим здійснити перевірку рішення господарського суду Львівської області за наявними у справі матеріалами без представника третьої особи.
В судовому засіданні кожен із учасників судового процесу підтримали свою правову позицію, викладену відповідно у апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Львівський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2000 р. між позивачем (орендар) та Державним підприємством Міністерства оборони України “Західвійськбуд” (орендодавець) за погодженням із начальником РВ ФДМ України у Львівській області був укладений договір оренди нежитлового приміщення, згідно із п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлових приміщень в адміністративній споруді, розташованих у м. Львові, вул. Чайковського, 33 загальною площею 397,6 кв.м., у т.ч. робочі приміщення -374,8 кв.м., підвальні приміщення -22,8 кв.м.. Орендар має право з дозволу орендодавця за власний рахунок вносити зміни (добудови) до складу орендованого майна, проводити його капітальний ремонт, реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення, що зумовлює підвищення його вартості (п. 6.3.2.). Орендодавець зобов'язався компенсувати орендарю витрати, пов'язані з капітальним ремонтом майна у випадку розірвання або припинення дії договору, або зарахувати їх у вартість орендної плати в частині, що не впливає на відрахування в бюджет (п. 7.1.5.). Договір діє з 01.12.2000 р. до 01.12.2005 р. строком на п'ять років (п. 8.1.). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 8.6.).
01.01.2003р. між тими ж сторонами був укладений договір оренди №60 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно із п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення у м. Львові, вул. Чайковського, 33, а саме: гаражні бокси літ. В-1 загальною площею 32,2 кв.м., гаражний бокс літ. Г-1 загальною площею 57,1 кв.м., гаражні бокси літ. В загальною площею 31,5 кв.м., - усього загальна площе 120,8 кв.м.. Здійснювати орендарем за власні кошти поліпшення орендованого майна без дозволу орендодавця забороняється (п. 5.12.). Вартість поліпшень орендованого майна, зроблений орендарем за згодою орендодавця, що не відокремлюються без шкоди майну, компенсуються орендодавцем в розмірі затрат, понесених орендарем, на підставі підтверджуючих документів (п. 6.4.). Договір діє з 01.01.2003 р. по 01.01.2008 р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 10.6.). 01.01.2003 р. між сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 660577 грн вартості капітального ремонту орендованого майна. Господарський суд встановив, що позивачем здійснено невід»ємні поліпшення орендованого майна без погодження їх вартості з відповідачем, так як зведений кошторисний розрахунок, складений 11.09.2001р.- після наданої згоди (лист №167 від 03.05.2001р. ДП МОУ «Західвійськбуд»- первинного власника орендованих приміщень) на погодження не подавався.
Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді таких справ, застосовуються норми, як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а в частині, що не врегульовано нормами Закону, так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно до статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.Відповідно до п.3 ст.23 Закону, орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 776 названого Кодексу унормовано відносини щодо розподілу між сторонами договору найму обов'язків із здійсненню ремонту об'єкту найму. Так, поточний ремонт речі , переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом; капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Судом першої інстанції встановлено, що за умовами договору від 01.12.2000р., сторони передбачили обов'язок проведення капітального ремонту орендарем за згодою орендодавця, а відтак і узгодили відшкодування його вартості за умови його розівання або припинення.
Окрім того, судом враховано, що відповідно до приписів статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Коли поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця , наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. У разі коли наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості. Зі змісту зазначених норм вбачається, що орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна за умови їх здійснення за згодою орендодавця.Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Листом №167 від 3.05.2001р. (а.с.24,Т.1) ДП «Західвійськбуд»дало згоду на проведення капітального ремонту орендованих приміщень по вул.Чайковського,33 у м.Львові у відповідності до представлених проектів та кошторисів.
Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (поточний ремонт будівлі) погоджено ДП «Західвійськбуд»(а.с.26-28,Т.1) на суму 660557 грн., а тому висновок місцевого господарського суду, що такий кошторисний розрахунок не погоджено не відповідає матеріалам справи.
Однак, апеляційна інстанція погоджується частково із висновком місцевого господарського суду про пропуск позивачем позовної давності за зверненням до суду за захистом порушеного права, з огляду на наступне.
Згідно ст.786 ЦК України, до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починаються з моменту повернення речі, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.
У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір найму, укладається на строк, встановлений законом.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За договором купівлі-продажу від 15.08.2005р., орендовані позивачем приміщення були продані Крижанівському М.М.
1.09.2005р. за договорами купівлі-продажу між Крижанівським М.М. та АКБ «Форум», останній придбав у власність приміщення та гаражі по вул.Чайковського,33 у м.Львові, про що здійснено запис про реєстрацію права власності 5.09.2005р. (а.с.47, Т.3)
У відповідності до ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов»язки наймодавця.
Листами №3950/25 від 14.10.2005р., №731 від 24.11.2005р., №10/6-784 від 1.12.2005р., №10/6-843 від 17.12.2005р., №5459/2.5 від 28.12.2005р., АКБ «Форум», як новий власник, та орендодавець повідомляв відповідача про те, що термін оренди продовжуватись не буде і про звільнення орендованого приміщення.
Термін дії договору оренди гаражних боксів сторони визначили п.10.1 договору та встановили до 1.01.2008р.
Термін дії договору оренди нежитлового приміщення від 1.12.2000р. сторони узгодили в п.8.1 договору та встановили до 1.12.2005р.
Оскільки, власником приміщення з 1.09.2005р. є АКБ «Форум», який повідомив орендаря про не продовження оренди, то договір оренди нежитлового приміщення адміністративної споруди припинив свою дію 1.12.2005р.
Про не продовження договору оренди №60 гаражних боксів та припинення його дії, свідчать листи нового власника АКБ «Форум»№1016-3989 від 29.03.2008р., в якому повідомлено Консорціум «Концесійні транспортні магістралі», що банк повторно (перше повідомлення згідно листа №10/2-3458 від 21.01.2008р.) повідомляє про закінчення 1.01.2008р. договору оренди та його не продовження та сплату заборгованості по орендній платі.
З урахуванням приписів ст.ст.763,764 ЦК України, умов договорів оренди щодо продовження терміну договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору, а матеріали справи свідчать, що такі заяви були подані орендодавцем, договори оренди припинили свою дію, відповідно договір оренди №60 - 1.01.2008р., договір оренди від 1.12.2000р.-1.12.2005р. А тому висновок місцевого господарсього суду, що два договори оренди припинили свою дію відповідно в жовтні та грудні 2005р. та пропущення позивачем строку позовної давності є помилкові.
Згідно ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.У відзиві відповідач просить застосувати позовну давність.
Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 8.12.2008р. (позовна заява зареєстрована в канцелярії господарського суду представником Андрусишин А.Є.), тобто з пропуском річного строку позовної давності по відшкодуванню витрат за проведення капітального ремонту по договору оренди нежитлового приміщення адміністративної споруди від 1.12.2000р., який припинив дію 1.12.2005р.
Висновок місцевого господарського суду щодо пропуску позивачем позовної давності по вимогах про відшкодування вартості капітального ремонту по договору оренди №60 від 1.01.2003р., є невірний, позовну давність терміном в один рік не пропущено, оскільки договір припинив свою дію 1.01.2008р., позовна заява подана 8.12.2008р.
Однак, вимоги позивача про відшкодування вартості робіт капітального ремонту гаражів до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Лист ДП «Західвійськбуд»від 3.05.2001р. свідчить про надання згоди на проведення капітального ремонту адмінбудинку по вул.Чайковського,33, а не гаражів.Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва погоджено орендодавцем на ремонт будівлі адміністративного корпусу №33 по вул.Чайковського.
Інших доказів, які б підтверджували згоду орендодавця на проведення капітального ремонту гаражів згідно договору оренди №60 позивачем не представлено.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про відшкодування проведеного капітального ремонту гаражів є недоведені та до задоволення не підлягають.
До вимог позивача про відшкодування вартості проведеного капітального ремонту гаражів згідно договору №60, позовна давність застосуванню не підлягає, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що таке право про захист якого він просить не порушено, а тому суд відмовляє в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності (Постанова Верховного Суду України у справі №3-275к03 від 25.03.2003р.).
Апеляційна інстанція зазначає, що невірний висновок господарського суду в частині пропущеного строку позовної давності не привів до прийняття невірного рішення суду в цілому, а тому не вбачається підстав для скасування рішення, а висновок суду про пропуск позивачем позовної давності по вимогах по відшкодуванню вартості ремонтних робіт по договору №60 підлягає виключенню з мотивувальної частини.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування переглянутого рішення господарського суду у справі, оскільки спростовуються наведеним.
З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду та задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2010р. у справі №30/277 залишити без змін, апеляційну скаргу Консорціуму "Концесійні транспортні магістралі", м. Львів без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
3.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.