Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/619/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
08.08.2024 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькомуматеріали продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12021121050000120 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п.п.10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.07.2023, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кетрисанівка Бобринецького району Кіровоградської області, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
продовжено строк тримання під вартою на 2 (два) місяці, а саме до 21.09.2024 включно.
За участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебувають матеріали кримінального провадження № 12021121050000120 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п.п. 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні районного суду прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, обраного під час досудового слідства. Прокурор вказує на ризик переховування від суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.07.2024 задоволено клопотання прокурора, та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 2 (два) місяці, а самедо 21.09.2024 включно.
Своє рішення районний суд мотивував тим, що ОСОБА_6 обвинувачуюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, у тому числі злочину, пов'язаного із умисним протиправним заподіянням смерті іншій людині, поєднаного із зґвалтуванням та вчиненого за попередньою змовою групою осіб у стані алкогольного сп'яніння, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі. При цьому місце проживання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до обвинувального акту, знаходиться неподалік місця скоєних злочинів та місця приховування трупу ОСОБА_9 (в одному населеному пункті), що не виключає можливості незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу місцевого суду, оскільки він не погоджується з обраним стосовно нього запобіжним заходом, просить обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання де проживає з бабусею пенсіонеркою та зважаючи на тривалий строк перебування його під вартою без вирішення справи по суті, приймаючи до уваги презумпцію невинуватості та відсутність доведених перед судом підстав для продовження строку тримання під вартою, обвинувачений вважає за необхідне змінити йому запобіжний захід на більш м'який, а саме на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також, звертає увагу і на те, що з огляду на базові принципи Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, думку прокурора, яка заперечила задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження № 383/237/22 у провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 12021121050000120 стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п.п. 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено колегією суддів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та, що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах кримінального провадження № 383/237/22, в судовому засіданні судом першої інстанції, в порядку ст. 331 КПК України, розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , з обґрунтуванням доцільності обрання даного запобіжного заходу.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може перешкоджати судовому провадженню, впливаючи на свідків та потерпілого, переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжному заході у виді тримання під вартою.
Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Крім того, на переконання колегії суддів матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Тому, апеляційні доводи обвинуваченого про необґрунтованість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, районний суд при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченимінкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання обвинуваченого на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки він ніде не працює, не має жодних заробітків, не має міцних соціальних зв'язків та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Від злочину настали негативні наслідки - смерть людини.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.07.2024 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці, тобто до 21.09.2024 включно - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2