01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.07.2010 № 42/177
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Цурка Н.О.,
від відповідача -Герасименко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010
у справі № 42/177 ( )
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбуд Київенерго”
до ТОВ "Компанія з управління та житлової експлуатації "Новосервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 90103,50 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2010 (суддя Паламар П.І.) відмовлено в задоволенні позову АЕК “Київенерго” в особі структурного відкремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді за період з січня по березнь 2010 року. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем надані платіжні доручення, якими підтверджено факт оплати спожитої теплової енергії, отже право позивача на оплату наданих послуг не порушено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апелянт вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В доповненнях до апеляційної скарги скаржник стверджував, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти вимог позивача та просив рішення господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
За умовами договору № 521008 від 01.01.2010 на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання до належного відповідачу будинку по вул. Драгомирова, 14 у місті Києві в обсязі 2890 Гкал/рік (додаток № 1 договору), а відповідач -своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 (п.1.1 та п.2.3.1).
Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення складеного по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.
Відповідно до пункту 9 додатку № 2 відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі теплозбуту оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання
Згідно пункту 10 додатку №2 відповідач щомісячно повинен забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця, оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач вчасно не розрахувався за поставлену теплову енергію за період з 01.01.2010 по 01.04.2010, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.
Згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до поданого позивачем розрахунку, на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії, відомостей обліку використання теплової енергії за січень-березень 2010 року позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на суму 134245грн.49коп.
Наявність заборгованості відповідачем не заперечується. Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими підтверджено факт оплати відповідачем спожитої теплової енергії в повному обсязі на рахунок відповідача, а саме: платіжні доручення № 100 від 24.03.2010, №108 від 23.04.2010, №119 від 20.04.2010, № 137 від 25.05.2010, № 147 від 28.05.2010. Оплату проведено безпосередньо на рахунок позивача, оскільки як стверджує відповідач у вказаний період в будинку де надавались послуги позивачем мешканці не проживали, тому при сплаті заборгованості відповідач не користувався послугами ГІОЦ.
Враховуючи сплату боргу в повному обсязі та те, що договором не встановлено строку виконання зобов'язання з оплати теплової енергії поза транзитними рахунками ГІОЦ суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в стягненні основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.
Проте, при прийнятті рішення місцевим господарським судом не враховано наступного.
Як вбачається з поданих відповідачем платіжних доручень та не заперечується сторонами, частину боргу відповідачем було сплачено до подання позову, а іншу частину в процесі розгляду справи. Таким чином, висновки суду про відмову в позові повністю в частині суми стягнення основного боргу є невірними враховуючи наступне.
Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Оскільки борг в сумі 67973грн.05коп. сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом, тобто під час розгляду справи в суді першої інстанції по даній сумі боргу предмет спору відсутній, тому провадження у справі підлягає припиненню.
В частині стягнення основного боргу в сумі 18229грн.79коп. в позові судом відмовлено правомірно, оскільки дану суму сплачено відповідачем ще до звернення позивача з позовом до суду.
Також, апеляційний господарський суд не погоджується з рішенням місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Висновки суду про те, що договором не встановлено строку виконання зобов'язання з оплати теплової енергії поза транзитними рахунками ГІОЦ та те, що вимоги про оплату заборгованості з теплової енергії до часу звернення з позовом суду не було надано, є невірними, оскільки пунктом 9 додатку № 2 передбачено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі теплозбуту оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач своєчасно не оплатив надані позивачем послуги згідно вимог ст.625 ЦК України з нього належить стягнути 1699 грн. 14коп. інфляційних втрат та 236грн. 13 коп. - 3% річних, згідно уточненого розрахунку позивача з врахуванням зменшення суми основного боргу на момент подання позову.
В своїй апеляційній скарзі заявник просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і постановити нове, яким позов задовольнити повністю. При цьому вимоги скаржника щодо стягнення і суми основного боргу є суперечливими, оскільки борг сплачено. Кошти сплачено відповідачем в повному обсязі, що не заперечувалось позивачем під час розгляду справи, умови договору не суперечать діям відповідача по оплаті послуг на рахунок позивача. Крім того, враховуючи ствердження відповідача про відсутність в будинку мешканців його дії щодо перерахування коштів відразу на рахунок позивача є цілком правомірними і не суперечать умовам договору, оскільки п.10 додатку № 2 до договору передбачено обов'язок відповідача до 25 числа поточного місяця, оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Враховуючи викладене вище, колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбуд Київенерго” на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі № 42/177 підлягає частковому задоволенню щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі № 42/177 зміні в частині відмови в стягненні основного боргу, сплаченого після подачі позову і до прийняття рішення у справі, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі № 42/177 змінити вилучивши з резолютивної частини рішення абзац перший і другий та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“1. В частині стягнення основного боргу в сумі 18229грн.79коп. відмовити.
2. В частині стягнення основного боргу в сумі 67973грн.05коп. провадження припинити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління та житлової експлуатації “Новосервіс” (01015, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, н.п.43, код 33303255, рахунок 26003180111166 в КРФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 300830), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбуд Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305, рахунок 260070130718 в АТ “Сбербанк Росії”) 1699 (одну тисячу шістьсот дев'яносто дев'ять) грн. 14коп. інфляційних втрат, 236 (двісті тридцять шість) грн. 13 коп. - 3% річних, 19 (дев'ятнадцять) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 5 (п'ять) грн. 07коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління та житлової експлуатації “Новосервіс” (01015, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, н.п.43, код 33303255, рахунок 26003180111166 в КРФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 300830), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбуд Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305, рахунок 260070130718 в АТ “Сбербанк Росії”) 9 (дев'ять) грн. 68коп. витрат по сплаті мита за подання апеляційної скарги.
3. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
4. Справу № 42/177 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді