донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.11.2010 р. справа №11/177/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Колядко Т.М.
суддівЛомовцевої Н.В. , Скакуна О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:Бірюліна Л.Ю. за довір. № 52 від 29.12.2009р.
від відповідача:не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від25.08.2010 року
по справі№11/177/10 (Гончаренко С.А.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" м. Київ
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Олєум" м. Запоріжжя
простягнення 2 943 919, 90 грн.
Господарський суд Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.) рішенням від 25.08.2010р. частково задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»м. Київ (далі -ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт») та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Олєум»м. Запоріжжя (далі - ТОВ «Олєум») основний борг в сумі 1 854 560,90 грн., державне мито в сумі 16 064,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 148,67 грн. У стягненні пені, інфляційних витрат та річних суд відмовив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 25.08.2010р. у справі № 11/177/10 змінити в частині відмови у стягнені пені в сумі 433 682,80 грн., 20% річних в сумі 371 928,38 грн., інфляційних витрат в сумі 283 747,82 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги п. 3.2. договору поставки, яким передбачено, що Покупець здійснює 100% передплату вартості товару на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, що на думку заявника свідчить про встановлення строку оплати.
Відповідач свого представника у судове засідання 02.11.2010р. не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 11.10.2010р. Доказів поважності причин неявки відповідачем суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи представника позивача, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»м. Київ звернулось до суду з позовом до ТОВ «Олєум»м. Запоріжжя про стягнення 2 943 919,90 грн., з яких: основний борг в сумі 1 854 560,90 грн., пеня в сумі 433 682,80 грн., 20% річних в сумі 371 928,38 грн., інфляційні витрати в сумі 283 747,82 грн. та судові витрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 018 від 07.07.2008р. щодо несплати поставленого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2008р. між сторонами був укладений договір поставки № 018 (далі -договір поставки), за умовами якого ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»(Постачальник) зобов'язалось передати у власність ТОВ «Олєум»(Покупця), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, далі -«Товар»згідно з умовами Договору та Додатковими угодами до нього (п. 1.1. договору поставки -а.с. 15-18 т. 1).
Відповідно до п. 3.2. договору поставки Покупець здійснює 100% передплату вартості товару на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку нафтопродуктів на загальну суму 5 540 795,66 грн., про що свідчать товаро-транспортні накладні: № 18/0000106 від 18.08.2008р. на суму 375 165,58 грн., № 18/0000107 від 18.08.2008р. на суму 378 565,40 грн., № 18/0000109 від 02.09.2008р. на суму 2 909 738,08 грн., № 18/0000110 від 15.09.2008р. на суму 1 877 326,60 грн. та відповідні видаткові накладні.
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 4 082 230,26 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 854 560,90 грн. Борг в цій сумі відповідачем визнається.
Крім того, заборгованість відповідача підтверджується актом звірки станом на 31.12.2008р., який підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень (а.с. 49).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів вбачається, що 27.01.2010р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 94/03-07, яка була отримана відповідачем 03.02.2010р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що сторони, визначивши порядок оплати - передоплату, тобто оплату до поставки товару, не визначили в договорі строк оплати. В розумінні статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов"язана дія чи подія, що має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України). Таким вимогам визначений сторонами порядок (умови) оплати не відповідає.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок його негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З врахуванням вимоги про оплату боргу суд першої інстанції правильно визначив, що зобов"язання відповідача з оплати отриманих нафтопродуктів виникло з 11.02.2010р.
Оскільки звертаючись з позовом, ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»розрахувало пеню, інфляційні витрати та річні за період з 15.09.2008р. по 15.09.2009р., тобто до моменту виникнення у відповідача зобов"язань з оплати отриманої продукції, господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача лише заборгованість за поставлену нафтопродукцію в сумі 1 854 560,90 грн.
З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 25.08.2010р. у справі № 11/177/10 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»м. Київ підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»м. Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.08.2010р. у справі № 11/177/10 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: Н.В. Ломовцева
О.А. Скакун
Надруковано: 4 прим.: 1. позивачу, 2. відповідачу,
3 у справу, 4. ДАГС