донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.11.2010 р. справа №14/122
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Гези Т.Д.
суддівДіброви Г.І. , Приходько І.В.
при секретарі:Казімір Л.Р.
за участю представників сторін:
від позивача:не зявились,
від відповідача:не зявились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства "Донецькміськводоканал" м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від19.08.2010 року
по справі№14/122
за позовомКомунального підприємства "Донецькміськводоканал" м.Донецьк
доДержавного відкритого акціонерного товариства "Трест Донецьквуглебуд" м. Донецьк
предмет спорустягнення заборгованості за договором №61339 від 01.02.09р. на водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків в сумі 12 256грн. 52коп.
Комунальне підприємство «Донецькміськводоканал»м. Донецьк (далі по тексту -КП «Донецькміськводоканал» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного відкритого акціонерного товариства «Трест «Донецьквуглебуд»м. Донецьк (далі по тексту -ДВАТ «Трест «Донецьквуглебуд») про стягнення заборгованості в сумі 12 256грн. 52коп. по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на договір №61339 від 01.02.09р. на водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків, вимогу №09/282 від 25.01.10р., акти-рахунки, розрахунок суми позову.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.10р. по справі №14/122 визнано недійсним з моменту вчинення договір №61339 від 01.02.09р., який був підписаний між КП «Донецькміськводоканал»та Шахтобудівельним управлінням №3 ДВАТ «Трест «Донецьквуглебуд».
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог КП «Донецькміськводоканал»до ДВАТ «Трест «Донецьквуглебуд»про стягнення заборгованості в сумі 12 256грн. 52коп.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті, а саме: споживачем питної води є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували той факт, що відповідач є балансоутримувачем житлового будинку №83 по вул. Слєпньова у м. Донецьку.
На підставі чого, суд першої інстанції дійшов до висновку, що договір №61339 від 01.02.09р. був підписаний сторонами з порушенням вимог ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», тому на підставі п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ст.236 Цивільного кодексу України суд визнав договір №61339 від 01.02.09р недійсним з моменту його вчинення.
КП «Донецькміськводоканал»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.08.10р. по справі №14/122 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Зокрема скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а встановлені судом першої інстанції обставини не відповідають фактичним матеріалам справи.
ДВАТ «Трест «Донецьквуглебуд»у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 19.08.10р. по справі №14/122 без змін, як законне та обґрунтоване, прийняте з відповідністю норм матеріального та процесуального права.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 01.11.10р. не з'явилися, вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.10р. не виконали Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноважених представників сторони суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.10р. про відкладення розгляду справи №14/122 явка сторін не була визнана обов'язковою.
Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу КП «Донецькміськводоканал»за відсутністю представників сторін.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол.
Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши присутнього у судовому засіданні апеляційної інстанції 18.10.10р. представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.09р. між сторонами був підписаний договір №61339 на водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків, згідно з умовами якого, позивач прийняв на себе зобов'язання відпускати відповідачу питну воду та приймати від нього господарсько-побутові стоки, які надходять до каналізаційних мереж.
Об'єктом водоспоживання є житловий будинок ШБУ №3 ДВАТ «Донецьквуглебуд»по вул. Слєпньова, 83.
Позивач у позові вказує на те, що згідно з умовами вказаного вище договору ним за період з серпня 2009р. по січень 2010р. було надано відповідачу питної води та прийнято стоків на суму 12 256грн. 52коп. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості послуг з водопостачання та прийому господарсько-побутових стоків, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №61339 від 01.02.09р. в сумі 12 256грн. 52коп.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:
- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;
- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;
- об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;
- власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»передбачено, що споживачем питної води є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом (ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги).
Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», визначені основні засади передачі об'єктів права державної та комунальної власності у комунальну власність територіальних громад, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.
Стаття 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»визначені умови передачі об'єктів, а саме передбачено, що передача оформлюється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акту приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст. 7). Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акту приймання-передачі (с.6 ст. 7).
З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі житлового будинку №83 по вул. Слєпньова у м. Донецьку були підписані, а потім затверджені згідно рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 27.03.02р. №100/4, на підставі чого і було видано свідоцтво про право власності від 26.12.02р. (арк. справи 35).
Згідно свідоцтва про право власності від 26.12.02р., житловий будинок №83 по вул. Слєпньова у м. Донецьку належить територіальній громаді м. Донецька в особі міської ради у повному господарському віданні ДКП «Житлово-експлуатаційна організація Куйбишевського району».
З наведеного вбачається, що у спірний період відповідач не є балансоутримувачем житлового будинку №83 по вул. Слєпньова у м. Донецьку.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично відповідач не є споживачем послуг позивача, які надаються до житлового будинку по вул. Слєпньова, 83 у м. Донецьку на підставі договору №61339 від 01.02.09р.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір №61339 від 01.02.09р. був підписаний сторонами з порушенням вимог ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Так, ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно пунктів 1 і 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.
Враховуючи те, що судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що договір №61339 від 01.02.09р. не відповідає нормам ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», суд першої інстанції правомірно на підставі п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визнав недійсним договір №61339 від 01.02.09р., підписаний сторонами по справі.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи висновки суду першої інстанції щодо недійсності договору №61339 від 01.02.09р., судова колегія погоджується з висновком суду, що договір №61339 від 01.02.09р. є недійсним з моменту його вчинення.
З огляду на те, що позовні щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 256грн. 52коп. по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення Комунальним підприємством «Донецькміськводоканал»заявлені на підставі договору №61339 від 01.02.09р., який визнаний судом першої інстанції недійсним, судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 19.08.10р. по справі №14/122 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.08.10р. по справі №14/122 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.08.10р. по справі №14/122 залишити без змін.
Головуючий Т.Д. Геза
Судді: Г.І. Діброва
Приходько І.В.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5 господарському суду