21.10.2010 року Справа № 14/269-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Мороз В.Ф.,
секретар судового засідання -Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Семененко Ю.І., довіреність від 30 березня 2010 року № 30/03-10;
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність від 28 вересня 2010 року № 01/985;
від третьої особі -не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Оліагроторг”, м.Дніпропетровськ
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року у справі № 14/269-10
за позовом Приватного підприємства “Оліагроторг”, м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства “Сигмабанк”, м.Дніпропетровськ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ
про стягнення 388963,40 грн., -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року (суддя Панна С.П.) припинено провадження у справі № 14/269-10 на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що сторонами в п.3.7 договору банківського рахунку від 26 червня 2009 року № 04/1-291 досягнуто угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач -ПП “Оліагроторг”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність викладених судом висновків обставинам справи, неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та передати справу на розгляд господарського суду.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що предмет даного спору, який виник з приводу незаконного списання банком грошових коштів, не охоплюється умовами третейського застереження у договорі, а рішення, яке має бути винесено у справі, безпосередньо вплине на права та обов'язки гр.ОСОБА_3, який не є стороною договору.
Відповідач -ПАТ “Сігмабанк”, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а ухвалу -без змін. У поданому відзиві, з посиланням на норми Закону України “Про третейські суди”, вказує про дійсність третейської договору банківського рахунку від 26 червня 2009 року № 04/1-289 в частині третейського застереження та можливість залучення до участі у справі третіх осіб.
Третя особа ОСОБА_3, відзив на апеляційну скаргу не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.19,35/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності третьої особи.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В серпні 2010 року позивач ПП “Оліагроторг” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПАТ “Сигмабанк”, третя особа без самостійних вимог на предмет спору -фізична особа ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача 326860 грн. збитків, понесених внаслідок безпідставного списання з його банківського рахунку відповідачем грошових коштів, а також 62103,40 грн. пені, а всього 388963,40 грн.
Припиняючи провадження у справі господарський суд, керуючись положенням п.5 ч.1 ст.80 ГПК України та посилаючись на п.3.7 договору банківського рахунку від 26 червня 2009 року № 04/1-291, зазначив про укладення сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду
Із вищевказаним висновком господарського суду погодитись не можна.
У відповідності з п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Частина 2 ст.12 ГПК України передбачає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Вимоги до видів і форми третейської угоди встановлені у ст.12 Закону України “Про третейські суди”. Як зазначено у ч.ч.1, 4, 7 цієї статті, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.
Як встановлено ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.3 ст.1 ГПК України угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Таким чином, навіть при наявності третейського застереження у договорі від 26 червня 2009 року № 04/1-291, позивач правомірно звернувся з даним позовом до господарського суду згідно встановленої підвідомчості, а господарський суд зобов'язаний розглянути даний спір по суті.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити про безпідставність застосування господарським судом положень п.5 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки сторонами під час розгляду даної справи угоди про передачу цього спору на вирішення третейського суду не укладалося.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала господарського суду у зв'язку з невідповідністю викладених в ній висновків обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст.103-105, 106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Оліагроторг” задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року у справі № 14/269-10 скасувати.
Справу направити для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
В.Ф.Мороз