20.10.2010 року Справа № 16/121
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Тищик І.В.- доповідач,
суддів - Чимбар Л.О., Чоха Л.В.
при секретарі -Пруднікова Г.В.
за участю представників сторін
позивача -ОСОБА_1
відповідача -Стіфулін І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Надія”, с. Новомиколаївка Новгородківського району Кіровоградської області на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2010р. у справі № 16/121
за заявою суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Кривий Ріг про забезпечення позову
у справі
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Кривий Ріг
до селянського (фермерського) господарства „Надія”, с. Новомиколаївка Новгородківського району Кіровоградської області
про зобов'язання виконати договір в натурі,
В межах провадження у справі №16/121 позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2010 року у справі № 16/121 (суддя Коротченко Л.С.) клопотання позивача було задоволено та накладено арешт на майно боржника в межах вартості сільськогосподарської продукції, яку відповідач зобов'язаний поставити відповідачу в натурі.
Вмотивовуючи ухвалу, господарський суд дійшов висновку, що вимоги про забезпечення позову є адекватними позовним вимогам, відповідають приписам закону та підлягають задоволенню.
З ухвалою господарського суду відповідач не погодився та звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оспорювану ухвалу господарського суду скасувати. При цьому скаржники вказали на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо адекватності вжитих заходів забезпечення позову та визначення відповідності вимогам на забезпечення яких вони вживаються.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що вважає ухвалу господарського суду такою, що відповідає чинному законодавству, внаслідок чого, на його думку, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, відтак обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу про забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатнє обґрунтування необхідності їх вжиття з посиланням на обставини та докази, з яких убачається, що невжиття судом даних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду.
З матеріалів справи убачається, що позивач вимагає від відповідача виконання в натурі договору, укладеному між сторонами у 2004 році, а саме, поставки сільськогосподарської продукції. При цьому з боку відповідача зобов'язання за договором виконані у повному обсязі шляхом перерахування позивачу грошових коштів в оплату вартості вказаної продукції у сумі 700 000,0 грн.
Відповідач протягом шести років користується грошовими коштами позивача, однак, від виконання зобов'язань за договором ухиляється. За минувший час вартість продукції, поставки якої за спірним договором вимагає позивач, зросла у 3,5 рази та становить більше 2 500 000,0 грн.
Враховуючи сезонний характер діяльності відповідача (сільськогосподарське виробництво), господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що відсутність забезпечення позову призведе до розпродажу ним ліквідних активів, зокрема і тієї сільгосппродукції, передачі якої вимагає позивач. При цьому вартості майна відповідача виявилося недостатньо для забезпечення позову, що викликало необхідність накладання арешту також на його грошові кошти. Вказані процесуальні дії максимально гарантують виконання судового рішення в разі задоволення вимог позивача.
Наведені обставини свідчать про те, що предмет позову безпосередньо пов'язаний з засобами його забезпечення, а застосовані заходи на забезпечення позову є адекватними та співмірними заявленим вимогам.
Враховуючи, що вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду, і, при цьому, закон не містить точного переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що місцевий суд припустився процесуальних порушень в частині здійснення дій по забезпеченню позову.
З огляду на відповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог скаржника щодо її скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 106 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Надія” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2010р. у справі № 16/121 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді: Л.О.Чимбар
Л.В.Чоха