25.10.2010 р. Справа № 16/40
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Джихур О.В. (доповідач),
суддів: Лисенко О.М., Виноградник О.М.,
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача -Берніков М.І., нотаріально-посвідчена довіреність №138Б від 10.11.2009р., представник;
від відповідача та третіх осіб-1, 2, 3 представники не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м.Кіровоград
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2010р. у справі №16/40
за позовом відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м.Кіровоград
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м.Кіровоград
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -фізична особа ОСОБА_4, м.Кіровоград
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -фермерське господарство “Снісаренко”, с.м.т.Єлісаветградка Олександрійського району Кіровоградської області
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -товариство з обмеженою відповідальністю “Васинське”, с.Васине Знам'янського району Кіровоградської області
про стягнення 98 130, 00 грн., -
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2010р. (суддя Коротченко Л.С.) в задоволенні позову про стягнення з відповідача 98 130 грн. заборгованості за договором від 18.06.2010р. відмовлено з тих підстав, позивач не довів, що між сторонами в період з червня по вересень 2009 р. виникли договірні зобов'язання щодо послуг або виконання робіт по збиранню урожаю 2009р. за грошову плату. Докази досягнення згоди сторін щодо істотних умов договору необхідних для укладення будь-якого господарського договору (предмет, ціна, строк дії договору) відсутні, у відповідності до положень ч.2 ст.180 Господарського кодексу України такий договір не можна вважати укладеним.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам процесуального права, висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Скаржник зазначає, що рішення не відповідає Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”, за приписами ст.949 Господарського кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Факт використання майна відповідачем та приймання ним від нього прибутку у розмірі 98 130 грн. не заперечувалось представниками відповідача.
Скаржник просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2010р. скасувати, позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у позивача відсутні підстави стверджувати про невиконання або неналежне виконання ним умов договору відповідального зберігання, просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засідання 11.10.2010р. оголошувалась перерва до 25.10.2010р.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
18.06.2009р. між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, організаційна правова форма якого змінена на Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Кіровоградської обласної дирекції та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено договір безоплатного відповідального зберігання, згідно якого Банк передав відповідачу на зберігання комбайн марки MDW-527 випуску 1995р., державний №КМ 00908, вилучений ДВС Компаніївського районного управління юстиції на виконання рішення Кіровоградського районного суду м.Кіровограда у справі №2-2960/08 від 08.12.2008р. у громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до п.2.1.5 договору зберігач зобов'язався повернути майно поклажодавцю по першій вимозі в належному стані.
Зберігач не має права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з поклажодавцем (п.2.1.7 договору).
Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні (п.3.2. договору).
Згідно п.5.1. даний договір діє до 01.09.2009 року.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.
21.09.2009р. Банк звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення майна зі зберігання і на підставі акта приймання-передачі від 22.09.2009р., підписаного обома сторонами, майно повернуто Банку.
Позивач стверджує, що відповідно до умов договору зберігання 18.06.2009р. між ним та відповідачем було укладено усний договір, відповідно до якого відповідач узгодив з позивачем умови виконання робіт по збору сільськогосподарських культур врожаю 2009р. на переданому йому на безоплатне відповідальне зберігання майні та сплатити кошти від реалізації зібраного врожаю на розрахунковий рахунок позивача в залежності від кількості та ціни зібраного врожаю в строк до жовтня 2009р.
Статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Виходячи з положень ст.179 Господарського кодексу України сторони у справі є суб'єктами господарювання і таким чином, правовідносини, які склались між ними в першу чергу повинні розглядатись з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, господарський кодекс України чітко визначає, що між суб'єктами господарювання повинен укладатися господарський договір у письмовій формі, який повинен бути скріплений печатками та підписами сторін.
Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, як і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 2 ст.180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За змістом ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна в господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (товари послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Матеріали справи свідчать, що договір на погашення заборгованості за рахунок коштів, отриманих від реалізації зібраного врожаю між позивачем та відповідачем не укладався.
Існування усної угоди з цього приводу матеріалами справи не доведено, позивачем відповідні докази не надано.
Лист від 04.02.2010р. №15/04-02 та лист банку від 20.07.2010р. не підтверджують укладення відповідної угоди між сторонами, оскільки зобов'язання за договором відповідального зберігання виникли 18.06.2009р., а вказані листи датовані значно пізніше, після припинення договору відповідального зберігання.
Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо неукладеності договору з приводу спірних правовідносин, а відтак відсутністю правових підставі для задоволення позовних вимог.
Доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно ч.1 ст.189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.
Пунктом 2.1.7 договору передбачено, що зберігач не має права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з поклажодавцем.
Такі випадки договором зберігання не встановлені.
Отже, неможливо встановити які доходи були отримані від користування комбайном.
Таким чином рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2010р. відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2010р. у справі №16/40 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м.Кіровоград - залишити без задоволення.
Головуючий О.В.Джихур
Судді О.М.Лисенко
О.М.Виноградник
(Дата підписання постанови в повному обсязі 26.10.2010р.)